про повернення позовної заяви
15 листопада 2022 року м. Київ № 320/9269/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про протиправні дії органу владних повноважень стосовно скасування неправильної довідки про розмір пенсії та видачі нової,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у видачі неправильної довідки від 04.09.2020 №2/5/1952 на ОСОБА_1 ;
- скасувати довідку Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.09.2020 №2/5/1952 на ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видати нову Довідку з 01.01.2020 із урахування 2-х рішень судів (справа №П/320/588/20 суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А. І., справа №320/1504/21 суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н. Д.):
посадовий оклад - 6420 грн,
окладу за військове звання підполковник - 1890 грн,
процентної надбавки за вислуу років 50% від (посадового окладу 6420+1890 оклад за військове звання) = 4155 грн;
премія 40% (від посадового окладу 6420 грн) - 2568 грн;
надбавка за класніть 2 клас - 3% від посадового окладу (6420) - 192,60 грн
надбавка за виконання особливо важливих завдань 68,3% від (посадового окладу 6420+1890 оклад за військове звання + % надбавка за вислугу років 4155) - 8513,60 грн;
- довідку направити до Головного управління ПФУ у Київській області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 позовну заяву залишено без руху.
На виконання вказаної ухвали позивачем подано клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить суд:
- визнати протиправними дії Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у видачі неправильної довідки від 01.03.2021 №2/3/1/630 на ОСОБА_1 ;
- скасувати довідку Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 01.03.2021 №2/3/1/630 на ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видати нову Довідку з 01.01.2020 із урахування 2-х рішень судів (справа №П/320/588/20 суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А. І., справа №320/1504/21 суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н. Д.):
посадовий оклад - 6420 грн,
окладу за військове звання підполковник - 1890 грн,
процентної надбавки за вислу років 50% від (посадового окладу 6420+1890 оклад за військове звання) = 4155 грн;
премія 40% (від посадового окладу 6420 грн) - 2568 грн;
надбавка за класніть 2 клас - 3% від посадового окладу (6420) - 192,60 грн
надбавка за виконання особливо важливих завдань 68,3% від (посадового окладу 6420+1890 оклад за військове звання + % надбавка за вислугу років 4155) - 8513,60 грн;
- довідку направити до Головного управління ПФУ у Київській області.
Щодо строків звернення з даними позовними вимогами, у заяві про поновлення пропущеного строку позивач посилається на воєнний стан, коронавірус, кібератаки, масові відключення електроенергії та інші.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).
При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі "Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).
Суд зауважує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
З аналізу позовної заяви судом зроблено висновок, що позивачем оскаржується, зокрема, дії Київського обласного військового комісаріату щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, про наявність оскаржуваної довідки позивач дізнався після відкриття виконавчого провадження 26.03.2021.
Отже, наведене свідчить, що про порушення своїх прав позивач дізнався у 2021 році.
Щодо посилання позивача на окупацію збоку російської федерації, суд звертає увагу, що відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 N 75, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за N 453/37789, Київська область, де проживає позивач, виключена із вказаного Переліку.
Враховуючи наведені обставини та те, що з квітня 2022 року активні бойові дії в вказаному вище районі не велися, відділення пошти та суди працювали, суд вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду та належних обґрунтувань обставин і доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом починаючи з моменту отримання спірної допомоги до 24.02.2022 та з 25.04.2022 по 29.09.2022 позивачем не наведено та не доведено.
Будь-яких інших пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення з позовною заявою до суду позивач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що позивач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві разом з усіма доданими до неї документами.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про протиправні дії органу владних повноважень стосовно скасування неправильної довідки про розмір пенсії та видачі нової, - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Я.В. Горобцова