Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
15.11.2022 справа №520/7400/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про скасування рішення та спонукання до призначення та виплати пенсії, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник, громадянин, набувач пенсії, приватна особа), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги (з урахуванням уточнень): 1) визнати незаконним та скасувати рішення від 01.09.2022 року №204450013318 про відмову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (інн. НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії за віком; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (інн. НОМЕР_1 ) періоди роботи з 12.01.1983 року по 03.07.1983 року на Шахті «Лідієвка» за посадою «ученик горнорабочего очистного забоя подземного с полным рабочим днем в шахте», з 04.07.1983 по 13.05.1996 року на Шахті «Лідієвка» за посадою «горнорабочий очистного забоя подземного с полным рабочим днем в шахте» до пільгового стажу за Списком №1 постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та обчислення її не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», враховуючи роз'яснення Мінсоцзабезпечення України від 20.01.1992 року № 8 згідно якого кожний рік роботи на посадах «ученик горнорабочего очистного забоя подземного с полным рабочим днем в шахте» та «горнорабочий очистного забоя подземного с полным рабочим днем в шахте» зарахувати за 1 рік 3 місяці; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (інн. НОМЕР_1 ) з 26.08.2022 року пенсію на пільгових умовах за Списком №1 постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року на підставі пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» із обчисленням її не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; 4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (інн. НОМЕР_1 ) з 26.08.2022 року пенсію призначену на пільгових умовах за списком № 1 постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року на підставі пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» із обчисленням її не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що органом публічної адміністрації штучно створено перешкоду в призначенні пенсії.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - ГУПФУ в Харківській області), правом на подання письмового відзиву не скористався.
Утім, у поданій до суду заяві зазначив, що оскаржена відмова була вчинена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі за текстом - ГУПФУ в Закарпатській області), з поданим позовом не погодився, надавши 14.11.2022 р. відзив, де зазначив, що період роботи з 1988 р. по 1996 р. не зарахований до пільгового стажу через відсутність пільгових довідок, у зв'язку із чим громадянину ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із записами у копії трудової книжки у період 12.01.1983р.-04.07.1983р. (5 місяців 22 дні) заявник працював учнем гірничним робітником підземного очистного забою із повним робочим днем у шахті; у період 04.07.1983р.-13.05.1996р. (12 років 10 місяців 9 днів) років заявник працював гірничним робітником підземного очистного забою з повним робочим днем у шахті; у період 17.06.1993р.-30.07.1999р. (6 років 1 місяць 13 днів) заявник працював заступником голови кооперативу «Стрела»; у період 30.07.1999р.-28.12.2001р. (2 роки 4 місяці 29 днів) заявник працював головою кооперативу «Стрела»; у період 02.01.2002р.-31.12.2003р. (1 рік 11 місяців 29 днів) заявник працював заступником директора Національного центру підготовки спеціалістів обліку та аудиту ХРЦ; згідно з копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців серії ААБ №614611 у період 30.04.2002р.-25.10.2010р. (8 років 5 місяців 25 днів) заявник мав правовий статус фізичної особи - підприємця.
26.08.2022р. заявник ініціював процедуру призначення пенсії за віком.
Доказів подання заявником до органу публічної адміністрації про призначення пенсії у порядку ст.13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» або у порядку ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII чи у порядку ст.8 Закону України від 02.09.2008р. №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII учасниками спору до матеріалів справи не подано.
Звернення заявника за правилом екстериторіальності було передано для вирішення по суті до ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 01.09.2022р. №204450013318 заявнику було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із недосягненням показника страхового стажу - 26р. 22дн. мінімально необхідному показнику страхового стажу - 29р.
При цьому, за текстом означеного рішення суб'єкта владних повноважень до страхового стажу заявника зараховані усі періоди роботи.
У відзиві на позов ГУ ПФУ в Закарпатській області було додатково указано про незарахування до пільгового стажу роботи періоду трудової діяльності заявника з 1988р. по 1996р. у зв"язку із відсутністю пільгових довідок.
Стверджуючи про невідповідність закону згаданого вище управлінського волевиявлення пенсійного органу, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст.2 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, з 01.01.2004р. обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною ч.2 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.
За приписами ст.62 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, правила ведення трудових книжок працівників були затверджені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110; далі за текстом - Інструкція №58), а правила підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; далі за текстом - Порядок №637).
Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об'єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; а з 01.01.2004р. - обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Стосовно питання кратності включення до страхового стажу працівника періодів трудової діяльності суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
У силу спеціального правила ч.3 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Розглядаючи спір, суд зазначає, що до 31.12.2003р. правовідносини з приводу призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та за Списком №2 були регламентовані лише ст.13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п.2 розділу XV Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тобто після 01.01.2004р.) правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п.«а» ст.13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (11.10.2017р.), яким текст Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114.
З 11.10.2017р. правовідносини з приводу призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та за Списком №2 були додатково до приписів названої норми урегульовані також і ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Так, згідно з абз.1 п.1 ч.2 ст.114 названого закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому, умови набуття права на призначення згаданих пенсій і за ст.13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII, і за ст.114 Закону України Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII були ідентичними, тобто уніфікованими.
