Справа № 420/6939/22
16 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням (2019, 2020 та 2021 роки);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 28.03.2022 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки та здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 пенсії за віком з 28.03.2022 року, із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2019-2021 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, починаючи з 28.03.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з лютого 2022 року він набув право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року
28 березня 2022 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №18 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком, відповідно до цього Закону, вперше.
Рішенням №951330128396 від 06.04.2022 року позивачу було призначено пенсію за віком довічно з 28 березня 2022 року.
Як стало позивачу пізніше відомо з матеріалів пенсійної справи, його було фактично переведено з пенсії за вислугою років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, а не призначено пенсію за віком вперше.
Таким чином, позивачу було проведено перерахунок пенсії без права застосування при розрахунках показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, а саме: 2019, 2020, 2021 роки та переведено на пенсію за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Ухвалою від 23.05.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
01.06.2022 року електронною поштою від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні, якому з 04.03.2013 року на підставі особистої заяви було призначено пенсію за вислугу років довічно, згідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, а з 28.03.2022 року за заявою позивача Головним управлінням було переведено його із пенсії за Законом №1788 на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, підстави та умови призначення пенсії за вислугу років позивачеві у 2013 році проводилося за нормами Закону №1788, а розрахунок розміру пенсії за нормами нового діючого Закону №1058.
Головним управлінням позивача переведено з пенсії за Законом №1788 на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 при страховому стажі 42 роки 2 місяці і 23 дні, середньомісячній заробітній платі 6186,32 грн. (6186,32 грн. - середній заробіток за 2014-2016 роки проіндексований на коефіцієнт 1,17*1,11*1,11) х 1,14 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії), та її розмір становить 4971,13 грн., де: розмір пенсії за віком - 4895,95 грн.; доплата за 7 років понаднормативного стажу - 75,18 грн.).
Тобто, на передбачених Законом №1058 підставах при розрахунку пенсії за віком застосований показник середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки, який враховувався при розрахунку пенсії за вислугою років у розмірі - 6186,32 грн.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області.
Згідно із заявою позивача з 04.03.2013 року йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року №1788-ХІІ як працівнику охорони здоров'я.
26.02.2022 року позивачу виповнилося 60 років, та 28.03.2022 року він звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, надавши всі необхідні документи на призначення пенсії (а.с. 106-108).
Відповідно до рішення від 06.04.2022 року №951330128396 відповідачем було призначено позивачу пенсію за віком у розмірі 4971,13 грн. з 28.03.2022 року довічно, при цьому у розрахунок заробітної плати для призначення пенсії було взято середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки (а.с. 31).
Позивач звернувся з заявою до відповідача з вимогою про перерахунок пенсії та нарахування йому пенсії відповідно до Закону №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2019-2021 роки.
Листом від 22.04.2022 року за вих. №7185-5503/С-02/8-1500/22 відповідач у перерахунку пенсії позивачу відмовив, зазначивши, що за заявою від 28.03.2022 та долученими документами позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком при страховому стажі 42 роки 2 місяці (враховано по 31.12.2021), середньомісячній заробітній платі 11610,86 грн. (коефіцієнт заробітку1,87685 - х 6186,32 - середній заробіток за 2014-2016 роки х 1,17*1,11*1,11), обчисленій за період з 01.07.2000 по 31.12.2021 згідно даних персоніфікованого обліку та її розмір становить 4971,13 грн. На зазначених підставах при розрахунку пенсії за віком застосований показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при розрахунку пенсії за вислугою років - 6186,32 грн. Розмір пенсії визначено вірно та він відповідає нормам чинного законодавства, набутому позивачем страховому стажу та середньомісячній заробітній платі (а.с. 29).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, Законом № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Разом з цим, статтею 2 Закону № 1788-ХІІ передбачено призначення пенсії за вислугу років.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV визначено порядок переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до абзацу 2 якої, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Тобто, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
За призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач звернувся вперше.
За таких обставин застосування в спірних відносинах норм частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV є безпідставним.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Таким чином, суд вважає, що відповідач протиправно не застосував показник заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020, 2021 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року по справі №266/3210/16-а.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п.29).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням (2019, 2020 та 2021 роки).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 28.03.2022 року пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки, та здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019-2021 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, починаючи з 28.03.2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів