15 листопада 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 688/938/22
Провадження № 22-ц/4820/1646/22
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2022 року (суддя Стаднічук Н.Л.) за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шепетівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Шепетівська багатопрофільна лікарня» Шепетівської міської ради Хмельницької області про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення,
У квітні 2022 року керівник Шепетівської окружної прокуратури звернувся до суд із позовом в інтересах держави в особі Шепетівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Шепетівська багатопрофільна лікарня» Шепетівської міської ради Хмельницької області (далі - КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня») про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
В обґрунтування позовних зазначав, що вироком Шепетівського міськрайонного суду від 25.09.2020 року, який набрав законної сили 27.10.2020 року, встановлено, що 16 серпня 2019 року близько 14.30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_2 умисно наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в ділянку нижньої щелепи зліва та один удар кулаком лівої руки в ділянку нижньої щелепи справа. В результаті вищевказаних дій ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я: перелом суглобового відростка нижньої щелепи справа, синець в ділянці кута нижньої щелепи зліва, струс головного мозку, у зв'язку з чим потерпілий перебував на лікуванні у травматологічному відділенні Шепетівської ЦРЛ, яку перейменовано КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» з 16.08.2019 року по 23.08.2019 року - 7 ліжко-днів, на його лікування медичним закладом витрачено 5178,32 грн. Витрати, пов'язані із стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_2 , добровільно не відшкодовані. В порядку кримінального судочинства цивільний позов прокурором не заявлявся.
Із урахуванням викладеного, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Шепетівської міської ради для зарахування КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 5178 грн. 32 коп.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок вартості ліжко-дня, підписаний головним бухгалтером, не може бути допустимим доказом стаціонарного лікування потерпілого і самого лише розрахунку недостатньо для стягнення з відповідача витрат на лікування потерпілого за відсутності інших документів, які підтверджують факт та період лікування потерпілого у стаціонарі лікувального закладу.
В апеляційній скарзі Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.
В обґрунтування скарги зазначає, що відповідно до вироку Шепетівського міськрайонного суду від 25.09.2020 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України. Обставини вчинення злочину судом встановлено під час розгляду матеріалів кримінального провадження. За змістом ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Судом безпідставно не дана оцінка тим фактам, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Шепетівської ЦРЛ та першим днем його перебування в медичному закладі зазначено 16.08.2019 року, дату вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення відносно потерпілого. Крім того, на думку прокурора, помилковим є висновок суду, що розрахунок вартості ліжко-дня перебування хворого у стаціонарі, який підписаний головним бухгалтером КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» є неналежним та недопустимим доказом. Зазначає, що питання фінансових витрат лікарні та визначення вартості ліжко-дня перебування хворого у стаціонарі лікарні пов'язані з фінансовою діяльністю лікарні та відносяться до компетенції її головного бухгалтера, зважаючи на положення Статуту підприємства та Посадової інструкції головного бухгалтера, розрахунок вартості ліжко-дня перебування хворого у стаціонарі від 20.01.2022 року №20/106/3, що підписаний головним бухгалтером КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» та в якому зазначено період перебування ОСОБА_2 в стаціонарі, кількість ліжко-днів, розрахунок та загальна сума затрат на його лікування, є належним та допустимим доказом, який дає змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування (факту, часу та вартості лікування ОСОБА_2 у медичному закладі).
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що вироком Шепетівського міськрайонного суду від 25.09.2020 року, який набрав законної сили 27.10.2020 року, встановлено, що 16 серпня 2019 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_2 умисно наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в ділянку нижньої щелепи зліва та один удар кулаком лівої руки в ділянку нижньої щелепи справа, після чого у конфлікт втрутилася ОСОБА_3 , яка припинила неправомірні дії ОСОБА_1 . В результаті вищевказаних дій ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді перелому суглобового відростка нижньої щелепи справа, синця в ділянці кута нижньої щелепи зліва, струсу головного мозку, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Вказаним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначено покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік 6 місяців з відрахуванням щомісячно із суми заробітку в дохід держави 15 відсотків.
В порядку кримінального судочинства цивільний позов прокурором не заявлявся.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме, розрахунку КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» від 20.01.2022 року №20/105/3, потерпілий ОСОБА_2 перебував у травматологічному відділенні лікарні з 16.08.2019 року по 23.08.2019 року - 7 ліжко-днів. Вартість ліжко-дня за цей період складала - 739,76 грн., а всього загальна сума витрат на лікування потерпілого складала 5178,32 грн.
Доказів на спростування зазначеного, або які б поставили під сумнів кількість днів перебування потерпілого ОСОБА_2 у травматологічному відділенні лікарні, матеріали справи не містять, а тому довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу є належним та допустимим доказам щодо зазначених обставин.
КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» є комунальним унітарним некомерційним, неприбутковим підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги, заснованим на спільній власності Шепетівської міської територіальної громади Хмельницької області, яка фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, розпорядником якого з питань надання медичної допомоги населенню є Шепетівська міська рада, що підтверджується його статутом, рішеннями Шепетівської міської ради Хмельницької області №№ 44, 48 від 24.12.2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Питання відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, врегульовано статтею 1206 ЦК України, Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.
Згідно частин першої, третьої статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
За змістом наведеної норми матеріального права обов'язок відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, покладається саме на винну особу, яка вчинила цей злочин, і заподіяла шкоду здоров'ю потерпілої, як умисними, так і необережними діями.
Таким чином, законодавець відмежовує поняття витрат на лікування потерпілого від злочину та інституту шкоди, відповідальність за заподіяння якої не завжди покладається на винну особу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року.
Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.
Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» встановлено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Встановлені фактичні обставини справи та наведені норми права, дають підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог позивачем.
Розрахунок витрат на лікування потерпілого був визначений відповідно до встановленого законом порядку та наведений у відповідному розрахунку бухгалтерії лікувального закладу.
Також колегія суддів враховує, що відповідно до частини 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року №545 стягненні в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення на зазначене уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За нормою ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки позовна заява та апеляційна скарга задоволені, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 2481 грн. (992,40 грн.+1488,60 грн.).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Шепетівської міської ради для зарахування Комунальному некомерційному підприємству «Шепетівська багатопрофільна лікарня» Шепетівської міської ради Хмельницької області (місцезнаходження: вул. В.Котика,85, м. Шепетівка, Хмельницька обл., 30400, код ЄДРПОУ: 02004812) на р/р: НОМЕР_2 , витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 5178 грн. 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2481 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк