Справа № 697/910/22
Провадження № 2/697/321/2022
04 листопада 2022 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Євтушенко Б.В.,
за участі секретаря судового засідання Дашковської Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Канів Черкаської області у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії.
В обгрунтування позову зазначено, що 12.02.2020 ОСОБА_3 (відповідач у справі) завітала да батьків позивача, водночас повідомила батьку позивача - ОСОБА_4 таку інформацію про позивача: « ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) - наркоман. Він вживає та розповсюджує наркотичні речовини», і у зв'язку з цим вона не дозволить позивачеві проводити час з спільними дітьми, що реалізовує станом по сьогодні. Після цього, ОСОБА_4 зателефонував позивачеві та попросив прийти для особистої розмови, в ході якої повідомив позивачеві інформацію, озвучену йому відповідачем стосовно вживання та розповсюдження позивачем наркотичних речовин;
після спілкування з батьком, позивач зателефонував відповідачу та запропонував разом сходити до лікарні з метою проходження позивачем медичного обстеження на предмет виявлення наркотичного сп'яніння, яке б мало бути у позивача, враховуючи посилання відповідача на вживання позивачем наркотичних речовин, проте відповідач відмовилась;
того ж дня, позивач звернувся до Канівського ЦПМСД з метою проходження вище вказаного медичного огляду, проте обстеження на наявність/відсутність наркотичних речовин в організмі на день звернення цим закладом не проводилось, а було зазначено, що таке обстеження можна пройти в Черкаській обласній лікарні, однак позивач, враховуючи свій майновий стан, не зміг поїхати до іншого міста для цієї мети;
12.02.2020 позивач придбав в аптеці тест для виявлення наркотиків в організмі «Sniper 5», який того ж дня і пройшов та отримав результат - негативний;
сфотографувавши свій результат тесту на стан наркотичного сп'яніння, позивач надіслав його через месенджер Viber відповідачу, проте відповідач відповіла вимогою висновка лікаря, але їхати разом до м. Черкаси для цієї мети відмовилася;
позивач, будучи обуреним стосовно розповсюдження відповідачем недостовірної інформації про позивача, зокрема розповсюдження відповідачем інформації такого змісту батькам позивача з метою опорочити честь позивача, використовуючи це відповідачем як підставу обмежити спілкування позивача з їхніми дітьми, позивач 12.02.2020 висвітлив своє бачення цих подій в дописі на власній сторінці в соціальній мережі Facebook;
згідно з ст. ст. 3, 28 Конституції України, честь і гідність - найвища соціальна цінність. Кожен має право на повагу до його гідності;
враховуючи недоведеність відповідачем фактів вживання та реалізації позивачем наркотичних речовин, висловлювання відповідача є неправдивими та недостовірними;
інформація, поширена відповідачем щодо позивача такого змісту: « ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) - наркоман. Він вживає та розповсюджує наркотичні речовини.», будучи недостовірною, порушує особисте немайнове право позивача;
у таких твердженнях відповідача міститься інформація негативного характеру стосовно особи позивача. За невідповідності цієї інформації дійсності, вона є принизливою (образливою) для позивача. Поширення цієї інформації має мету формування негативного образу позивача, його причетності до вчинення кримінального правопорушення, завдає шкоди його діловій репутації;
поширена відповідачем, інформація містить дані про вчинення позивачем ряду протиправних дій, які містять ознаки злочинів, та заслуговують на осуд, отже, є негативною;
оспорювана інформація викладена у формі фактичного твердження, а не оціночних суджень чи критичних висловлювань;
враховуючи, що, поширена відповідачем, негативна та недостовірна інформація стосовно позивача порушила його особисті немайнові права, дискредитувала позивача в очах його батьків та осіб, що складають коло його спілкування, то відшкодування моральної шкоди буде еквівалентним способом захисту порушеного особистого немайнового права позивача. Що стосується визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди, то відповідно до ст. ст. 23, 280 Цивільного кодексу України та роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності і розумності. Позивач визначає розмір грошового відшкодування за завдану моральну шкоду в сумі 1 гривня;
Позивач просить суд:
визнати такою, що не відповідає дійсності (є недостовірною), принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, висловлену в усній формі, такого змісту: « ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) - наркоман. Він вживає та розповсюджує наркотичні речовини», пощирену відповідачем 12.02.2020;
зобов'язати відповідача протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду, спростувати недостовірну інформацію у той же спосіб, в який вона була поширена, з посиланням на номер цивільної справи, дату проголошення судового рішення;
заборонити відповідачу розповсюджувати будь-яким чином (на телебаченні, у пресі, по радіо, у мережі інтернет, у зовнішній рекламі, у місцях публічного розповсюдження інформації, в інтерв'ю, у розмовах з будь-якими особами тощо) інформацію відносно позивача, яка може мати ознаки недостовірності (містити неперевірені відомості, які не відповідають дійсності);
стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 (одна) гривня.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05.07.2022 відкрито провадження у справі з розглядом її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.08.2022 призначено справу до судового розгляду по суті, задоволені клопотання сторін про виклик свідків.
Ухвалою суду від 16.09.2022 задоволено клопотання відповідача, уточнено анкетні дані відповідача, в подальшому вважати її - ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, у якому просив справу розглянути без нього, позов підтримує повністю, просив поставити свідкам питання, які він виклав у цьому клопотанні письмово.
У судовому засіданні:
відповідач ОСОБА_6 заперечила проти позову повністю, пояснила, що зателефонувала вона матері позивача - ОСОБА_7 і запитала: " ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) - наркоман. Він вживає та розповсюджує наркотичні речовини?" Також, звернула увагу суду, що це було давно, проте позов поданий лише зараз. Вказала, що їй такі відомості переказав хтось, проте хто не пам'ятає. На цю інформацію звернула увагу, оскільки позивач приймає участь у вихованні їхніх спільних дітей.
Свідок ОСОБА_7 показала, що якось їй зателефонувала ОСОБА_3 - колишня невістка, вона одразу ввімкнула свій мобільний телефон на гучномовець, оскільки завжди так робить, коли телефонують діти та й з причини того, що виготовляє іграшки. В той час чоловік - ОСОБА_4 був поряд. У телефонній розмові ОСОБА_3 повідомила їй, що їхній син " ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) - наркоман. Він вживає та розповсюджує наркотичні речовини". Після почутого її чоловіку ОСОБА_4 - батьку ОСОБА_1 стало не добре. Щодо часу спілкування з онуками, спору не мали, все лишалось як завжди.
Свідок ОСОБА_4 показав, що ОСОБА_1 - його син, ОСОБА_3 - колишня невістка. З мобільного телефону, який був на гучномовці, дружини ОСОБА_7 почув інформацію від ОСОБА_3 такого змісту: " ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) - наркоман. Він вживає та розповсюджує наркотичні речовини".
Свідок ОСОБА_8 показала, що ОСОБА_3 - її дочка, ОСОБА_1 - колишній чоловік дочки, від шлюбу у них двоє дітей. ОСОБА_3 в їхньому родинному колі ніколи не каже нічого поганого про батька своїх дітей - ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши відповідача, допитавши свідків, встановив наступне та, оцінивши докази у всіх їх сукупності, прийшов до таких висновків.
За змістом частин другої та четвертої статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Згідно з статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до статті 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно з статтею 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Частиною першою статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
З роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформація, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п. 15).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Згідно з статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з статті 277 Цивільного кодексу України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Тобто обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте, позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Судом при розгляді справи встановлена відсутність будь-яких доказів на підтвердження такої інформації про позивача.
В той час, встановлено, що 12.02.2020 позивач ОСОБА_1 пройшов домашній тест для виявлення 5 наркотиків, результат якого - негативний та направив цього ж дня фотогрофію результат тесту відповідачу по месенджеру Viber, що не заперечила відповідач у судовому засіданні, зокрема щодо негативного результату тесту позивача на наркотики.
Відповідач в переписці з позивачем по месенджеру Viber вказала останньому на необхідність висновку лікаря, а не результату тесту на наркотики по фото.
Після чого, позивач 12.02.2020 в соціальній мережі Facebook на власній сторінці розмістив текст, у якому вказав, що схоже колишня дружина вже не знає як ще більше обмежити його спілкування з їхніми дітьми, нове - чутка про вживання та розповсюдження ним наркотичних речовин.
З огляду на викладене, судом встановлено, що недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності є наступна інформація: « ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) - наркоман. Він вживає та розповсюджує наркотичні речовини».
Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що вищезазначена інформація, яка є недостовірною, поширена відповідачем батькам позивача, є такою, що принижує його честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації позивача.
Отже, вищезазначені відомості, поширені відповідачем батькам позивача, є недостовірними та такими, що порочать честь і гідність позивача, а відтак, підлягають визнанню недостовірними.
Заперечення відповідача проти позову полягають у тому, що ці відомості були у формі запитання, проте ці доводи відповідача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, навпаки спростовуються показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , які показали, що ця інформація була повідомлена їм відповідачем у стверджувальній формі і не носила характеру припущення чи запитання відповідача.
Проте, заперечуючи проти позову, відповідачем не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів та обставин.
Судом встановлено, що поширення відповідачем батькам позивача недостовірної інформації було у формі фактичного твердження, а не оціночного судження.
Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що, оспорювана позивачем, інформація є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині щодо визнання недостовірною та такою, що порушує право на повагу честі, гідності та ділової репутації інформацію, поширену відповідачем батькам позивача, та зобов'язання відповідача спростувати інформацію в той спосіб, у який вона була поширена нею.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 грн. моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ЦК України).
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц міститься висновок про те, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до честі, гідності чи ділової репутації.
Суд вважає, що позивачем були перенесені моральні страждання, внаслідок поширення відповідачем батькам позивача недостовірної інформації відносно позивача. Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач суд вважає, що з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягає стягненню більша грошова сума, ніж заявлена позивачем у розмірі 1 грн, проте суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України), тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 1 грн., отже позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги - заборонити відповідачу розповсюджувати будь-яким чином інформацію відносно позивача, яка може мати ознаки недостовірності, слід зазначити наступне.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Таким чином, позовна вимога про запобігання порушенню права у майбутньому суперечить принципу захисту судом порушених прав осіб та не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає вже порушене право.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 24.05.2017 у справі № 752/13578/13-ц.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовна заява містить три вимоги: основна вимога - захист честі та гідності, ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації, похідна вимога - відшкодування маральної шкоди, та інша вимога - заборонити відповідачу розповсюджувати будь-яким чином інформацію відносно позивача, яка може мати ознаки недостовірності.
Згідно з п. п. 1.5. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної особи або юридичної особи, а саме: позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору - 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з п.п. 1.2. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору - 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (щодо вимоги про зобов'язання вчинити дії).
Отже, судовий збір за основну позовну вимогу - захист честі та гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації становить 992,40 грн. (2481 грн (один прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 0,4 = 992,40 грн.), за похідну вимогу - відшкодування моральної шкоди, судовий збір становить 2481 грн. - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за вимогу немайнового характеру - 992,40 грн., разом: 4465,80 грн. судового збору.
Враховуючи, що позивач ухвалою суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а позов задоволений частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 3473,40 грн. (992,40 грн. + 2481 грн = 3473,40 грн.).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про захист честі та гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що порушує право на повагу честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Канів, Черкаська область, місце проживання: АДРЕСА_1 , інформацію, яка була поширена ОСОБА_10 батькам ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 такого змісту: " ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) - наркоман. Він вживає та розповсюджує наркотичні речовини.".
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі спростувати, поширену нею батькам ОСОБА_1 , недостовірну інформацію, повідомивши в усній формі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про недостовірність вказаної інформації.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 1 (одна) гривня.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 на користь держави /отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106/ судовий збір у сумі 3473,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 14.11.2022.
Суддя Б . В . Євтушенко