10 листопада 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/4673/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо призначення пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є громадянкою України, з 28.09.2000 їй призначено пенсію за віком, має трудову книжку, працювала на території України (АРК). З сім'єю переїхала з тимчасово окупованої території Автономної республіки Крим та отримала статус внутрішньо переміщеної особи. 23.03.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо отримання та виплати пенсії за фактичним місцем проживання. Однак відповідачем ніяких дій щодо призначення пенсії не було вчинено. На її усне звернення працівники відповідача повідомили, що згідно роз'яснень Мінсоцполітики в листі до Пенсійного Фонду зазначено, що рішення про призначення пенсії особам, які перебували на обліку в органах Пенсійного фонду рф приймається за умови надання належним чином сформованої пенсійної справи, у т.ч. з пенсійним атестатом. 11.08.2022 звернулася до відповідача із заявою стосовно відсутності рішення за результатом її звернення від 23.03.2022. У вересні 2022 року надійшла відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України від 26.08.2022 стосовно того, що рішення про призначення пенсії може бути прийнято за наявності належним чином сформованої пенсійної справи, а також документів, що підтверджують припинення виплат пенсії органами Пенсійного фонду рф. Тому не поновлюючи позивачу пенсію за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на її отримання.
Ухвалою судді від 12.10.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.21). Цією ухвалою зобов'язано відповідача, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, подати до суду копії усіх документів, які стали підставою для відмови у переведенні виплати пенсії ОСОБА_1 за новим місцем проживання та запропоновано відповідачу подати до суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позовну заяву, з дотриманням норм ст.ст.162, 261 КАС України та наявні докази у порядку, передбаченому статтею 79 КАС України.
Зазначену ухвалу суду відповідачем отримано 12.10.2022 (а.с.23), однак у встановлений судом строк не надав, ні копії усіх документів, які стали підставою для відмови у переведенні виплати пенсії ОСОБА_1 за новим місцем проживання, ні відзив на позовну заяву.
Станом на час винесення рішення суду відповідачем також не надані зазначені документи.
Дослідивши докази і письмові пояснення позивача, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Сімферопольським РВГУ МВС України в Криму (а.с.5) та має реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 (а.с.5зв.).
З 28.09.2000 року позивачу призначено пенсію за віком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 16.11.2000 Сімферопольським УСЗН АР Крим, номер пенсійної справи 139941 (а.с.7).
Згідно посвідчення НОМЕР_4 , виданого 16.11.2000 Сімферопольським УСЗН АР Крим, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці (а.с.8).
ОСОБА_1 має трудову книжку на підтвердження зайняття трудовою діяльністю на території України (АР Крим) (а.с.9).
Позивачка переїхала з тимчасово окупованої території Автономної республіки Крим та отримала статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.03.2022 №3505-5000431511. Так згідно зазначеної довідки теперішнє фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , раніше була зареєстрована в АР Крим (а.с.6).
23.03.2022 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою щодо переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (а.с.10-11).
Відповідачем не надано до суду доказів винесення рішення за наслідками поданої заяви позивачки від 23.03.2022.
11.08.2022 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою стосовно відсутності рішення за результатом її звернення від 23.03.2022 (а.с.12).
Відповідачем надана позивачу відповідь від 26.08.2022 № 4965-5294/Т-02/8-1100/22, в якій зокрема зазначено, що 23.03.2022 до відділу обслуговування громадян № 4 (сервісного центру) управління обслуговування громадян головного управління (м. Олександрія) Тищенко В.П. надано заяву з відповідними документами для переведення виплат пенсії з Російської Федерації за місцем реєстрації в Україні. Разом з тим, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, акціонерним товариством "Укрпошта" з 24.02.2022 тимчасово припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до Російської Федерації та Республіки Білорусь. З огляду на викладене вище, питання стосовно направлення запиту про витребування пенсійної справи до компетентного органу Російської Федерації може бути вирішеним після припинення або скасування воєнного стану на території України, відновлення міжнародних поштових відправлень до Російської Федерації, з урахуванням чинних на той час нормативно-правових та законодавчих актів. Відтак, рішення про призначення пенсії за законодавством України, може бути прийнято за наявності належним чином сформованої пенсійної справи, а також документів, що підтверджують припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду Російської Федерації. Зазначена правова позиція головного управління підтверджена Міністерством соціальної політики України (лист від 30.06.2022 № 6463/0/2-22/54)” (а.с.13).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно ч.1 ст.47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Так у Рішенні Конституційного Суду від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Отже, кожен громадянин України, включно пенсіонер, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.10.2020 у справі №540/450/19 зазначив, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 року по справі №569/14531/16-а сформульовано правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, проаналізував положення ст. 19 Конституції України, ст. ст.3,4,9,17,18 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії”, в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН) Суд зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”, у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах “Лоізіду проти Туреччини” (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45), “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) згідно з якими: “Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать”.
Отже, право особи на отримання пенсійних виплат у належному розмірі не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати повноваження щодо перевірки обґрунтованості їх видачі чи прийнятих рішень окупаційної влади.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22- 1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п. 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з п. 1.5 Порядку №22-1 розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року N 234.
Відповідно до п. 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Згідно з п. 4.12 розділу IV Порядку №22-1 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання).
Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VІІ), який з 22.11.2014 набрав чинності та яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону №1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною 1 статті 4 Закону №1706-VІІ визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до статті 7 Закону №1706-VІІ, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” від 5 листопада 2014 р. №637 призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312), - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. N 269 та від 20 березня 2022 р. N 332, (далі - внутрішньо переміщені особи) здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Виплата пенсій та соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть здійснюватись акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб. Виплата (продовження виплати) пенсій та соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, зазначеним в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509, здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ “Державний ощадний банк”.
При цьому, для переведення виплати пенсії ОСОБА_1 з Автономної Республіки Крим за новим місцем проживання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області:
- має надіслати запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначив пенсію за попереднім місцем проживання, з огляду на захоплення АРК росією, то до компетентного органу російської федерації;
- отримати підтвердження припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до цього часу, акціонерне товариство “Укрпошта” з 24.02.2022 тимчасово припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, тому відповідач не може з об'єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати підтвердження припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.
Натомість, військова агресія російської федерації проти України, є форс-мажорною обставиною, яка не залежить ні від позивача, ні від відповідача.
При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області є суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення.
Як встановлено судом раніше, ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, згідно українського законодавства, вона має трудову книжку на підтвердження зайняття трудовою діяльністю на території України (АР Крим) та є громадянином України, згідно наданої копії паспорта громадянина України, переїхала з тимчасово окупованої території Автономної республіки Крим та отримала статус внутрішньо переміщеної особи, а тому вона має право для переведення виплати пенсії з Автономної Республіки Крим за новим місцем проживання.
Пенсія для ОСОБА_1 є основним джерелом надходження коштів, а тому має продовжуватись виплачуватись згідно чинного законодавства.
Суд враховує позицію відповідача викладену в листі від 26.08.2022 стосовно того, що він має отримати пенсійну справу позивача та підтвердження припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації, проте відсутність даних документів пов'язано з форс-мажорною обставиною - війною, тому позивач не може бути позбавлений виплати пенсії - основного джерела надходження коштів, до того моменту поки у відповідача не будуть в наявності докази продовження виплати позивачу пенсії саме органами пенсійного фонду російської федерації.
Натомість, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 7 Угоди визначено, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається у відповідності до законодавства держави-учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 Угоди.
Відтак, Угодою не передбачено повторного призначення пенсії.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17, де суд дійшов висновку, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Суд критично оцінює посилання відповідача у наданій відповіді від 26.08.2022 року про позицію щодо можливості призначення пенсії лише за наявності сформованої пенсійної справи та підтвердження припинення виплати органами пенсійного фонду РФ, яка роз'яснена у листі Мінсоцполітики України від 30.06.2022 року №6463/0/2-22/54, оскільки правові норми можуть бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб'єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів. Листи це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, носять лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер та не містять нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Згідно з ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, захистити можна лише порушене право. При цьому позивач просить визнати протиправною бездіяльність щодо призначення пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 .
В ході розгляду адміністративної справи, судом встановлено, що позивач не зверталася до відповідача щодо призначення пенсії, тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Позивач зверталася до відповідача із заявою щодо переведення пенсії за новим місцем проживання, натомість Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не винесло вмотивованого рішення за наслідками звернення ОСОБА_1 , пославшись на неможливість винесення рішення до отримання пенсійної справи та документів підтвердження виплат пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що пенсія для позивача є основним джерелом надходження коштів, та те, що відповідач не виніс вмотивованого рішення за результатами поданої позивачем заяви про переведення пенсії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо невинесення вмотивованого рішення за результатами поданої заяви ОСОБА_1 від 23.03.2022 щодо переведення виплати пенсії за новим місцем проживання та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.03.2022 щодо переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, з урахуванням висновків суду.
Судових витрат, які підлягають стягненню на користь сторін не встановлено.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 263, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо неприйняття рішення за результатами поданої ОСОБА_1 заяви від 23.03.2022 щодо переведення виплати пенсії за новим місцем проживання.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2022 щодо переведення виплати пенсії за новим місцем проживання та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина