Справа № 308/15210/22
про залишення позовної заяви без руху
16 листопада 2022 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник Ярослав Юрійович, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
11.11.2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник Я.Ю., звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , в якій просить суд:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частину квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ;
- припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суддя дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
При цьому згідно п. 9 ч. 1ст. 176 ЦПК України, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
До позовної заяви не додані докази, які підтверджують ціну позову, оскільки із наданих до позовної заяви додатків неможливо встановити дійсну актуальну вартість спірної квартири на момент звернення до суду з даним позовом.
Таким чином на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості встановити ціну позову, що тягне за собою неможливість визначення розміру судового збору, що підлягає сплаті позивачем.
При цьому після визначення ціни позову розмір судового збору повинен бути визначений у розмірі одного відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, відповідно до пп. 1 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору встановлена у розмірі одного відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, пп. 3 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено максимальний розмір судового збору - три розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб при поданні позовної заяви про поділ майна саме при розірванні шлюбу.
Положеннями ч. 4 ст. 177 ЦПК України визначено імперативний обов'язок позивача додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачка ОСОБА_1 разом із позовом подала заяву про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на те, що її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір, оскільки вона є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а батько дітей ухиляється від сплати аліментів, про що подано відповідний доказ.
Дослідивши матеріали заявленого клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1,3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті збору в установленому законом порядку й розмірі.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
ЄСПЛ вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v.Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v.Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v.Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року.
Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Так, позивачем на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті збору в установленому розмірі, була надана довідка ФОП ОСОБА_5 про доходи ОСОБА_1 за період з1.05.2022 по 31.10.2022, однак у вказаній довідці відсутні такі обов'язкові реквізити як адреса місця здійснення діяльності фізичної особи - підприємця Ленчак, вихідний номер та дата видачі довідки; серія та номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків особи - отримувача доходу; період роботи працівника; нарахована заробітна плата (за рік (роки), за місяцями), утримані ЄСВ, ПДФО, військовий збір. Також до клопотання не додані докази, що свідчать про реєстрацію ОСОБА_6 в якості фізичної особи підприємця.
Актуальних на момент звернення до суду відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, що дало б суду перевірити розмір отриманих доходів ОСОБА_1 , позивач не подала.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання про відстрочення сплати судового збору, суддя дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що її майновий стан перешкоджає сплаті збору в установленому законом розмірі, а тому суддя не вбачає достатньо підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Всупереч названій вимозі процесуального закону, позивачем не зазначено доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: відсутня актуальна на день подання позову інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірної квартири, що надало б можливість перевірити відомості щодо реєстрації спірного майна, наявність обтяжень, заборон відчуження тощо.
Крім цього, позивачкою долучено до матеріалів позову копію судового наказу з Єдиного державного реєстру судових рішень №308/15800/21 від 10.01.2022 року, однак вказаний судовий наказ є знеособленим, з нього незрозуміло з кого, на чию користь стягуються аліменти.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, вважаю, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху на підставі ч.1 ст. 185 ЦПК України.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, усуне зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись статтями 175, 185, 260 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Мельник Ярослав Юрійович, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Копію ухвали надіслати особам, які звернулися із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Олена ГОЛЯНА