Справа № 671/1537/21
Провадження № 1-кп/686/108/22
«02» листопада 2022 року м.Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області, колегіально, у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря - ОСОБА_4 , прокурора - ОСОБА_5 , потерпілого - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_7 та захисника-адвоката ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження згідно ЄРДР №12021243200000140 від 26.07.2021 року про обвинувачення,
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білогорськ, АР Крим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, офіційно не працюючого, раніше судимого: - 16.06.2010 року вироком Волочиського районного суду Хмельницької області за ч.1 ст.115 КК України на 8 років позбавлення волі, звільненого 29.12.2017 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115 КК України,-
ОСОБА_7 , маючи не погашену судимість за вчинення умисного вбивства, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин проти життя та здоров'я особи, за наступних обставин.
Так, 25 липня 2021 року, приблизно о 17 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні кухні, будинку потерпілого ОСОБА_6 , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , на грунті раптово виниклої неприязні, умисно наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_6 від чого останній впав на підлогу.
Продовжуючи реалізацію свого умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_7 сів зверху на ОСОБА_6 та наніс йому кухонним ножем, який підібрав на місці зі столу, один удар в верхню частину грудної клітки. Після чого, ОСОБА_7 встав з потерпілого ОСОБА_6 та вийшов з будинку на подвір'я, де викинув кухонний ніж та покинув місце події.
Внаслідок вказаних протиправних дій, ОСОБА_7 умисно спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної кітки зліва з лівобічним гемопневматорексом та підшкірною емфіземою, яке є тяжким тілесним ушкодженням, як таке, що небезпечне для життя в момент заподіяння і котре без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчується чи може закінчитися смертю, а також крововиливу в правій навколоочній ділянці, яке за своїм характером відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Вказаними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в обвинуваченні визнаному судом доведеним визнав повністю та підтвердив вищевикладенні обставини вчинення злочину. При цьому показав, що з потерпілим він знайомий тривалий час і у них були добрі стосунки. 25 липня 2021 року, приблизно о 17 год., він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння прийшов до ОСОБА_6 , за місцем проживання останнього, а саме АДРЕСА_3 . Як і через що виник конфлікт з потерпілим пояснити не може, окрім того, що якісь слова ОСОБА_6 його зачепили і у відповідь він наніс останньому один удар кулаком в обличчя від якого потерпілий впав на підлогу. Далі, він взяв на столі кухонного ножа і наніс ОСОБА_6 таким ножем один удар в область грудної клітини, після чого вийшов на подвір'я де викинув ножа. Слідом за ним з хати вийшов потерпілий, який присів на лавці та закурив, а він після цього пішов додому. По дорозі він зустрів родичку потерпілого ОСОБА_9 , якій повідомив, що вдарив ОСОБА_6 ножем. Вбивати потерпілого він не хотів. В скоєному щиро розкаюється і просить вибачення у ОСОБА_6 . Свої протиправні дії пояснює нестриманістю на провокаційну поведінку потерпілого.
Крім зізнавальних показань обвинуваченого, винуватість ОСОБА_7 підтверджується і іншими дослідженими судом доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що дійсно, раніше у нього були добрі стосунки з обвинуваченим. А у вказаний день та час, ОСОБА_7 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння прийшов до нього додому, а саме буд. АДРЕСА_3 та привітався. У відповідь він ( ОСОБА_6 ) засміявся на що ОСОБА_7 запитав у нього, чого він сміється та вдарив його кулаком в обличчя від чого він впав на підлогу спиною. Далі, ОСОБА_7 взяв зі столу ножа, сів на потерпілого зверху та наніс йому ножем один удар в в грудну клітину. Це відбувалось в приміщенні кухні. Після цього, обвинувачений витягнув ножа і вийшов з будинку на двір, де викинув ножа, після чого залишив подвір'я. Він ( ОСОБА_6 ) піднявся і також вийшов на двір і це бачив обвинувачений. ОСОБА_7 не пояснював нічого про те, чому він так вчинив. Пізніше ОСОБА_10 викликала швидку допомогу.
Аналогічні та послідовні показання щодо обставин вчинення злочину обвинуваченим, з демонстрацією таких обставин на місці пригоди, потерпілий ОСОБА_6 надавав і в ході досудового розслідування, що підтверджується відомостями з відповідного протоколу про проведення з ним слідчого експерименту від 17.09.2021 року та відеозаписом такої слідчої дії.
Крім того, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину підтверджується і іншими доказами, а саме:
- відомостями з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.07.2021 року, щодо повідомлення ОСОБА_6 в правоохоронні органи про спричинення йому ОСОБА_7 25 липня 2021 року, в будинку АДРЕСА_3 , під час конфлікту, на грунті неприязні, удару кулаком в обличчя а також удару ножем в ліву частину грудної клітини;
- відомостями з протоколу огляду місця події від 26.07.2021 року з долученою фототаблицею, якими підтверджується місце скоєння злочину, а саме домоволодіння будинку АДРЕСА_3 , тобто місце проживання потерпілого, де було виявлено та вилучено сліди скоєння злочину, а саме на подвір'ї кухонний ніж, яким обвинувачений спричинив тілесне ушкодження потерпілому, а в приміщенні кухні на підлозі сліди речовини бурого кольору схожої на кров, в кімнаті футболку з аналогічними слідами, які згідно постанови слідчого від 26.07.2021 року визнані речовими доказами по справі.Така речовина згідно висновків експертів імунологів №№518 та 519 від 28.07.2021 року, №№ 520,527,528,529 від 03.09.2021 року є кров'ю людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_6 і не може походити від обвинуваченого ОСОБА_7 ;
- про те, що зазначені у таких висновках відомості, що мають доказове значення, здобуті у встановленому законом порядку підтверджується даними відповідних постанов прокурора про відібрання біологічних зразків для експертного дослідження у обвинуваченого ОСОБА_7 від 26.07.2021 року та 13.08.2021 року, у потерпілого ОСОБА_6 від 26.07.2021 року, а також даними відповідних протоколів отримання зразків у обвинуваченого та потерпілого для експертизи від 26.07.2021 року та 13.08.2021 року;
- про те, що обвинувачений ОСОБА_11 на момент вчинення кримінального правопорушення перебував в стані алкогольного сп'яніння, крім його показань та показань потерпілого підтверджується даними висновку експерта - токсиколога №1525 від 03.08.2021 року, де зазначено, що при судово-медичній експертизі зразка крові ОСОБА_7 виявлено наявність етилового (винного) алкоголю в кількості: в крові - 3,0% (проміле);
Характер, локалізація, ступінь тяжкості, час та механізм утворення вищезазначених, спричинених потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ніким з учасників судового розгляду не оспорюєтьбся та підтверджується висновками судово-медичних експертів №142 від 25.08.2021 року та №143 від 25.08.2021 року, де зокрема зазначено, що у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в правій навколоочній ділянці, проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з лівобічним гемопневмотораксом та підшкірною емфіземою. Крововилив в правій навколоочній ділянці міг виникнути від дії тупого твердого предмета (-ів), можливо з обмеженою контактуючою поверхнею; проникаюче поранення грудної клітки з гемопневмотораксом та підшкірною емфіземою, могли утворитися від одноразової дії якогось колюче-ріжучого предмету (не виключено леза ножа), що підтверджується формою і розмірами рани та рівним характером її країв, не виключено в строки та за обставин, що викладені в постанові про призначення судово-медичної експертизи.
Тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з лівобічним гемапневмотораксом та підшкірною емфіземою у ОСОБА_6 за своїм характером є тяжким тілесним ушкодженням, як таке, що небезпечне для життя в момент заподіяння (завдання) і котре без надання медичної допомоги за звичайним своїм перебігом закінчується чи може закінчитися смертю. Крововилив в правій навколоочній ділянці за своїм характером відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Враховуючи кількість та розташування наявних у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, можна припустити, що по відношенню до нього могло мати місце не менше одного прикладання травмуючої дії в ділянку обличчя та одного в ділянку передньої поверхні грудної клітки зліва.
Крововилив в правій навколоочній ділянці у потерпілого міг виникнути від дії тупого твердого предмета (-ів), можливо з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути як руки так і ноги, чи якісь інші предмети зі схожими властивостями. Проникаюче поранення грудної клітки з гемопневмотораксом та підшкірною емфіземою у ОСОБА_6 не могли утворитися від ударів руками та ногами чи іншими схожими предметами. Характер і локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_6 не є специфічними чи характерними для утворення їх при падінні людини з висоти власного зросту.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №430 від 21.10.2022 року ОСОБА_7 на період інкримінованих йому протиправних діянь виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, виявляє такі і на теперішній час. ОСОБА_7 усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними на період інкримінованих йому кримінальних правопорушень, усвідомлює свої дії та може керувати ними і на теперішній час. ОСОБА_7 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.
Оцінюючи такі висновки лікарів-судово-психіатричних експертів, суд знаходить їх науково аргументованими та достатньо обґрунтованими, а тому враховуючи і поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, погоджується з такими висновками і визнає ОСОБА_7 - осудним та відповідальним за фактично скоєне.
Про те, що на момент вчинення злочину ОСОБА_7 мав не погашену судимість за вчинення умисного вбивства підтверджується даними вимоги ДІТ МВС України від 26.07.2021 року, а також вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 15.09.2010 року.
Аналізуючи вищенаведені докази, кожен окремо, суд визнає їх належними, допустими та достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою і не довіряти таким доказам у суда не має підстав. А в сукупності такі докази суд визнає достатніми для висновку поза розумним сумнівом про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаного злочину.
Разом з тим, даючи правову оцінку діям ОСОБА_7 в межах пред'явленого обвинувачення за ч.2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115 КК України, тобто у закінченому замаху на умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, суд враховуючи всі досліджені докази в сукупності та встановлені конкретні обставини справи приходить до висновку, що таке обвинувачення поза розумним сумнівом, в частині намірів обвинуваченого вчинити умисне вбивство потерпілого з прямим умислом, не знайшло свого підтвердження достатніми доказами, у зв'язку з чим вчинені протиправні дії ОСОБА_7 підлягають перекваліфікації.
При цьому суд виходить з наступного.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №2 від 07.02.2003 року (п.4) особа, яка добровільно відмовилась від убивства потерпілого або заподіяння шкоди його здоров'ю, підлягає відповідальності лише за умови, що фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину. Якщо ж відмова мала місце вже після вчинення дій, які особа вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч.2 ст.15 КК як закінчений замах на злочин, який особа бажала вчинити. При цьому треба мати на увазі, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Крім того, як вбається зі змісту п.22. вказаної постанови для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК України) суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причин припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Як слідує зі змісту обвинувального акту і зокрема формулювання обвинувачення, в основі обгрунтування правової кваліфікації протиправних дій ОСОБА_7 як закінченого замаху на умисне вбивство, орган досудового розслідування і прокурор послались на те, що в ході конфлікту, на грунті раптово виниклої агресії у обвинуваченого виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому. З цією метою, ОСОБА_7 спочатку наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_6 від якого останній впав на підлогу, а обвинувачений продовжуючи реалізацію свого умислу на позбавлення життя потерпілого сів на останнього зверху та наніс йому один удар кухонним ножем в ліву передню, верхню частину грудної клітини на рівні життєво важливих органів. Після цього, обвинувачений встав з потерпілого та забравши з собою ніж вийшов з будинку на подвір'я, де викинув ножа та покинув місце події. Таким чином, на думку органу досудового розслідування, ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки в подальшому ОСОБА_6 був виявлений ОСОБА_12 , яка викликала швидку медичну допомогу працівники якої госпіталізували потерпілого до КНП Волочиська ЦРЛ, де ОСОБА_6 була надана необхідна медична допомога, що запобігло негативними наслідкам для життя потерпілого.
З наведеного, на думку суду слідує, що врахувавши характер знаряддя злочину, як придатне для спричинення смертельного тілесного ушкодження, локалізацію тілесного ушкодження - в область розташування життєво важливих органів, орган досудового рохзслідування не врахував інших вищезазначених обставин конкретної справи, які мають значення для визначення спрямованості умислу обвинуваченого. Зокрема, показань обвинуваченого, про приятельські стосунки з потерпілим та небажання вбивати ОСОБА_6 і за наявності реальної можливості, добровільне припинення ним протиправних дій стосовно потерпілого, який після спричиненого йому ножового поранення вийшов вслід за обвинуваченим і в присутності останнього на подвір'я. Також суд визнає не спростованими показання ОСОБА_7 про те, що саме він, відразу після події, повідомив ОСОБА_12 про спричинення ножового поранення ОСОБА_6 та яка після цього викликала до потерпілого швидку допомогу. Показання потерпілого ОСОБА_6 з яких слідує, що обвинувачений ОСОБА_7 бачив, що потерпілий після спричинення йому ножового поранення вийшов на подвір'я, однак обвинувачений більше ніяких насильницьких дій відносно нього не вчиняв, а викинувши ножа пішов з подвір'я.
Відтак, спрямованість умислу обвинуваченого саме на вбивство потерпілого, на переконання суду, залишилось не доведеним поза розумним сумнівом і грунтувалось в тому числі на припущеннях органу досудового розслідування. Такі висновки випливають з вищенаведених доказів, в тому числі показів потерпілого, обвинуваченого, які суд визнає не спростованими.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У зв'язку з наведеним суд перекваліфіковує дії обвинуваченого ОСОБА_7 з ч.2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
При цьому, суд приймає до уваги, що обвинувачений скоїв умисний тяжкий насильницький злочин, який характеризуються підвищеною суспільною небезпекою, внаслідок якого було спричинено тяжкі тілесні ушкодження потерілому. Такий злочин ОСОБА_7 вчинив маючи не погашену судимість за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи та в стані алкогольного сп'яніння. Наведені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку особи ОСОБА_7 , а його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Разом з тим суд враховує, що у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_7 в ході судового розгляду розкаявся, жалкував про вчинене, засуджував свою протиправну поведінку та вибачився перед потерпілим, який прийняв такі вибачення. За місцем проживання ОСОБА_7 характеризується посередньо, не працює, зловживає алкогольними напоями під впливом яких поводиться агресивно, у зв'язку з чим надходили скарги на його поведінку. Згідно довідки КНП «Волочиська ЦРЛ» ОСОБА_7 під наглядом лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд визнає вчинення ним кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення особою що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
В якості обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 суд визнає розкаяння обвинуваченого під час судового розгляду та позицію потерпілого ОСОБА_6 , який прийняв вибачення обвинуваченого та не наполягав на його суворому покаранні.
За таких обставин суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкціїї статті Особливої частини Кримінального Кодексу України за вчинений злочин.
Враховуючи, що ОСОБА_7 засуджується до покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, яке слід відбувати реально, з метою забезпечення виконання вироку суду, а також приймаючи до уваги продовження існування ризиків на підставі яких йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, такий запобіжний захід до набрання вироком законної сили - слід залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, за минуванням потреби, арешт накладений на майно згідно ухвали слідчого судді Волочиського районного суду Хмельницької області від 27.07.2021 року - підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази по справі, зазначені в постанові слідчого від 26.07.2021 року, а саме: 1. Вилучені при затриманні у обвинуваченого ОСОБА_7 особисті речі - мобільний телефон марки «SAMAUNG» модель «GT C3510», сім-карта оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», футболка, куртка, шорти та 1 пара взуття - слід повернути за належністю ОСОБА_7 ; 2. Решту зазначених у вказаній поствнові речей та предметів, як то : кухонний ніж, змиви РБК, контрольний змив, пусту пляшку «Ice mix» 0,5 л., вирізану частину килима, чоловічу футболку із слідами РБК та пошкодженим отвором - слід знищити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371,373,374 КПК України,-
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України на підставі якої призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.
Строк відбуття покрання засудженому ОСОБА_7 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Зарахувати у строк призначеного ОСОБА_7 покарання термін його попереднього ув'язнення з 26 липня 2021 року до дня набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили - запобіжний захід ОСОБА_7 - тримання під вартою залишити без змін.
Арешт накладений на майно згідно ухвали слідчого судді Волочиського районного суду Хмельницької області від 27.07.2021 року - скасувати.
Речові докази, а саме: 1. Вилучені при затриманні у обвинуваченого ОСОБА_7 особисті речі - мобільний телефон марки «SAMAUNG» модель «GT C3510», сім-карта оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», футболка, куртка, шорти та 1 пара взуття - повернути за належністю ОСОБА_7 ; 2. Решту зазначених у постанові слідчого від 26.07.2021 року речей та предметів, як то : кухонний ніж, змиви РБК, контрольний змив, пусту пляшку «Ice mix» 0,5 л., вирізану частину килима, чоловічу футболку із слідами РБК та пошкодженим отвором - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а обвинуваченим ОСОБА_7 , який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий по справі
Суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3