Справа № 601/1620/22
Провадження №2-з/601/17/2022
16 листопада 2022 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Коротича І.А. за участю секретаря судового засідання Бончик А.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кременецької міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Кременецької міської ради,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Авдєєнко В.В. подав до суду позов до відповідача Кременецької міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень Кременецької міської ради № 3987 від 30.08.2022 та п.п. 7, 8 рішення № 3920 від 11.08.2022.
Також одночасно із зверненням до суду із вказаним позовом подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішень Кременецької міської ради №3987 від 30.08.22 та п.п. 7, 8 рішення № 3920 від 11.08.2022 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременецької міської ради, де третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень Кременецької міської ради № 3987 від 30.08.2022 та п.п. 7, 8 рішення № 3920 від 11.08.2022.
Заява обґрунтована тим, що 11 серпня 2022 року Кременецькою міською радою було прийнято рішення №3920, пунктом 7 якого передбачено, що тимчасове виконання обов'язків директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради покласти з наступного дня після звільнення директора КНП «Кременецька опорна лікарня» ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , заступника медичного директора з амбулаторної роботи КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради, до моменту призначення керівника даного підприємства. Крім того, пунктом 8 вказаного рішення передбачено уповноважити виконуючого обов'язки директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Васюрину Аллу В'ячеславівну, заступника медичного директора з амбулаторної роботи КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на вчинення дій, спрямованих на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань.
30.08.2022 Кременецькою міською радою було прийнято рішення № 3987, у відповідності до якого внесено зміни в п. п. 7, 8 рішення № 3920 від 11.08.2022, виклавши їх в новій редакції.
Згідно з рішенням № 3987 від 30.08.2022 передбачено викласти в новій редакції пункт 7 рішення № 3920 від 11.08.2022, а саме: «тимчасове виконання обов'язків директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради покласти з 31.08.2022 на ОСОБА_2 , завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Кременецька опорна лікарня» до моменту призначення керівника вказаного підприємства, та визначити ОСОБА_5 , завідувача діагностичного відділення консультативно-діагностичного центру КНП «Кременецька опорна лікарня» уповноваженою особою (представником) з правом вчиняти дії від імені КНП «Кременецька опорна лікарня», у тому числі підписувати договори та подавати документи для державної реєстрації».
В свою чергу, пункт 8 рішення № 3920 від 11.08.2022 викласти в наступній редакції: «уповноважити тимчасово виконуючого обов'язків директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Костів Романа Теодозійовича, завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на вчинення дій спрямованих на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Разом з тим, в силу вимог п. 8.7 статуту КНП «Кременецька опорна лікарня» у разі відсутності керівника підприємства або неможливості виконувати свої обов'язки з інших причин, його обов'язки виконує медичний директор, а в разі відсутності медичного директора, обов'язки виконує заступник медичного директора з амбулаторної роботи, чи інший працівник підприємства, що визначається наказом керівника із зазначенням прав та обов'язків.
Згідно з наказом №162-к від 22.11.19 позивач є медичним директором КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради.
Таким чином, саме позивач у відсутності директора повинен виконувати його обов'язки в КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради.
Отже, спірне рішення істотно обмежує трудові права позивача, і незабезпечення позову шляхом зупинення дії вказаних рішень в оспореній частині не забезпечить ефективне поновлення прав позивача, адже розгляд справи може тривати істотний проміжок часу та весь цей час позивач буде позбавлений можливості виконувати обов'язки директора КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
Такі ж висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 761/39266/17 (провадження № 61-36887ск18).
Як роз'яснено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Натомість запропоновані заходи забезпечення позову фактично є прямим втручанням в діяльність органу місцевого самоврядування та очевидно є не співмірними із заявленими позовними вимогами.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для забезпечення позову у спосіб, про який просив заявник. З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кременецької міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Кременецької міської ради, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий: