03 листопада 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3219/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Науменка В.В.
при секретарі судового засідання Гловацькій М.О.,
за участі:
представника позивача - Хиляк І.М.
представника відповідача - Філоненка Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод» до Головного управління державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 29.12.2021 року №00059820712, №00059830712, №00059840712, №00059850712, №00059860712, №00059870712.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказані податкові повідомлення-рішення винесені необґрунтовано, без належної оцінки обставин здійснення господарської діяльності позивача, базуються виключно на припущеннях податкового органу та на розрахунках, які містять очевидні помилки, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 13.07.2022 відкрито провадження у справі, розгляд і вирішення справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.08.2022, сторонам встановлено строки та порядок вчинення процесуальних дій (т. 2 а.с. 239).
29.07.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Олександрійський цукровий завод», за результатами якого складено акт від 06.12.2022 №4280/11-28-07-12/00372109, яким встановлено чисельні порушення позивачем вимог ПК України, що, у свою чергу, послугувало підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Вважає винесені податкові повідомлення-рішення правомірними а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають (т.3 а.с. 4-15).
У підготовчому засіданні 01.08.2022 оголошено перерву для надання можливості позивачу ознайомитись з відзивом на позовну заяву та підготувати відповідь на відзив.
15.08.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач наполягає на задоволенні позову та звертає увагу суду на протиправність проведення податковим органом планової документальної перевірки під час дії мораторію на проведення таких перевірок (т. 3 а.с. 129-160).
15.08.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.2022 (т. 3 а.с. 125).
У період з 22.08.2022 по 26.08.2022 суддею не здійснювалось правосуддя у зв'язку з перебуванням щорічній відпустці відповідно до наказу голови суду №270/в від 05.08.2022.
23.08.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач вважав доводи, викладені у відповіді на відзив, безпідставними, а позовні вимоги - такими, що задоволенню не підлягають (т. 4 а.с. 214-219).
Від представника позивача 23.08.2022, 16.09.2022, 10.10.2022, 24.10.2022 надходили клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза приміщенням суду, які судом було задоволено (т. 4 а.с. 226-228, 235-236, т. 5 а.с. 36-37, 39-40, 63-64, 200, 221-222, 224).
Ухвалою суду від 05.09.2022 позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з недостатнім розміром сплаченого позивачем судового збору за подачу позову до суду (т. 5 а.с. 8-9).
07.09.2022 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків з наданням доказів доплати судового збору у розмірі, визначеному судом (т. 5 а.с. 17-21).
Ухвалою суду від 08.09.2022 продовжено розгляд справи (т. 5 а.с. 22).
У період з 19.09.2022 по 23.09.2022 суддею не здійснювалось правосуддя у зв'язку з перебуванням на підготовці (підвищенні кваліфікації) відповідно до наказу голови суду №197/к від 16.09.2022.
12.10.2022 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо детального аналізу господарських операцій, за якими податковим органом встановлені порушення законодавства та нараховано податкові зобов'язання (т. 5 а.с. 135-143).
У судовому засіданні представником позивача позов підтримано у повному обсязі та надано пояснення в його обґрунтування.
Зокрема, зазначено, що планову документальну перевірку проведено під час дії мораторію на проведення податкових перевірок, що свідчить про протиправність проведення та результатів перевірки, а також податкових повідомлень-рішень, які винесені за наслідком такої перевірки, що є самостійною підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.
Крім цього, з приводу господарських операцій щодо виробництва цукру з давальницької сировини, зазначено, що така діяльність позивача є основним видом діяльності та завжди спрямовувалась на отримання доходу від її провадження. Під час розрахунку договірних цін на готову продукцію завжди закладалась рентабельність на рівні 10 відсотків, проте з незалежних від позивача причин прибуток отримано не було. Водночас, на думку позивача, надані до суду матеріали свідчать про наявність ділової мети на отримання прибутку щодо зазначених господарських операції, а відтак висновки податкового органу щодо відсутності такої ділової мети є безпідставними.
Щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток щодо господарської операції з реалізації жому сухого на суму 934478,81 грн., представником позивача пояснено, що зазначена операція фактично мала місце 17.09.2017 року та помилково не була відображена у декларації за 9 місяців 2017 року, проте після виявлення помилки позивачем самостійно у повному обсязі зазначену операцію відображено у звітності за 2017 рік, тобто, на думку позивача, ним добровільно усунуто виявлену ним самим помилку, а сама господарська операція підтверджується первинними документами.
З приводу господарських операцій щодо придбання сільськогосподарської техніки в COMMIT Project Partners Gmbh Germany та послідуючим її продажем сільськогосподарським підприємствам, зазначено, що такі операції відбулись з прибутком понад 1 млн. грн., а відтак позивач мав намір отримати та фактично отримав економічний ефект від здійснення зазначених господарських операцій, а застосування податковим органом п. 140.5.15 ПК України у даному випадку є безпідставним, що підтверджується фактичними обставинами справи.
Що стосується правовідносин з компанією-нерезидентом Ойлер Гермес (Німеччіна) на суму 612657,94 Євро, представником позивача зазначено про безпідставність віднесення таких сум до «комісійної винагороди», оскільки з укладеного між сторонами договору та інших наданих суду документів, на думку позивача, вбачається, що іноземним контрагентом позивачу надано саме гарантію, а не будь-яку іншу послугу, та, відповідно, отримано від позивача плату за надання гарантії, що не є тотожним з поняттям «комісія».
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та проти його задоволення заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив. Додатково зазначив, що посилання позивача на мораторій на проведення податкових перевірок є безпідставним, оскільки така підстава не була вказана у позові.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами письмові матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі наказу №1129-п від 24.09.2021, наказу №1389-п від 11.11.2021, направлень на перевірку №1869, 1870, 1871, 1872, 1873 від 19.10.2021, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області у період з 20.10.2021 по 29.11.2021 проведено планову документальну виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод», за період з 01.10.2017 по 30.06.2021.
Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів справи не додано наказів про призначення такої перевірки, про продовження її строків, направлень на перевірку, тому оцінити такі документи та підстави їх винесення суд позбавлений можливості.
За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 06.12.2021 за №4280/11-28-07-12/00372109 (т.1 а.с. 41-110), яким встановлено наступні порушення з боку ТОВ «Олександрійський цукровий завод»:
- пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.15 п. 140.5 ст. 140 ПУ України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 півріччя 2021 року на 60993287 грн. внаслідок завищення собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) та не збільшення фінансового результату на суму витрат, понесених при здійсненні операції з нерезидентом, у зв'язку з тим, що такі операції не мають ділової мети;
- п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 9489979 грн. та завищено від'ємне значення з ПДВ на 565704 грн., внаслідок не нарахування податкового зобов'язання на вартість матеріалів та послуг, придбаних з ПДВ та використаних не у господарській діяльності;
- п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого товариством не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок не нарахування ПДВ при використанні матеріалів та послуг не в господарській діяльності всього на суму 10055683 грн.;
- п. 103.4 ст. 103, пп. 134.1.3 п. 134.1 ст. 134, пп. 141.4.1, 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента з джерелом походження з України всього на суму 2542800,02 грн.;
- інші порушення, які не є предметом спору у даній справі.
Зазначений акт перевірки був вручений позивачу, що сторонами не заперечується.
Позивачем на вказаний акт 16.12.2021 надано заперечення, у якому позивач не погоджувався з висновками проведеної перевірки та надав пояснення, у тому числі щодо належного, на думку позивача, відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарської операції з реалізації жому сухого в кількості 186,4 т. вартістю 934378 грн.; щодо наявності помилок податкового органу під час визначення показника загальних витрат з придбання імпортної техніки та доходів від її реалізації; щодо непогодження з визначенням податковим органом оплати на користь Ойлер Гермес (Німеччина), як «комісійної винагороди» замість правильного, на думку позивача, її визначення як плати за надання фінансової послуги - гарантії; щодо безпідставності, на думку позивача, віднесення податковим органом господарських операцій з переробки цукрового буряку до таких, що не мають ділової мети (т. 1 а.с. 214-233).
Листом від 23.12.2021 ГУ ДПС у Кіровоградській області повідомлено позивачу про розгляд зазначених заперечень, за результатами яких прийнято рішення про правомірність висновків, викладених в акті перевірки (т. 1 а.с. 245-251).
Відповідно до висновків акту перевірки, ГУ ДПС в Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення, які є предметом даного спору:
- №00059820712 від 29.12.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11862474,00 грн., у тому числі за основним зобов'язанням 9489979 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2372495 грн. (т. 1 а.с. 29-30);
- №00059830712 від 29.12.2021, яким застосовано штраф у розмірі 17000 грн. (т. 1 а.с. 31-32);
- №00059840712 від 29.12.2021, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 60993287 грн. (т. 1 а.с. 33-34);
- №00059850712 від 29.12.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3178500 грн., у тому числі за основним зобов'язанням 2542800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 635700 грн. (т. 1 а.с. 35-36);
- №00059860712 від 29.12.2021, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 565704 грн. (т. 1 а.с. 37-38);
- №00059870712 від 29.12.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340 грн. (т. 1 а.с.39-40).
Вказані податкові повідомлення-рішення податковим органом направлені на адресу позивача та отримані останнім, що сторонами не заперечується.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем у позасудовому порядку 21.01.2022 до ДПС України подано скаргу, яка залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (т. 2 а.с. 1-47).
Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Приписами п. 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пунктів 77.6-77.9 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пов'язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.
Тобто, в період запровадження законодавчим органом влади мораторію на проведення перевірок, така перевірка була призначена та проведена.
Податковий орган доводив суду про правовірність такої перевірки з таких підстав.
Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:
- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;
- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77Кодексу;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб'єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);
- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16пункту 78.1 статті 78 Кодексу.
На час розгляду справи, зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 (справа № 640/18314/21). Суди зазначили, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (ст. 2 ПК України).
Отже суд зазначає, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок була чинною, її дія не зупинялась.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
За загальним правилом, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, вирішення колізій у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного Суду у справі від 22 лютого 2022 (справа №420/12859/21), від 17 травня 2022 (справа № 520/592/21), від 15 квітня 2022 (справа № 160/5267/21), від 27 квітня 2022 (справа № 140/1846/21) від 6 липня 2022(справа № 360/1182/21).
За таких обставин суд вважає твердження податкового органу стосовно того, що під час дії постанови Кабінету Міністрів України №89 від 3 лютого 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» податковий орган був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки, необґрунтованим.
Отже, суд дійшов висновку, що оскільки проведена перевірка стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод» відбулась усупереч законодавчій забороні, акт перевірки не може слугувати підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень як доказ, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, у розумінні статті 74 КАС України, а тому такі обставини тягнуть за собою протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 01.09.2022 у справі 640/16093/21.
Що стосується встановлених податковою перевіркою порушень, суд зазначає наступне.
Актом перевірки, серед іншого, встановлено, що позивачем у порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198. 5 ст. 198 ПК України не нараховано податкові зобов'язання на матеріальну складову собівартості послуг з переробки цукрового буряка, що, на думку податкового органу, була використана не у господарській діяльності підприємства.
Податковим органом зазначається, що позивачем за період з вересня 2018 року по грудень 2020 року здійснено поставку послуг з переробки давальницького цукрового буряку покупцям на загальну суму 340437430,94 грн., у той час, коли собівартість реалізованих послуг за відповідний період склала 362896640,00 грн., тобто підприємство отримало збитки від здійснення такої операції.
Аналізуючи зазначені факти, податковий орган дійшов висновку про недобросовісність ділової мети вказаної господарської операції та визначив її такою, що вчинена поза межами господарської діяльності позивача (т. 1 а.с. 73-82).
Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, за наступних підстав.
Відповідно до абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, господарська діяльність у відповідності до вимог закону має бути спрямована на отримання доходу, тобто її метою є отримання саме доходу, а не прибутку.
Сторонами не заперечується отримання позивачем доходу від здійснених спірних послуг з переробки давальницького цукрового буряку.
Водночас, позивачем надано детальні розрахунки тарифів на послуги з переробки цукрових буряків за 2018 - 2020 роки (т. 5 а.с. 95-97), з яких вбачається закладена рентабельність з надання таких послуг у розмірі 10%.
За твердженням позивача, позитивного економічного результату за спірними операціями з надання послуг по переробці цукрового буряку підприємство не досягло через обставини, що не залежали від нього, серед яких позивачем виділено зростання цін на енергоносії (природній газ), зменшення кількості фактично переробленого буряку у порівнянні з запланованою, гірша якість цукрового буряку через несприятливі погодні умови, тощо (т. 5 а.с. 77-130).
Отже, та обставина, що підприємство не отримало позитивний результат, фактично обумовлено розумними економічними причинами, наведеними позивачем.
Податковим органом такі доводи позивача жодним чином не спростовані, жодних заперечень щодо наведених позивачем обставин незапланованого здорожчання собівартості надання спірних послуг відповідачем до суду не надано.
Відповідачем у ході розгляду справи не наведено обставин, за результатами оцінки яких можна було б дійти висновку, що відповідна збиткова діяльність Позивача не обумовлена розумною економічною причиною, а спрямована лише на отримання незаконної податкової вигоди.
Податковим органом усупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не наведено жодних доказів використання позивачем матеріальної складової собівартості послуг з переробки цукрового буряку з будь-якою іншою метою, ніж у межах господарської діяльності, з врахуванням того, що переробка цукрового буряку є основним видом діяльності позивача.
За таких обставин суд не може погодитись з твердженнями податкового органу як про відсутність ділової мети на отримання прибутку від спірних операції, так і про віднесення податковим органом спірних операцій до таких, що вчинені поза межами господарської діяльності.
За таких обставин, збільшення податковим органом суми податку на додану вартість у розмірі 9489979 грн. та зменшення від'ємного значення з ПДВ на 565704 грн., а також застосування податковим органом штрафу у розмірі 17000 грн. за відсутність складення відповідних податкових накладних на суму ПДВ 10055683 грн., є безпідставним, а податкові повідомлення-рішення №00059820712, №00059860712, №00059830712 від 29.12.2021 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Крім цього, відповідно до акту перевірки, податковим органом під час перевірки відображених платником податків та встановлених у процесі перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) встановлено завищення показника «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)».
За твердженням податкового органу, унаслідок безпідставного завищення розміру собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), позивачем завищено фінансовий результат до оподаткування (збиток), визначений у фінансовій звітності за ІV квартал 2017 року на загальну суму 934378 грн., тим самим допущено порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (т. 1 а.с. 51-54).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що зазначена сума завищення фінансового результату до оподаткування виникла унаслідок відображення позивачем у бухгалтерському та податковому обліку господарської операції з реалізації жому сухого у кількості 186,6 т. згідно накладної №4029 від 17.09.2017, що сторонами не заперечується.
З пояснень, наданих позивачем як до суду, так і до податкового органу під час проведення перевірки й після її завершення, вбачається, що зазначена накладна помилково не була проведена в бухгалтерському обліку станом на 30.10.2017, тому до фінансових результатів за 9 міс. 2017 року не були включені відповідні показники. Водночас, позивачем самостійно виявлено зазначену помилку, а тому під час складання фінансової звітності за 2017 рік зазначена господарська операція позивачем відображена у повному обсязі, а саме доходи від реалізації збільшені на 576090 грн., а витрати від реалізації - на 934478,81 грн.
Відповідачем у судовому засіданні не заперечувався сам факт здійснення позивачем спірної господарської операції з реалізації 17.09.2017 жому сухого у кількості 186,6 т. згідно накладної №4029, водночас відповідач наполягав на неправильному відображенні такої операції у бухгалтерському обліку підприємства. При чому, представник позивача не зміг відповісти на запитання суду, яким чином, за наявності помилково не відображеної у бухгалтерської звітності господарської операції, яка фактично мала місце у попередньому звітному періоді, мав би вчинити позивач, виявивши самостійно таку помилку.
Відповідач в акті перевірки наполягав, що період діяльності позивача з 01.01.2015 по 30.09.2017 був предметом попередньої документальної позапланової перевірки, результати якої позивачем не оскаржувались, у тому числі - стосовно визначення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за 9 місяців 2017 року, спірної операції у акті такої перевірки та фінансової звітності позивача за 9 міс. 2017 року не відображено, а протягом ІV кварталу 2017 року позивачем не здійснено господарських операції, якими пояснюється наявне відхилення по рядку «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» на вищевказану суму.
Тобто відповідач, не заперечуючи факту здійснення позивачем спірної господарської операції 17.09.2017 та щодо того, що така операція не була відображена у звітності за попередній звітний період - 9 міс. 2017 року, тобто розуміючи, що спірна операція фактично відбувалась у ІІІ кварталі 2017 року та мала бути відображена за 9 міс. 2017 року, проаналізував лише дані за ІV квартал 2017 року та виявив такими чином безпідставне, за його твердженням, завищення розміру собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за ІV квартал 2017 року на загальну суму 934378 грн.
При чому, незважаючи на те, що фінансова звітність позивачем відображена на 2017 рік уцілому, а не лише за ІV квартал 2017 року, будь-яких даних про те, що податковим органом проводився аналіз даних за увесь 2017 рік, відповідачем до суду не надано.
Враховуючи, що здійснення позивачем спірної операції з реалізації 17.09.2017 жому сухого у кількості 186,6 т. згідно накладної №4029 підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, суд не може погодитись з висновками податкового органу щодо визначення безпідставним завищення розміру собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за ІV квартал 2017 року на загальну суму 934378 грн..
За таких підстав, зменшення податковим органом суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 934378 грн. є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №00059840712 від 29.12.2021 у відповідній частині - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Також податковим органом під час перевірки встановлено, що позивачем не проводилось коригування, передбачене пп. 140.5.15 п. 140.5 ст. 140 ПК України за 2020 рік, а саме не збільшено фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму витрат, понесених при здійсненні операцій з нерезидентом, у зв'язку з тим, що такі операції не мають ділової мети.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» Податковий кодекс України доповнено пп. 140.5.15, відповідно до якого фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат, понесених платником податків при здійсненні операцій з нерезидентами, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов'язок доведення обставин, передбачених цим підпунктом, покладається на контролюючий орган. Цей закон набрав чинності 23.05.2020.
Відповідно до п. 5 ч. 8 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об'єктів оподаткування», який набрав чинності 01.01.2021, підпункт 140.5.15 ПК України було виключено.
Отже, підпункт 140.5.15 ПК України діяв з 23.05.2020 по 31.12.2020 включно.
Судом встановлено, що відповідно до Контракту на продаж №UAC-19 від 02.04.2019, який укладено між позивачем (покупець) та Комміт Проджект Партнерс Гмбх, Німеччина (продавець), позивачем придбано 45 одиниць сільськогосподарської техніки (т. 2 а.с. 145-162).
За даними перевірки, витрати позивача, пов'язані з придбанням зазначеної техніки, за період з 01.11.2019 по 20.06.2021 склали 119626007 грн. (т. 1 а.с. 58).
Зазначена техніка позивачем була реалізована на користь третіх осіб, та доходи від реалізації, за твердженням відповідача, склали 119346517 грн. (т. 1 а.с. 63).
Отже, відповідач зазначає про збитковість зазначеної операції з придбання та послідуючого продажу сільськогосподарської техніки позивачем, оскільки за підрахунками податкового органу позивач зазнав втрат (збитків) у розмірі 279490 грн.
Таким чином, на думку відповідача, від проведеної операції відсутній економічний ефект, який передбачає приріст (збереження) активів платника податку та/або їх вартості, така операція не призводить до отримання доходу та не відповідає таким поняттям, як «господарська діяльність» та «економічна причина (ділова мета)».
За таких підстав, податковим органом застосовано положення пп. 140.5.15 ПК України та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 60058909 грн.
Позивач з такими розрахунками відповідача не погодився, зазначаючи, що унаслідок спірної господарської операції не лише не зазнав збитків, а й отримав прибуток у розмірі понад 1 млн. грн.
Позивач неодноразово звертав увагу на наявність помилок у розрахунках як витрат на придбання, так і доходів від реалізації вищевказаної техніки.
Зокрема, позивачем наголошується на тому, що податковим органом двічі до витрат на придбання враховано суму оплати за вантажний автомобіль МАН у розмірі 1614683,83 грн.
Зазначена сума, за твердженням позивача, є частковою оплатою за вказаний автомобіль, придбаний за ВМД UA110300/2020/002778 від 23.10.2020, його повна вартість складає 1822258,41 грн., яка вже була віднесена до витрат за жовтень 2020 року.
Позивач зазначає, що оплаті від 21.01.2021 на суму 1614683,83 грн. не відповідає жодна митна декларація, оскільки такий товар вже був розмитнений за ВМД UA110300/2020/002778 від 23.10.2020 та уся сума від його придбання вже була врахована у витратах підприємства.
Також позивач звертає увагу на наявність помилок у розрахунках податкового органу, наведених в акті перевірки, щодо вартості реалізації окремих одиниць спірного товару, та зазначає, що загальні витрати на придбання спірної сільськогосподарської техніки склали 118011358,18 грн., а доходи від її реалізації - 119046390,97 грн., тобто підприємством досягнуто економічного ефекту (прибутку) у розмірі понад 1 млн. грн.
На вказані обставини позивачем наголошувалось у запереченнях до акту перевірки, наданих податковому органу 16.12.2021 (т. 1 а.с. 214-233), скарзі на податкові повідомлення-рішення від 21.01.2022 (т. 2 а.с. 23), а також у позові та поясненнях, наданих суду під час судового розгляду справи.
Суд погоджується з такими доводами позивача, оскільки вони підкріплені відповідними розрахунками (т. 2 а.с. 50-59) та посиланням на первинні документи, зокрема митні декларації щодо спірної с/г техніки (т. 2 а.с. 163-230), видаткові накладні на продаж спірної сільськогосподарської техніки (т. 3 а.с. 223-250, т. 4 а.с. 1-15), відповідні податкові накладні (т. 4 а.с. 77-212), тощо.
Водночас, податковим органом такі доводи та розрахунки позивача усупереч ч. 2 ст. 77 КАС України жодним чином не спростовані, лише зазначено про відсутність первинних документів, які б підтверджували відсутність порушення ПК України.
Такі доводи відповідача суд вважає непереконливими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Також суд зазначає, що податковим органом застосовано положення пп. 140.5.15 ПК України щодо операцій позивача, які мали місце з 01.11.2019 по 01.06.2021, незважаючи на те, що, як вже зазначалось судом, пп. 140.5.15 п. 140.5 ст. 140 ПК України діяв лише з 23.05.2020 по 31.12.2020.
Отже, податковим органом протиправно застосовано закон поза його дією у часі, що свідчить про протиправність дій відповідача та прийнятих за наслідками таких дій рішень.
За таких підстав, зменшення податковим органом від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 60058909 грн. є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №00059840712 від 29.12.2021 у відповідній частині є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім цього, відповідно до акту перевірки відповідачем зазначено, що позивачем занижено суму податку з доходу нерезидента з джерелом походження з України у сумі 2542800,02 грн. за IV квартал 2019 року по взаємовідносинах позивача з іноземним контрагентом ОСОБА_1 (Німеччина) та не подано звіт податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження в Україні, тим самим порушено вимоги п. 103.4 ст. 103, пп. 134.1.3 п. 134.1 ст. 134, пп 141.4.1, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України (т. 1 а.с. 65-71).
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13.05.2019 року позивачем укладено кредитний договір у ОСОБА_2 щодо отримання кредиту у розмірі 6024606,08 Євро на оплату 85% суми Контракту на продаж №UAC-19 від 02.04.2019, який укладено між позивачем (покупець) та ОСОБА_3 , Німеччина (продавець), та у сумі до 655393,92 Євро у вигляді премії ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 60-141).
Згідно визначених у кредитному договорі термінів (т. 2 а.с. 88), вбачається, що ОСОБА_1 - акціонерне товариство, що діє як агент від імені Федеративної Республіки Німеччини; Гарантія Ойлер Гермес - гарантія, яка за формою та змістом задовольняє кредитодавця, видана ОСОБА_1 на користь кредитодавця стосовно платіжних зобов'язань позичальника за цим кредитним договором відповідно до умов і положень, зазначених в остаточному підтвердженні гарантії і фінансовій кредитній гарантії разом із загальними умовами надання гарантій кредитів, що надаються покупцям; ОСОБА_4 - будь-які та всі винагороди, які сплачуються на користь ОСОБА_1 відповідно до ОСОБА_5 або у зв'язку з нею, в тому числі але не виключно, винагороду за підготовку та оформлення документів (плата за розгляд заяви на одержання кредиту та комісію за надання кредиту та плата для покриття витрат на видачу гарантії за цим кредитним договором, рахунок на оплату яких виставляється експортеру та/або кредитодавцю).
Відповідно до Договору у формі листа про плату за надання гарантії від 13.08.2019, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 погодився надати послуги з Гарантії у відповідності до умов кредитного договору; за надання послуги з Гарантії позивач повинен сплатити на користь ОСОБА_1 плату за надання послуги з Гарантії; позивач повинен сплатити ОСОБА_1 плату за послуги з Гарантії в сумі 612657,94 Євро та реєстраційний збір в сумі 2500 Євро (т. 2 а.с. 142-143).
Відповідно до Акту про надання послуг від 05.11.2019, ОСОБА_1 надав послуги по наданню гарантії відповідно до Договору від 13.08.2019, а ТОВ «Олександрійський цукровий завод» прийняв ці послуги у повному обсязі загальною вартістю 615157,94 Євро, що включає плату за послуги з Гарантії в сумі 612657,94 Євро та реєстраційний збір в сумі 2500 Євро (т. 2 а.с. 144).
За твердженням відповідача, позивачем 05.11.2019 здійснено перерахування коштів у вигляді комісійної винагороди (премія за ризик) на користь компанії-нерезидента Ойлер Гермес (Німеччина) в сумі 612657,94 Євро, що складає 16952000,14 грн.
У зв'язку з цим, податковим органом застосовано вимоги абзацу «з» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України, відповідно до якого доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів щодо брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом на території України на користь резидентів.
Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу.
Зокрема, умовами Кредитного договору від 13.05.2019 та Договору у формі листа про плату за надання гарантії від 13.08.2019 визначено, що ОСОБА_1 надає саме Гарантію та вимагає сплатити кошти саме за надання гарантії, а не комісійну винагороду, що прямо випливає зі змісту укладених сторонами договорів та підписаного між сторонами Акту про надання послуг від 05.11.2019.
Поняття гарантії та комісійних послуг визначено Цивільним кодексом України.
Так, відповідно до ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Водночас, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, що передбачено ст. 1011 ЦК України.
Аналіз обставин справи та зазначених норм закону надає можливість суду зробити висновок, що компанією-нерезидентом Ойлер Гермес надано позивачу саме послуги з надання гарантії, а не комісійні послуги, відтак, плата за такі послуги є платою за надання гарантії, а не комісійною винагородою, до того ж відсутні будь-які підстави вважати, що спірні послуги надавались саме на території України, а отже застосування відповідачем абзацу «з» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України є безпідставним.
Таким чином, відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3178500 грн., у тому числі за основним зобов'язанням на 2542800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 635700 грн., та застосовано штраф у розмірі 340 грн., а податкові повідомлення-рішення №00059850712 та №00059870712 від 29.12.2021 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, в той час як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, не виконав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
Що стосується стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До матеріалів справи додано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 14886,00 грн. (т. 1 а.с. 28) та платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 72991,56 грн., всього на суму 87877,56 грн., зазначені суми підлягають стягненню на користь позивача.
Доказів понесення сторонами інших судових витрат до суду не надано.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод» (вул. Центральна, 15, смт. Приютівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28020, ЄДРПОУ 00372109) до Головного управління державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Кіровоградській області №00059820712 від 29.12.2021.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Кіровоградській області №00059830712 від 29.12.2021.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Кіровоградській області №00059840712 від 29.12.2021.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Кіровоградській області №00059850712 від 29.12.2021.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Кіровоградській області №00059860712 від 29.12.2021.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Кіровоградській області №00059870712 від 29.12.2021.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський цукровий завод» судові витрати за сплату судового збору в сумі 87877,56 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2022 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. Науменко