Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
16.11.2022 р. справа №820/5120/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - позивач, заявник, суб'єкт владних повноважень, владний суб"єкт, адміністративний орган, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач, ФОП, платник)
пропідтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій, -
встановив:
27.06.2018р. позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; 2) зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 .
Аргументуючи ці вимоги зазначив, відповідач незаконно відмовив у допуску посадових осіб до проведення фактичної перевірки, а відтак наявні підстави, визначені п.94.2.3 ст.94 Податкового кодексу України для застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Попри зміст ст.259 КАС України у тексті позову контролюючий орган не зазначив клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у вигляді окремого процесуального документу клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження не подав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018р. у справі №820/5120/18 позов контролюючого органу було залишено без задоволення; стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) судові витрати у розмірі 9.500,00грн. (дев'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018р. у справі №820/5120/18 було залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04.08.2022р. судові рішення у справі №820/5120/18 були скасовані в частині розподілу судових витрат, справа у цій частині була направлена на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, прийнята до провадження Харківського окружного адміністративного суду ухвалою від 04.10.2022р., розгляд справи було ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Постанова Верховного Суду від 04.08.2022р. у справі №820/5120/18 умотивована висновками про те, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доводам суб'єкта владних повноважень стосовно не надання відповідачем звіту про виконану роботу, розрахунку чи акту здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії; здійснення захисту інтересів відповідача у справі помічником адвоката, а не адвокатом, що не відповідає приписам статті 134 КАС України (адвокату відшкодовуються витрати на послуги помічника адвоката, п.1 ч.3 ст.134 КАС України); відсутності права на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних відшкодувань позивача, так як у задоволені позову було відмовлено.
Після прийняття справи до провадження позивач (15.11.2022р.) подав до суду додаткові пояснення, у яких категорично заперечив наявність підстав для стягнення з контролюючого органу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки адвокат не брав безпосередньої участі у розгляду справи та жодних процесуальних документів не складав, відповідач до початку судових дебатів не подав до суду заяви про розподіл судових витрат, заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката є неспівмірним із складністю справи, виконаними роботами, реально потрібним для надання захисту часом, а справа не може вважатися справою значної складності.
Відповідач жодних процесуальних документів до суду не подав.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
07.06.2018р. контролюючим органом відносно відповідача було прийнято наказ №4094 з приводу призначення фактичної перевірки господарського об"єкту за адресою - АДРЕСА_2 відповідно до п.п.80.2.3 ст.80 Податкового кодексу України за період діяльності 10.10.2017р.-дата завершення перевірки.
На реалізацію наказу ГУ ДФС у Харківській області від 07.06.2018р. №4094 були оформлені направлення на перевірку від 07.06.2018р. за №№5248, 5249, 5362, 5363.
12.06.2018р. відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України працівниками Головного управління ДФС у Харківській області за місцем проведення перевірки, а саме: АДРЕСА_2 , було складено акт від 12.06.2018 року №4378/20-40-14-10/ НОМЕР_1 , що засвідчує факт відмови представника ФОП ОСОБА_1 - Шеліпової Ю.А. у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки у двох примірниках.
22.06.2018р. на підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області було прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 від 22.06.2018р. о 12:35 год. за вих. №6445/ФОП/20-40-14-10-19 у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
27.06.2018р. контролюючим органом було складено і подано до Харківського окружного адміністративного суду позов про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 25.09.2018р. судом було долучено до матеріалів справи клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу. (а.с.83-93 т.1).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018р. у справі №820/5120/18 (залишеним без змін у цій частині постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019р. та постановою Верховного Суду від 04.08.2022р. у справі №820/5120/18) у задоволенні означеного позову Управління було відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 04.08.2022р. перелічені вище рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані в частині розподілу судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу адвоката і в цій частині справа була скерована на новий розгляд до окружного адміністративного суду.
Вирішуючи питання з приводу розподілу судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає, що правила згаданого розподілу унормовані, насамперед, приписами ст.ст.132-143 КАС України.
Положення ст.139 КАС України дійсно не регламентують випадку розподілу судових витрат у разі постановлення судом рішення про відмову у задоволенні позову суб'єкта владних повноважень до приватної особи.
Утім, відповідно до п.10 ч.3 ст.2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства законодавцем визначено відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Процесуальний закон не містить визначення змісту юридичної конструкції - "на користь яких ухвалене судове рішення" і суд вважає, що використання законодавцем саме цього словосполучення є технічним недоліком правового регламентування, адже судовий акт завжди ухвалюється на користь закону (а у разі існування юридичних колізій - на користь принципу верховенства права) та правопорядку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
І хоча інших завдань адміністративного судочинства нормами КАС України прямо не визначено, але суд доходить до переконання, що за позовом суб'єкта владних повноважень завданням адміністративного судочинства є захист публічних інтересів суспільства.
Відтак, зміст юридичної конструкції - "на користь яких ухвалене судове рішення" з огляду на приписи ч.1 ст.2, ч.2 ст.242, ч.3 ст.242, ч.4 ст.242 КАС України означає конкретну сторону адміністративної справи, легітимним інтересам якої відповідає законне і обґрунтоване судове рішення.
У даній справі рішення суду відповідає легітимним інтересам відповідача на незастосування заходів державного податкового примусу за відсутності передбачених Податковим кодексом України підстав.
Тому суд вважає, що з огляду на приписи ст.8 Конституції України, ст.ст.6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у даній справі слід провести розподіл судових витрат у вигляді видатків на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Так, згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134, ч.8 ст.139 та ч.9 ст.139 КАС України.
Тому, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України, на зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов'язаністю витрат з розглядом справи (тобто об'єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв'язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.
При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №910/12876/19: 1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно); 2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022р. у справі №380/3142/20: 1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором; 2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо; 3) Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат; 4) у силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою; 5) Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг; 6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, але суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24.03.2020р., по справі №320/3271/19 від 07.05.2020р.
Звідси слідує, що у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу конкретного розміру гонорару адвоката (у тому числі і фіксованого розміру гонорару адвоката) за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження іншої сторони обов'язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України безвідносно до виконання учасником справи вимог ч.6 ст.134 та ч.7 ст.134 КАС України, позаяк протилежне тлумачення змісту наведених норм закону явно та очевидно суперечить такому складовому елементу верховенства права як справедливість.
25.09.2018р. відповідачем було подано до суду клопотання від 24.07.2018р. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з копією договору про надання правової допомоги від 11.06.2018р. сторонами указаного правочину є замовник, клієнт - ФОП ОСОБА_1 (тобто відповідач у справі), а виконавцем - Адвокатське об'єднання "Правник".
Предметом договору є надання клієнту правової допомоги у будь-якому органі.
Відповідно до складеного 09.07.2018р. розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складає: за оплату за перебування та участь під час проведення фактичної перевірки 850,00 грн., за підготовку та подання письмових заперечень у справі за заявою Головного управління ДФС у Харківській області (справа №820/4883/18) 6000,00 грн., участь у судових засіданнях у справі №820/4883/18 в розмірі 4000,00 грн., за підготовку та подання відзиву на адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області - 5.500,00грн. (із розрахунку 500,00грн./стор.) та за участь у судових засіданнях по справі №820/5120/18 - 4.000,00грн.
Отже, з указаного розрахунку на справу №820/5120/18 припадає позиція видатків на підготовку та подання відзиву на адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області - 5.500,00грн. і позиція витрат на участь у судових засіданнях по справі №820/5120/18 - 4.000,00грн.
Оплата за указаним вище договором від 11.06.2018р. у розмірі 9.500,00грн. була проведена 23.07.2018р. , що підтверджується копіями документів про рух коштів. (а.с.92 т.1, а.с.106-107 т.1).
Спір по справі №820/5120/18 розглядався у судових засіданнях 24.07.2018р. (було проведено у межах підготовчого провадження), 09.10.2018р. (було розпочато у межах підготовчого провадження, а за письмовою згодою представників сторін одразу після закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті - було продовжено по суті і тривало з 9:22год. до 10:11год.).
Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зважає, що даний спір з огляду на невикористання позивачем положень ст.259 КАС України було розглянуто судом у порядку загального позовного провадження.
Станом на дату порушення провадження у справі - 02.07.2018р. дана категорія спору характеризувалась достатньою складністю, свідченням чого є постановлення судового акту з питання тлумачення норм закону відносно такого заходу державного податкового примусу як адміністративний арешт коштів платника податків, зупинення видаткових операцій і вирішення питання про наслідки збігу 96 годин від моменту прийняття рішення контролюючого органу про накладення адміністративного арешту майна платника податків, зокрема, постановою Колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020р. у справі №820/5045/18.
Окреслена за власною ініціативою суб'єктом владних повноважень причина виникнення спору характеризує відповідача як порушника податкової дисципліни і особу, котра намагається протиправно уникнути заходів податкового контролю.
Значення спору для відповідача полягало у знерухомленні усього наявного обсягу грошових активів на рахунках в установах банків, а також з знерухомленні усього іншого майна ФОП (тобто у даному конкретному випадку фізичної особи - громадянина як людини в цілому), позаяк до матеріалів позову контролюючий орган не подав жодного доказу фактичного виконання Рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 від 22.06.2018р. (прийнятого о 12:35 год.) за вих. №6445/ФОП/20-40-14-10-19 в частині розмежування активів платника податків на майно, відносно якого накладається адміністративний арешт та майно, відносно якого не застосовується адміністративний арешт.
Поданий представником відповідача 13.07.2018р. відзив на позов містив власні міркування стосовно тлумачення належних норм Податкового кодексу України, правозастосовчої практики Верховного Суду, відповідності закону вчиненого платником податків волевиявлення з приводу відмови від фактичної перевірки.
При цьому, слід ураховувати, що норми КАС України не містять такого критерію відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката як визнання судом обґрунтованими, правильними і слушними доводів сторони.
Представник відповідача брав участь у двох судових засіданнях.
Відзив на позов від імені відповідача підписаний Дробчак Л.В. , тобто особою, котра згідно з договором про надання правової допомоги від 11.06.2018р. є помічником адвоката.
Участь у судових засіданнях від відповідача також брав помічник адвоката - Дробчак Л.В.
Втім, професійна правнича допомога надавалась відповідачу Адвокатським об'єднанням "Правник", а не конкретно помічником адвоката - Дробчак Л.В.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України від 05.07.2012р. №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України від 05.07.2012р. №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
Адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту. Помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, з додержанням вимог цього Закону і законодавства про працю (ч.1 ст.16 Закону України від 05.07.2012р. №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"); Помічник адвоката виконує доручення адвоката у справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов'язків) адвоката (ч.2 ст.16 Закону України від 05.07.2012р. №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"); Помічнику адвоката забороняється суміщати роботу в адвоката з діяльністю, несумісною з діяльністю адвоката. Помічником адвоката не можуть бути особи, зазначені в частині другій статті 6 цього Закону (ч.4 ст.16 Закону України від 05.07.2012р. №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
23.07.2018р. між відповідачем у справі - ФОП ОСОБА_1 у якості клієнта за договором про надання правової допомоги від 11.06.2018р. та Адвокатським об'єднанням "Правник" було складено Акт приймання передачі послуг.
Отже, послуги правничої правової допомоги у даному конкретному випадку були надані відповідачеві саме адвокатським об'єднанням, як прямо передбаченою законом організаційно-правовою формою здійснення адвокатської діяльності.
Відтак, суд доходить до переконання про те, що: 1) предмет спору створював значну загрозу інтересам відповідача на безперешкодне провадження власної господарської діяльності; 2) закон пов'язує застосування обраних контролюючим органом заходів податкового примусу із вчиненням особою протиправного діяння - безпідставною відмовою від проведення заходу податкового контролю у формі недопуску до фактичної перевірки, а тому звертаючись до суду контролюючий орган фактично інкримінував відповідачу скоєння вчинку з порушення податкової дисципліни; 3) справа слухалась у порядку загального позовного провадження (отже відсутні підстави для кваліфікації саме цього спору у якості малозначного, справи незначної складності); 4) обсяг фактично наданих адвокатським об'єднанням послуг і виконаних робіт є цілком співмірним з обставинами даного конкретного спору.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 9.500,00 грн.
Оскільки ані позивачем, ані відповідачем не подано доказів виконання у минулому рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018р. у справі №820/5120/18 в частині проведення платежу з компенсації витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, то суд вважає за необхідне розв'язати цю вимогу по суті.
У разі виявлення у подальшому неподаних учасниками спору до суду своєчасно доказів виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018р. у справі №820/5120/18 виданий виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню у порядку ст.374 КАС України.
В матеріалах справи наявні невирішені клопотання позивача про заміну ГУ ДФС у Харківській області правонаступником, котрі підлягають задоволенню з огляду на приписи ст.52 КАС України та постанови КМУ від 30.09.2020р. №893.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, 52, 132-143, 243-248, 252, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Замінити позивача, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області компетенційним правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057; ідентифікаційний код - 43983495) 9.500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00коп. судових витрат у вигляді видатків на професійну правничу допомогу адвоката.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя А.В. Сліденко