201/17636/16
1-кп/336/79/2022
15 листопада 2022 року
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,обвинуваченого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт відносно
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.2, 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України,
ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст. 28 ч. 2 ст. 375, ч.2, 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України,-
Встановив:
До Шевченківського районного суду м.Запоріжжя за підсудністю,визначеною ухвалою Запорізького апеляційного суду, надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст. 28, ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.2, 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст. 28 ч. 2 ст. 375, ч.2, 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2, 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, по якому затверджено обвинувальний акт.
В підготовчому судовому засіданні прокурор вважає, що процесуальні перешкоди для призначення справи до судового розгляду відсутні, провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, просить призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Також просила залишити без розгляду раніше подане нею клопотання про накладення арешту на майно потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Потерпілі в судове засідання не з'явились,протягом судового провадження подавали заяви про проведення підготовчого судового засідання без їх участі.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_6 подано клопотання про повернення обвинувального акту прокурору ( т.9 а.с.51-57, т.11 а.с. 72-78)
Клопотання мотивоване тим, що зі змісту обвинувального акту неможливо зробити висновок щодо наявності правової кваліфікації кримінального правопорушення або кримінальних правопорушень, пов'язаної з розглядом ОСОБА_4 цивільної справи №200/6192/15-ц.
Зазначає, що кожне з діянь, передбачених відповідними частинами статей 375, 358 та 190 КК України, навіть якщо вони поєднані спільною метою, має кваліфікуватись окремо, з урахуванням того, що декілька різних діянь, що утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 375, 358 та 190 КК України за кожним епізодом обвинувачення, не враховано законодавцем у диспозиції будь-якого з вказаних кримінальних правопорушень. Отже, висунуті обвинувачення особі у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, виклад фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація мають бути викладені щодо кожного правопорушення окремо.
Також зазначає, що на сторінці 160 обвинувального акту зазначено про сукупний розмір витрат на залучення експерта ,який складає 238 024,00 грн., проте при підрахунку витрат вартості кожної експертизи, розмір цих витрат є іншим.
З посиланням на ці обставини,вважає,що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
Обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв'язку із набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою,ця підстава вказує на необхідність закриття кримінального провадження щодо нього у частині обвинувачення по ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 375, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст.375 КК України у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину ( т.14 а.с. 180-182).
Необхідність закриття кримінального провадження у даному випадку саме з підстав відсутності в його діях складу вищезазначеного злочину обґрунтовує з посиланням на правову позицію ВП ВС, висловлену у постанові від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020, яким статтю 375 КК України визнано неконституційною як таку,що суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 126, частині першій, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України.
Окрім того, обвинуваченим ОСОБА_4 електронною поштою скеровано до суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності в частині обвинувачення по ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст.28 ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження у цій частині(т.17 а.с.61-64, 65-68).
Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до змісту обвинувального акту, останніми днями закінчення вчинення інкримінованих злочинів, на думку прокурора, є: за ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України - квітень - травень 2015 року; за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України з 16.12.2013 по 06.06.2014 та за ч.3 ст.28, ч.4 ст. 358 КК України з березня по жовтень 2015 року,тому на підставі ст. 49 КК України він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності ,оскільки строк давності сплив до набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
Захисником ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 до суду подано клопотання про виділення матеріалів кримінального провадження відносно його підзахисного ОСОБА_8 в окреме провадження. В обґрунтування клопотання його автор зазначає,що процесуальна позиція обвинуваченого ОСОБА_8 полягає у визнанні пред'явленого обвинувачення повністю та згоді на дослідження доказів в порядку,передбаченому ч.3 ст.349 КПК України,що матиме наслідком розгляд кримінального провадження відносно нього у розумні строки та зарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення у цьому кримінальному провадженні з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі,з подальшим правом на умовно-дострокове звільнення.
При обговоренні згадуваних вище клопотань сторони захисту прокурор заперечувала проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору,посилаючись на формальний характер зазначених у клопотанні підстав та відповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України.
Не заперечувала проти закриття кримінального провадження в частині пред'явленого ОСОБА_8 та ОСОБА_4 обвинувачення по ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст.28 ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України,враховуючи висловлену обвинуваченими згоду на такі підстави закриття кримінального провадження,які не є реабілітуючи ми.
Не заперечувала проти закриття кримінального провадження в частині пред'явленого обвинувачення за ч.2,3 ст.28 ч.2 ст.375 КК України у зв'язку з її декриміналізацією,зазначивши,що вказані у відповідному клопотанні сторони захисту підстави,а саме-за відсутністю складу злочину не можуть бути застосовані судом інакше ,як за вироком суду,за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Також не заперечувала проти задоволення клопотання про виділення матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 в окреме провадження,пославшись на те,що процесуальний закон не містить прямої заборони для прийняття такого процесуального рішення в тому числі і в підготовчому судовому засіданні,зазначила,що наразі сторона обвинувачення та обвинувачений ОСОБА_8 угоди про визнання винуватості не укладали.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_6 підтримали подані ними клопотання,обвинувачений ОСОБА_4 висловив згоду на закриття кримінального провадження в частині пред'явленого йому обвинувачення по ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст.28 ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України,в частині пред'явленого обвинувачення за ч.2,3 ст.28 ч.2 ст.375 КК України висловив згоду на закриття кримінального провадження з підстав,які не є реабілітуючи ми,зокрема,якщо суд дійде висновку про закриття кримінального провадження в цій частині у зв'язку з декриміналізацією ст.375 КК України.
Вирішення клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 віднесли на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_7 підтримав власне клопотання про виділення матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 в окреме провадження з підстав,передбачених ст.217,334 КПК України,з урахуванням тих аргументів,які наведені у клопотанні. Вирішення всіх інших клопотань відніс на розсуд суду.
Обвинуваченй ОСОБА_8 підтримав захисника ОСОБА_7 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 ,висловив згоду на закриття кримінального провадження в частині пред'явленого йому обвинувачення по ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст.28 ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України та за ч.2,3 ст.28 ч.2 ст.375 КК України з підстав,які встановить суд.Вирішення всіх інших клопотань відніс на розсуд суду.
Заслухавши учасників процесу, перевіривши обгрунтованість доводів прокурора та клопотань сторони захисту матеріалами кримінального провадження,суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду кримінального провадження та відсутність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору з наступних підстав.
Як передбачено ст.314 ч.3 п.3 КПК України,у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору,якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження видно,що 19.12.2016 р. старший групи прокурорів у кримінальному провадженні-прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_11 затвердив обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні,складений слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_12 , який у цей же день вручений підозрюваним та їх захисникам.
Як передбачено ст.291 КПК України,про закінчення досудового розслідування слідчим складається обвинувальний акт,який затверджується прокурором,і до якого додається реєстр матеріалів досудового розслідування,за наявності,цивільний позов,розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту,цивільного позову та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9) дату та місце його складення та затвердження.
3. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Наданий суду обвинувальний акт має вказані вище відомості,затверджений прокурором,повноваження якого судом перевірені,завірений печаткою установи,а незгода сторони захисту з викладеними фактичними обставинами протиправного діяння,формулюванням пред'явленого обвинувачення,його кваліфікацією,розміром витрат на залучення експертів,під час підготовчого судового засідання висловлені передчасно,оскільки будуть предметом доказування під час розгляду справи по суті.
Будь-яких підстав,які б обумовили неможливість призначення обвинувального акта до судового розгляду,стороною захисту у клопотанні не наведено та судом не встановлено.
З урахуванням викладеного,суд не встановив підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 та повернення обвинувального акта прокурору як такого,що не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Як передбачено ст.315 КПК України,якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень,передбачених п.1-4 ч.3 ст.314 цього Кодексу,суд проводить підготовку до судового розгляду і з цією метою визначає дату та місце проведення судового розгляду,у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд,з'ясовує питання про склад осіб,які братимуть участь у судовому розгляді,вчиняє інші дії,необхідні для підготовки судового розгляду.
В підготовчому судовому засіданні суд не встановив підстав для прийняття рішення повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування,направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності.
Обставини справи не вимагають її судового розгляду у закритому судовому засіданні,судом колегіально або судом присяжних.
Грунтуючись на матеріалах кримінального провадження,необхідним є виклик учасників кримінального провадження,а саме прокурора,обвинувачених,захисників,потерпілих.
Перевіряючи підстави,зазначені у клопотанні обвинуваченого ОСОБА_4 ,для закриття кримінального провадження в частині пред'явленого обвинувачення,суд встановив наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Як передбачено ст.284 ч.2 п.1 КПК України,кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років: п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини.
Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа (правова позиція Верховного Суду, висловлена у Постанові від 22.05.2018 у справі № 665/2387/14-к).
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язком суду(правова позиція Верховного Суду, висловлена у Постанові від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к).
Відповідно до змісту пред'явленого ОСОБА_4 та ОСОБА_8 обвинувачення , останніми днями закінчення вчинення інкримінованих їм протиправних діянь є: за ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України - квітень - травень 2015 року; за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України- з 16.12.2013 по 06.06.2014 ,за ч.3 ст.28, ч.4 ст. 358 КК України -з березня по жовтень 2015 року.
На час розгляду цього клопотання минув строк давності ,передбачений п.2,3 ч.1 ст.49 КК України за обвинуваченням,пред'явленим ОСОБА_4 та ОСОБА_8 по ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 ,за ч. 2,3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ч.3 ст. 358 КК України ,тому кримінальне провадження у цій частині підлягає закриттю.
Вирішуючи клопотання про закриття кримінального провадження частині обвинувачення за ч.2,3 ст.28 ч.2 ст.375 КК України,суд встановив наступне.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у ч.1 ст.58 Конституції, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у ст.5 КК. Згідно із ч.1 цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання законом чинності.
На час розгляду даного клопотання,чинна редакція ст.284 КПК України не передбачає скасування злочинності діяння як самостійну підставу для закриття кримінальної справи.
Водночас, втрата чинності нормою «Особливої частини» КК означає, що передбачені нею дії або бездіяльність вже не містять ознак діяння, за яке цим кодексом встановлювалася кримінальна відповідальність.
Юридичних наслідків визнання КС кримінально-правової норми неконституційною, які би були підставою для прийняття процесуальних рішень під час розгляду справи судами чинні положення КПК України окремо не регламентують.
Однак, діяння, що є злочинами, та відповідальність за них, як унормовано п.22 ч.1 ст.92 Конституції, визначаються виключно законами України.
Підставою кримінальної відповідальності згідно із ч.1 ст.2 КК є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом.
За визначенням, закріпленим у ч.1 ст.11 КК, злочином є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Таким чином, особу може бути піддано кримінальному переслідуванню виключно за діяння, яке визнано злочином за нормами КК.
Визнання КС неконституційними законів, інших актів або їх окремих положень відповідно до ч.2 ст.152 Конституції, ст.91 закону «Про Конституційний Суд України» тягне за собою втрату цими нормативними актами чинності з дня ухвалення рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Офіційна констатація невідповідності правової норми Конституції анулює її юридичну силу, що за змістом є рівнозначним виключенню такої норми на законодавчому рівні.
Відтак дія чи бездіяльність перестають вважатися злочином як на підставі закону про скасування кримінальної відповідальності, так і у зв'язку з прийняттям КС рішення про неконституційність норми КК, що встановлювала цю відповідальність.
У зв'язку з втратою чинності ст.375 КК України суд не має законних підстав вирішувати питання про наявність чи відсутність у діях обвинуваченого ОСОБА_4 на час скоєння інкримінованого йому діяння складу злочину, передбаченого цією статтею, а також формування правових висновків щодо її застосування.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.01.2021 р.№ 0306/7567/12.
За таких обставин,суд приймає рішення про закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в частині обвинувачення за ч.2,3 ст.28 ч.2 ст.375 КК України за відсутністю підстав для застосування до нього заходів кримінально-правового характеру,оскільки ретроспективність юридичних наслідків декриміналізації застосована бути не може через втрату чинності п.4 ч.1 ст.284 КПК України,однак таке рішення суду відповідає засаді законності.
Аналогічне рішення суд приймає і відносно обвинуваченого ОСОБА_8 ,який не заявив самостійного клопотання про це,проте підтримав відповідне клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та не заперечував проти підстав закриття провадження в цій частині,які не є реабілітуючи ми.
Крім того,суд від потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все належне ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на праві власності нерухоме майно та заборону державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ; паркувальні місця №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ; паркувальне місце № 166 містобудівного ансамблю «Крутогорний», комплекс «Східна Башня», корпус 2, приміщення 214 по вул.Дзержинського, 35б у м.Дніпропетровську; паркувальне місце № 4 по АДРЕСА_7 ; квартиру АДРЕСА_8 ; домоволодіння АДРЕСА_9 ; домоволодіння АДРЕСА_10 ; квартиру АДРЕСА_11 ; домоволодіння АДРЕСА_12 та земельну ділянку кадастровий помер 1210100000:06:054:0015 по вул. Светлова у м. Дніпропетровську; квартиру АДРЕСА_13 ; квартиру АДРЕСА_14 ; квартиру АДРЕСА_14 ; квартиру АДРЕСА_5; квартир) АДРЕСА_6; земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:02:348:0005 по АДРЕСА_10 ;; домоволодіння АДРЕСА_10 та земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:02 АДРЕСА_15 .у т.ч., заборонити будь-кому укладати з третіми особами правочини, спрямовані на відчуження та/або обтяження зобов'язаннями; укладати щодо вказаної нерухомості договори купівлі-продажу, міни, дарування, найму, іпотеки; передавати вказану нерухомість в користування, управління, оренду, лізинг, у спільну діяльність, до статутного фонду (майна) іншої юридичної особи або учасника товариства; вселяти до вказаної нерухомості мешканців для тимчасового або постійного проживання; виносити з вказаної нерухомості будь-які належні ОСОБА_10 та ОСОБА_9 речі і матеріали; проводити у вказаній нерухомості перепланування, ремонтні роботи та будь-які інші дії, що можуть призвести до пошкодження оздоблення вказаної нерухомості та майна, яке в ній знаходиться, погіршення їх поточного будівельного, інженерного, санітарного та протипожежного стану, зміни їх технічних характеристик, руйнації або знищення. Просить відновити право володіння шляхом передачі арештованого майна на відповідальне зберігання його власникам ОСОБА_10 та ОСОБА_9 або уповноваженому ними представнику (адвокату, іншому), з одночасним їх вселенням до них для проживання. Винести у справі №201/18296/15-к окрему Ухвалу, якою накласти арешт на все належне екс-міністру ОСОБА_13 на праві власності нерухоме майно ,з метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та відшкодування завданих їм збитків. Заборонити екс-міністру ОСОБА_13 перетинати Державний кордон України ( т.10 а.с.185-191, т. 11 а.с. 151-156).
Також від потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 неодноразово надходили клопотання про розгляд поданої заяви про забезпечення позову, в якій також зазначають про можливість розгляду справи у відкритому судовому засіданні та не заперечують проти призначення справи до розгляду. (т.11 а.с. 154-156, т.11 а.с.219-221, т.12 а.с.135-137, т.12 а.с.233-236, т.12 а.с.242-245, т.13 а.с.110-144, т.14 а.с.4-26, т.14 а.с.31-60, т.14 а.с.69-83).
Також від ТОВ «»Естейт Селлінг», в порядку ст. 174 КПК України, надійшло клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області віл 06.01.2017 по справі №201/18296/15-к в частині накладення арешту на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_16 , що належить ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛИНГ». (т.5 а.с.122-141)
Клопотання мотивоване тим, що колегія суддів при винесенні ухвали від 06.01.2017 по справі №201/18296/15 за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м Дніпропетровська від 28.12.2016 про накладення арешту на майно, що є законною власністю підприємства ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛИНГ»: протиправно наклала арешт на майно, що належить не підозрюваному, обвинуваченому, засудженому; не надала жодної правової оцінки неправомірності клопотання прокурора - до цього клопотання в порушення ч. 2 ст. 171 КПК України не були додані документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати; не мотивувала належним чином наявність правових підстав для арешту майна; не врахувала відсутність правових підстав і мети (забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову) арешту майна, визначених ч. 1,2 ст. 170 КПК України; не врахувала не співмірність обмеження прав на майно, належних підприємству Т0В «ЕСТЕЙТ СЕЛЛИНГ», завданням кримінального провадження; не врахувала істотні негативні наслідки арешту майна для прав та законних інтересів власника арештованого майна - підприємства ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛИНГ».
Також представником потерпілого ОСОБА_14 адвокатом ОСОБА_15 , надано клопотання про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2016 року, по справі №201/10090/16, провадження 1-кс/201/6293/2016, у кримінальному провадженні №12014040000000872 від 04.12.2014 року, на житловий будинок, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_17 та на земельну ділянку, площею 0,0808 га, кадастровий номер якої 1210100000:03:280:0065, що розташована по АДРЕСА_17 (т.7 а.с.8-37)
Клопотання мотивовано тим, що рішення Жовтневого районного суду м.Дніпро від 06.12.2016, визнано за ОСОБА_14 право власності на вказане нерухоме майно та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_17 , законну реєстрацію цього права у органах державної реєстрації за ОСОБА_14 .Однак, його право власності та його право розпорядження у повні мірі вказаним майном та земельною ділянкою - продовжує досі бути суттєво обмежене у зв'язку з вищевказаною ухвалою, якою на вказане домоволодіння та земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:280:0065 - було накладено арешти, зареєстровані за № 15346332 та № 15346742. Ці суттєві обмеження, що заважають його законному праву розпоряджатися у повній мірі своїм майном довгий час, виражаються у тому числі в тім, що він не може виготовити, зареєструвати належним чином необхідні документи та розпочати нове будівництво на вказаній ділянці, продати частину вказаної нерухомості та землі, що ставить його у край скрутне становище та шкодить його бізнес інтересам та приносить великі фінансові збитки.
Також від ОСОБА_16 в порядку ст. 174 КПК України, надійшло клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2016 по справі 201/4957/16-к; провадження 1-кс/201/3031/2016, на житловий будинок та гараж, по АДРЕСА_18 , що належить ОСОБА_16 (т.7 а.с.128-131)
В обґрунтування клопотання зазначає, що вищезазначеною ухвалою, слідчим суддею був накладений арешт на майно, що належить ОСОБА_16 на праві власності, а саме: будинок літ.А-1 площею 187,2 кв.м., по АДРЕСА_18 та гараж літ. Ж, по АДРЕСА_18 . Накладення арешту, як захід забезпечення кримінального провадження був направлений на захист її майнових прав та збереження майна. Проте в подальшому, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2016 року по справі № 201/17583/15-ц, провадження № 2/201/809/2016 та рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.08.2016 року по справі № 201/17583/15-ц, провадження № 22-ц/774/4388/16 було визнано за ОСОБА_16 право власності на вказаний будинок та гараж. Наразі зазначає, що немає необхідності збереження заходу забезпечення у виді арешту, оскільки ризики втрати майна відпали, продовження дії арешту перешкоджає реалізовувати її майнові права відносно майна, що перебуває під арештом.
Представником ОСОБА_17 адвокатом ОСОБА_18 скеровано до суду клопотання про скасування арешту накладеного ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2016 року по справі № 201/10617/16-к на грошові кошти, які зберігалися у гаманці чорного кольору, а саме: 1300,00 доларів США, 1 купюра номіналом 500 евро та грошові кошти у сумі 15300,00 грн., ноутбук Compaqserial: CNF94747RKmodelCQ71 315 ER, ноутбук «Масbook Air» серійний номер № W89300L49А5 разом із зарядним пристроєм та принтер Саnon МF211 i-sensus, власником якого є ОСОБА_17 (т.8 а.с.94-96)
Накладення арешту позбавляє ОСОБА_17 можливості використовувати та розпоряджатися своєю власністю, зазначає, що арешт у межах кримінального провадження № 12014040000000872, розслідування по якому ведеться не щодо ОСОБА_17 , було накладено необґрунтовано, а тому його слід скасувати.
Також від АТ КБ «Приват Банк» в порядку ст. 174 КПК України, надійшло клопотання про скасування арешту, накладені ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.01.2016 року у справі № 201/18296/15-к на належне АТ КБ «ПриватБанк» нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_16 загальною площею 52,1 кв. м. та квартиру за адресою: АДРЕСА_19 загальною площею 77,1 кв.м. (т.9 а.с160-169, т.15 а.с. 85-113, т.16 а.с.183-192)
Клопотання вмотивовані тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є добросовісним набувачем квартир. В той же час арешт квартири, накладений і рамках кримінального провадження №42015040000000482, порушує право банку розпоряджатись належним йому майном та є необґрунтованим у зв'язку і відсутністю підстав чи розумних підозр вважати арештоване майно речовим доказом як того вимагає норма ч. 10 ст. 170 КПК України.
Окрім того , від ТОВ «Застройщик», від імені якого діє адвокат ОСОБА_19 , надійшло до суду клопотання про скасування накладеного ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 201/18296/15-к від 06.01.2016 року арешту на нерухоме майно- будівлю магазину № НОМЕР_2 по АДРЕСА_20 (т.11 а.с. 8-40).
В обґрунтування свого клопотання адвокат зазначає, що 06 січня 2016 року Апеляційним судом Дніпропетровської області у справі № 201/18296/15-к постановлено ухвалу, якою накладено арешт не нерухоме майно, зокрема: будівлю магазину АДРЕСА_20 . Апеляційний суд прийшов до висновку, що перевіркою матеріалів встановлено, що весь перелік майна (до складу якого увійшла і будівля магазину АДРЕСА_20 ), яким незаконно заволоділи невстановлені особи, та на який сторона обвинувачення просить накласти арешт, по розміру повністю співпадає із розмірами завданих збитків, оскільки саме це майно є предметом об'єднаного кримінального провадження за № 12014040000000872. У подальшому, державним реєстратором було обтяжено об'єкт нерухомого майна, власником якого є ТОВ «ЗАСТРОЙЩИК» . Станом на день звернення із клопотанням, останнє виявило намір здійснити відчуження вказаного нерухомого майна, але нотаріусом відмовлено у посвідченні правочину купівлі-продажу, оскільки на вказане нерухоме майно накладено арешт. Предметом посягання за рішенням у справі № 200/7879/15-ц, на підставі якого у подальшому була здійснена реєстрація права власності, стосувалось нерухомого майна за - літ. Б-2, А-2 по АДРЕСА_20 . Внаслідок вжиття необґрунтованого та нелогічного заходу забезпечення кримінального провадження, судом апеляційної інстанції протиправно позбавлено ТОВ «ЗАСТРОЙЩИК» можливості розпоряджатись нерухомим майном.
Окрім того, від ОСОБА_20 надійшло до суду клопотання про скасування арешту накладеного ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 201/18296/15-к від 06.01.2016 року у вигляді арешту на нерухоме майно , а саме нежитлову будівлю літ.Б-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_21 та стосовно гаражу літ. К, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_21 . (т.15 а.с. 4-22).
ОСОБА_20 зазначає, що не має відношення до кримінального провадження, яке розглядається. Вона є спадкоємицею ОСОБА_21 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні, однак неможливість отримати майно у спадщину, яка відкрилась після смерті її матері ОСОБА_21 , порушує її законі права і інтереси, арештоване майно не відповідає критеріям, зазначеним у частині 2 ст. 170 КПК України.
Також, від ОСОБА_22 надійшло до суду клопотання про скасування арешту квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_22 , належної на праві власності ОСОБА_22 , накладеного ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2015 р. по справі № 200/23340/15-к (т.16 а.с. 119-123, а.с.176-181).
В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2015 р. по справі № 200/23340/15-к у кримінальному провадженні № 12014040000000872 накладено арешт на вищезазначену квартиру,про вказану ухвалу він дізнався у листопаді 2021 р.та як власник нерухомого майна, обмежений у праві володіння, користування та розпорядження майном. Створені умови тягнуть за собою порушення прав і законних інтересів власника майна, що суперечить положенням ст.41 Конституції України.
При вирішенні цих клопотань суд враховує наступне.
Частина 4 ст. 174 КПК України визначає, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи,що вказане у згадуваних вище клопотаннях майно було предметом протиправних посягань,арешт на це майно накладався як захід забезпечення кримінального провадження на період його розгляду,задоволення клопотань про скасування арешту наразі є передчасним, а тому у задоволенні вищезазначених клопотань слід відмовити.
При вирішенні питання щодо прийняття цивільних позовів,пред'явлених потерпілими у кримінальному провадженні,суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 56 КПК України потерпілі мають право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч.1 ст.128 КПК України).
Враховуючи вищенаведені положення КПК України, суд на стадії підготовчого судового розгляду, вважає за можливе прийняти до розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_21 (т.2, а.с.55-56, т.8 а.с.116, т.9 а.с.94), потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т.2, а.с.80-83, т.3 а.с.15-16), потерпілої ОСОБА_23 (т.2, а.с.116-121, т.3 а.с.129-134, т.8 а.с. 117-122), потерпілого ОСОБА_14 (т.2, а.с.139-154, т.8 а.с.123-138, т.9 а.с. 2-19, т.9 а.с.65-82), потерпілої ОСОБА_16 (т.8 а.с.103-106, т.9 а.с. 20-23, т.9 а.с.83-86) про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, оскільки ставиться питання про завдання збитків саме внаслідок скоєння протиправних дій. У зв'язку із прийняттям позовів до розгляду, обвинувачених слід визнати цивільними відповідачами, їх захисників - представниками цивільних відповідачів, потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 - цивільними позивачами, роз'яснити їм процесуальні права, якими вони наділені за змістом кримінально-процесуального законодавства, вручивши пам'ятки із їх роз'ясненням.
Також представником обвинувачення було подано письмове клопотання від 19.09.2019 р.про обрання до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою(а.с.104-108 т.10),яке прокурор в підготовчому судовому засіданні не підтримала,у зв'язку з чим суд залишає його без розгляду.
При вирішені клопотання захисника ОСОБА_7 про виділення матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 в окреме провадження,суд виходить з такого.
Стаття 217 ч.1,3 КПК України встановлює,що у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
Згідно ч.1 ст.334 КПК України,матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.
Згадуване вище клопотання захисник ОСОБА_7 з посиланням на зазначені норми закону обґрунтував тим,що його підзахисний має намір під час судового розгляду кримінального провадження визнати винуватість у повному обсязі,скористатись правом на розгляд кримінального провадження щодо нього в порядку,передбаченому ч.3 ст.349 КПК України,з подальшим зарахуванням у строк покарання строку попереднього ув'язнення з метою умовно-дострокового звільнення.
Однак,на стадії підготовчого провадження суд не може з'ясовувати процесуальну позицію обвинуваченого щодо пред'явленого обвинувачення,досліджувати його показання тощо,приймати процесуальні рішення щодо обсягу та порядку дослідження доказів.
Аргументи сторони захисту у даному випадку заслуговують на увагу з огляду на розумні строки розгляду кримінального провадження,проте прийняття процесуального рішення,про яке йдеться у клопотанні,за нормами ст.334 КПК України, можливе у процесі судового розгляду,після з'ясування за передбаченою законом процедурою процесуальної позиції обвинуваченого ОСОБА_8 ,заслуховування його показань,оскільки наразі наміри сторони захисту ,про які йдеться у клопотанні,є лише задекларованими.
Крім того,при прийнятті процесуального рішення про виділення матеріалів кримінального провадження щодо одного з обвинувачених в окреме провадження суд має керуватись в тому числі і міркуваннями доцільності для подальшого розгляду кримінального провадження та встановити,що таке виділення не завадить з'ясувати фактичні обставини справи та перевірити їх доказами і щодо іншого обвинуваченого.
Відтак,на стадії підготовчого провадження суд не встановив передбачених законом підстав для задоволення вказаного вище клопотання,що не позбавляє сторону захисту права заявити його повторно на відповідній стадії судового розгляду.
Керуючись ст. 2,5,11,49 КК України,ст.177, 183, 197, 199, п.1 ч.2 ст.284,314-316, 369-372, 392 КПК України, суд -
Постановив :
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч.2,3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України за ч. 2,3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2,3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України , ч. 2,3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України та кримінальне провадження у цій частині закрити у зв'язку із закінченням строків давності.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2,3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України за ч. 2,3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч.3 ст.358 КК України та кримінальне провадження у цій частині закрити у зв'язку із закінченням строків давності.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч.2,3 ст. 28 ч.2 ст. 375 КК України - задовольнити.
Закрити кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в частині обвинувачення за ч.2,3 ст.28 ч.2 ст.375 КК України за відсутністю підстав для застосування до нього заходів кримінально-правового характеру.
Закрити кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 в частині обвинувачення за ч.2,3 ст.28 ч.2 ст.375 КК України за відсутністю підстав для застосування до нього заходів кримінально-правового характеру.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, призначити до судового розгляду у судовому засіданні 25 листопада 2022 року року об 10 годині 00 хвилин, яке відбудеться у залі судових засідань Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.
Справу розглядати суддею одноособово,у відкритому судовому засіданні,в яке викликати прокурора,обвинувачених,захисників,потерпілих,їх представників.
Дати розпорядження секретарю судового засідання про виклик учасників судового провадження в судове засідання в порядку,передбаченому ст.135-139 КПК України.
В задоволенні клопотання ТОВ «Естейт Селлінг» про скасування арешту на майно - відмовити.
В задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_15 про скасування арешту на майно - відмовити.
В задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_24 про скасування арешту на майно - відмовити.
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_17 адвоката ОСОБА_18 про скасування арешту на майно - відмовити.
В задоволенні о клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про скасування арешту на майно - відмовити.
В задоволенні клопотання представника ТОВ «Застройщик» адвоката ОСОБА_19 про скасування арешту на майно - відмовити.
В задоволенні заявленого клопотання ОСОБА_20 про скасування арешту на майно - відмовити.
В задоволенні заявленого клопотання ОСОБА_22 про скасування арешту на майно - відмовити.
Клопотання прокурора про накладення арешту на майно потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 -залишити без розгляду.
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без розгляду.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про виділення матеріалів кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 в окреме провадження-відмовити.
Прийняти до розгляду у кримінальному провадженні цивільний позов ОСОБА_21 до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди, визнавши ОСОБА_21 цивільним позивачем, а ОСОБА_8 , ОСОБА_4 - цивільними відповідачами у кримінальному провадженні.
Прийняти до розгляду цивільний позов ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, визнавши ОСОБА_9 , ОСОБА_10 цивільними позивачами, а ОСОБА_8 , ОСОБА_4 - цивільними відповідачами у кримінальному провадженні.
Прийняти до розгляду цивільний позов ОСОБА_23 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнавши ОСОБА_23 цивільним позивачем, а ОСОБА_8 - цивільними відповідачами у кримінальному провадженні.
Прийняти до розгляду цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнавши ОСОБА_14 цивільним позивачем, а ОСОБА_8 , ОСОБА_4 - цивільними відповідачами у кримінальному провадженні.
Прийняти до розгляду цивільний позов ОСОБА_16 до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди, визнавши ОСОБА_16 цивільним позивачем, а ОСОБА_8 , ОСОБА_4 - цивільними відповідачами у кримінальному провадженні.
Ухвала в частині закриття провадження у справі може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом семи днів після її оголошення шляхом подання апеляційної скарги,в іншій частині ухвала не оскаржується та підлягає негайному виконанню .
Суддя ОСОБА_1