Провадження № 2/679/298/2022
Справа № 679/552/22
11 листопада 2022 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді - Стасюка Р.М.
за участю секретаря судового засідання - Плазій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нетішин заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Калабського Сергія Володимировича про компенсацію судових витрат сплачених стороною по справі у зв'язку з розглядом цивільної справи № 679/552/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних,-
В провадженні Нетішинського міського суду Хмельницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
04 листопада 2022 року рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Вказаним рішенням ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 15.02.2019 року у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) доларів США, 3% річних від простроченої суми заборгованості, яка дорівнює 314 (триста чотирнадцять) доларів 14 центів США, пені в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень. Також, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1825,65 гривень.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Калабський С.В. просив стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати, документальне підтвердження яких буде подано не пізніше п'яти днів після ухвалення рішення суду.
В резолютивній частині означеного вище рішення було призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі, зобов'язано позивача протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази щодо розміру понесених ним судових витрат.
07.11.2022 року представником позивача - ОСОБА_4 подано до суду заяву про компенсацію витрат на правову (правничу) допомогу, в якій він просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу та надав докази щодо розміру понесених позивачем ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги №28/04/22 від 28.04.2022 року; акт прийому - передачі виконаних робіт (послуг) від 04.11.2022 року; прибутковий касовий ордер на суму 15000 гривень, які сплатив позивач ОСОБА_1 на користь адвоката Калабського С.В.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
В зв'язку з тим, що учасники справи в судове засідання не з'явились фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши надані представником позивачки докази на підтвердження судових витрат та матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми права, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.270 ЦПК України).
Судом встановлено, що 28.04.2022 року ОСОБА_1 уклав з адвокатом Калабським С.В. договір про надання правової (правничої) допомоги.
Предметом зазначеного вище договору, зокрема, є правова допомога по даній справі, а також складання процесуальних документів, здійснення представницьких повноважень клієнта.
В ньому ж зазначено, що адвокату буде сплачено гонорар згідно даного договору у розмірі 15000 гривень
У відповідності до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України).
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду можливості пересвідчитись у співмірності розміру адвокатського гонорару, як того вимагає ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З постанови ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вбачається, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Відповідно до акту про прийому - передачі виконаних робіт послуг від 04.11.2022, представником позивача надано такі послуги: ознайомлення з документами та доводами Клієнта, з'ясування реальних обставин справи, надання необхідних консультацій правового характеру, формування правової для захисту інтересів Клієнта в суді, підготовка необхідних у справі документів, представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції, загальна вартість яких складає 15000 гривень. Однак, вказані послуги містять формальний характер.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З наведеного вбачається, що понесені позивачем витрати на професійну правничу правову допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а по суті є загальними фразами.
При визначенні суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.02.2022 у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У зв'язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.
Суд зауважує, що представник позивача брав участь у судовому розгляді справи, як вбачається із протоколів судових засідань 15 хвилин. Крім того, суд акцентує увагу на тому, що зменшення розміру задоволених вимог у значній мірі відбулося в зв'язку з тим, що суд застосував дискреційні повноваження для зменшення розміру відшкодування.
З урахуванням вище викладеного, а також враховуючи конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, усталену практику з розгляду таких спорів, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що вартість послуг адвоката є завищеною та підлягає зменшенню до суми 4000 гривень.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність постановлення додаткового рішення по справі та стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 п.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відтак, оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, керуючись принципом пропорційності задоволених вимог, виходячи з принципу справедливості та співрозмірності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 4000 гривень компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Калабського Сергія Володимировича про компенсацію судових витрат сплачених стороною по справі у зв'язку з розглядом цивільної справи № 679/552/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.М. Стасюк