Тому, загальними кваліфікуючими ознаками для призначення пенсії за підставою - робота по Списку №1 є: 1) досягнення особою віку у 50 років; 2) наявність загального страхового стажу 25 і більше років у чоловіків та 20 і більше років у жінок; 3) наявність спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №1 - 10 років і більше у чоловіків та 7,5 років і більше у жінок; 4) зайнятість на роботах за Списком №1 протягом повного робочого дня.
Водночас із цим, абз.2 п.1 ч.2 ст.114 від 09.07.2003р. №1058-ІV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було запроваджено виключення з правила досягнення особою показника вікового цензу у 50 років відносно жінок, а абз.3 п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виключення із правила достатності показника цензу загального стажу роботи.
Так, обставини недостатності повного показника спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №1, але при перевищенні величини у 50% цього показника (тобто 5 і більше років для чоловіків та 3 роки 9 місяців і більше для жінок) зумовлюють у силу абз.4 п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можливість застосування величини пенсійного віку, визначеного абз.1 ч.1 ст.26 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, кваліфікуючими ознаками для призначення пенсії за підставою - робота по Списку №2 є: 1) досягнення особою віку у 55 років; 2) наявність загального страхового стажу 30 і більше років у чоловіків та 25 і більше років у жінок; 3) наявність спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №2 - 12,5 років і більше у чоловіків та 10 років і більше у жінок; 4) зайнятість протягом повного робочого дня.
Разом із тим, абз.2 п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було запроваджено виключення з правила досягнення особою показника у 55 років відносно жінок, а абз.3 п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виключення з правила достатності показника загального стажу роботи.
Обставини недостатності повного показника спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №2, але при перевищенні величини у 50% цього показника (тобто 6 років три місяці і більше для чоловіків та 5 років і більше для жінок) зумовлюють у силу абз.4 п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можливість застосування величини пенсійного віку, визначеного абз.1 ч.1 ст.26 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
Як указано в ч.5 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Таким чином, показник спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №1 може бути доданий до показника спеціального страхового стажу трудової діяльності на умовах Списку №2.
Однак, підстав для сумування інших розрахункових величин (параметрів), зокрема, і арифметичного значення зменшення загального показника цензу пенсійного віку, визначеного абз.1 ч.1 ст.26 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на сумарний показник одночасного зменшення пенсійного віку як на умовах призначення пенсії за Списком №1, так і на умовах призначення пенсії за Списком №2 закон не містить, позаяк у тексті ч.5 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» йде мова виключно про взаємне зарахування періодів роботи.
Стосовно використаної законодавцем юридичної конструкції «за результатами атестації робочих місць» суд зазначає, що у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а "Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. 60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.".
У силу правового висновку постанов Верховного Суду від 25.06.2020р. у справі №520/10521/19 та від 09.07.2020р. у справі №235/7688/16-а чіткість та однозначність записів трудової книжки найманого працівника, котрі указують на те, що виконувана робота підлягає включенню до спеціального страхового стажу за Списком №1, призводить до відсутності правових підстав для витребування уточнюючих довідок.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383; далі за текстом - Порядок №383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р..
При цьому, суд зважає, що переліки професій за Списком №1 та Списком №2 початково були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 і застосовуються до пільгової роботи найманого працівника до 31.12.1991р.; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992р. - застосовуються переліки професій за Списком №1 та Списком №2, котрі затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994р. - застосовуються переліки професій за Списком №1 та Списком №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162.
Окрім того, перелік професій за Списком №1 і за Списком №2 затверджувались також постановою КМУ від 16.01.2003р. №36 та постановою КМУ від 24.06.2016р. №461.
На проміжок часу трудової діяльності заявника 12.01.1983р.-13.05.1996р. припадає дія переліку професій за Списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, переліку професій за Списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10, переліку професій за Списком №1, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994р. №162.
Професія «робітника, зайнятого під землею протягом повного робочого дня на роботах із видобування вугля» була включена до усіх перелічених вище Списків №1 (п.1 розділу І Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173; п.п. "а" №1010100а п.1 №10101000, Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10; п.п. "а" №1010100а Розділу І Списком №1, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994р. №162).
Запис трудової книжки заявника про роботу за згаданою професією є повним, з явною та очевидною однозначністю підтверджує виконання найманим працівником саме тієї роботи, котра віднесена до Списку №1.
На виконання приписів ч.5 ст.242 КАС України висновки перелічених судових актів Верховного Суду слід визнати застосовними до даного випадку і врахувати при розв'язанні спору по суті.
Розв'язуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст.8 Закону України від 02.09.2008р. №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Отже, спеціальний пільговий страховий стаж заявника у розумінні ст.8 Закону України від 02.09.2008р. №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII у дійсності дорівнює 17р. 01м. 16дн. (12р. 09м. 16дн. + 04р. 04м. 00дн.), тобто перевищує показник виконання функції найманого працівника на підземних роботах у 15 років.
Суд відзначає, що у порядку ст.8 Закону України від 02.09.2008р. №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII та у порядку абз.1 п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII призначаються різні пенсії.
Підстав для вчинення органом публічної адміністрації управлінського волевиявлення з приводу призначення заявнику пенсії у порядку ст.8 Закону України від 02.09.2008р. №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII судом не знайдено, позаяк заявник не досяг цензу тривалості роботи шахтарем у понад 15 років.
Підстав для вчинення органом публічної адміністрації управлінського волевиявлення з приводу призначення заявнику пенсії у порядку п.«а» ст.13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» судом також не знайдено, оскільки станом на момент ініціювання заявником процедури призначення пільгової пенсії за віком по Списку №1 діяли положення абз.1 п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 26.10.2022р. у справі №200/591/19-а: 1) особа набуває право на призначення пенсії за віком при досягненні нею 50 років та за наявності таких умов: страхового стажу 21 року 6 місяців, з яких не менше 10 років на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України; 2) Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок; 3) Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом; 4) за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року; 5) до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку №1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день. При цьому додаткове зарахування по одному року за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах здійснюється лише для обчислення розміру пенсії за віком за Списком №1, а не при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; 6) роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підлягають застосуванню.
Наведеним спростовуються посилання заявника на роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8.
Стосовно кваліфікації реально вчиненого у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень суд зазначає, що за загальним правилом п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень розуміється письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень розуміється вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень ухилення від виконання обов'язку.
Окрім того, управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень (додатково до перелічених вище форм) може втілюватись і у вигляді відмови як письмової (листа), так і фактичної, котрі за змістом, формою, способом реалізації повноваження не є рішенням чи дією, але здатні до створення перешкоди у реалізації публічного суб'єктивного права заявника-приватної особи.
Оскільки лист не є рішенням органу публічної адміністрації, то і згадана відмова не ані рішенням владного суб'єкта у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України, ані дією владного суб'єкта, але є проявом управлінського волевиявлення у формі відмови, наслідки вчинення якого підлягають нівелюванню у спосіб визнання протиправною відмови, оформленої листом.
Тому, належним і ефективним способом захисту порушеного суб'єктивного права приватної особи є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.
Таке тлумачення цілком корелюється із правовими позиціями постанови Верховного Суду від 27.10.2022р. у справі №640/10564/21, де Верховний Суд кваліфікував вчинок суб'єкта владних повноважень саме як відмову.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково регламентована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Так, відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За правилами абз.2 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до абз.2 п.4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Отже, у силу ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та абз.2 п.4.3 Порядку №22-1 управлінське волевиявлення тероргану системи ПФУ з приводу призначення пенсії за зверненням громадянина приймається або керівником органу, що призначає пенсію, або іншою посадовою особою за наказом керівника про розподіл обов'язків.
Звідси слідує, що у рішенні суб"єкта владних повноважень має бути викладено посилання на статус особи, котра підписала правовий акт індивідуальної дії від імені тероргану системи ПФУ або як керівника органу, або як особи, котра за конкретним наказу керівника органу про розподіл обов'язків реалізує повноваження з приводу вирішення питання стосовно призначення пенсії.
Втім, з огляду на існування фізичної можливості у межах даної справи судом були виконані завдання ч.1 ст.2 і ч.4 ст.242 КАС України та виявлено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №204450013318 від 01.09.2022р. хоча і було оформлено у вигляді окремого письмового документа, але не може бути кваліфіковано у якості правового акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, адже підписано начальником відділу, а не керівником ГУ ПФУ в Закарпатській області та не посадовою особою ГУ ПФУ в Закарпатській області за наказом керівника ГУ ПФУ в Запорізькій області про розподіл обов'язків (оскільки таких відомостей текст письмового документа суб'єкта владних повноважень не містить).
Відтак, з боку ГУ ПФУ в Закарпатській області відносно випадку розгляду звернення заявника від 26.08.2022р. має місце подія вчинення бездіяльності, котра за відсутності доказів протилежного підлягає кваліфікації у якості протиправної.
У зв"язку із тим, що суб"єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не вчинив реалізації управлінської функції у прямо передбачений законом спосіб, ухилився від виконання покладеного законом обов'язку, не дослідив жодного із факторів, котрі мають юридичне значення у процедурі призначення пенсії за зверненням зацікавленої особи, а натомість вдався до створення письмового документу за підписом неуповноваженої особи, що призвело до відсутності оскарженого заявником рішення як реально існуючого правового акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, то з огляду на положення ч.1 ст.2, ч.2 ст.9, ч.4 ст.242 КАС України суду належить відмовивши у позові (у зв'язку із відсутністю рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого компетентною особою), вийти за межі вимог позову і доводів позову, визнати протиправною бездіяльність суб"єкта владних повноважень та обтяжити суб'єкта владних повноважень обов'язком розглянути по суті звернення зацікавленої особи з урахуванням висновків суду по даній справі.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 263, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з приводу неприйняття за зверненням ОСОБА_1 від 26.08.2022р. рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за підписом керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області або посадової особи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за наказом керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про розподіл обов'язків.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняти за зверненням ОСОБА_1 від 26.08.2022р. рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за підписом керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області або посадової особи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за наказом керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про розподіл обов'язків.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко