15 листопада 2022 року № 320/1451/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я. В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлені листом від 02.01.2020 у не виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №4;
- стягнути із Головного управління Національної поліції в Київській області одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №4 в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, установлених законом для працездатних осіб станом на 05.11.2019, з урахуванням раніше виплаченої допомоги.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позов відповідач вказує, що статтями 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» та Наказм МВС України від 11.01.2016 №4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», із змінами внесеними згідно з Наказом МВС №249 від 05.04.2019 не передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі переогляду МСЕК поліцейським.
Окрім того, додатковою підставою відсутності права позивача на одноразову грошову допомогу є той факт, що первинно встановлена інвалідність ІІ групи останньому з 05.11.2019 не відповідає нормі права, зазначеній в п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач був звільнений зі служби в поліції з 29.09.2017, в той час як ІІ групу інвалідності позивачеві встановлено відповідно до копії довідки МСЕК з 05.11.2019.
Тобто з моменту звільнення позивача до встановлення йому ІІ групи інвалідності пройшло більше 2 років.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач проходив службу в органах Національної поліції України та був звільнений з 29.09.2017 за п. 2.ч. 1. ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК АВ №1026535 від 28.11.2017 при первинному огляду позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 28.11.2017 та 60% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.
Згідно з протоколом засідання комісії Головного управління Національної поліції в Київській області з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського від 29.12.2017 №12 було прийнято рішення та виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 112000,00 гривень.
У подальшому, згідно виписки з акту огляду МСЕК АВ №1028781 від 05.11.2019 при повторному огляді позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 05.11.2019 та 70% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного проходження служби в поліції.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
У листі від 02.01.2020 відповідач повідомив позивачу згідно з протоколом засідання комісії Головного управління Національної поліції в Київській області з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги.
Вважаючи вказану відмову відповідача незаконною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію".
Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію").
Підпунктом "б" п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону № 580-УІІІ визначено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Згідно зі ст. 100 Закону № 580-VIII визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
У разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293).
Підпунктом 2 п. 4 розділу І Порядку № 4 встановлено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу І Порядку № 4, днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п. 3 розділу III Порядку заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (останнім місцем проходження служби).
Для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Копії документів завіряються підписом власноруч, та перевіряються особою, що приймає документи (п. 5 Порядку № 45).
Пунктом 8 Розділу 4 Порядку № 4 (в редакції до 14.05.2019) було визначено, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Водночас з 14.05.2019 до Порядку № 4 було внесено зміни, зокрема п. 8 Розділу 4 в редакції від 14.05.2019 визначено, що якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Позивачу II групу інвалідності встановлено згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії з 05.11.2020, а тому право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності у позивача виникло саме з цієї дати.
Статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію" визначений вичерпний перелік випадків, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Суд звертає увагу щодо відсутності обґрунтування у відмові позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, жодної з зазначених вище підстав, оскільки фактичною підставою для відмови слугувало те, не передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі переогляду МСЕК поліцейським.
За таких обставин, суд вважає, що при відмові позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідач здійснив помилкове розширене тлумачення приписів пункту 8 Розділу IV Порядку № 4, а відтак оскаржувана відмова не ґрунтується на вимогах Закону.
Як вбачається з листа від 02.01.2020 № 29/М-854 заява позивача переглядалась в редакції Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського № 4 станом на момент його звернення з такою заявою. Водночас, суд зазначає, що дана заява мала переглядатись в редакції Порядку № 4 станом на момент встановлення групи інвалідності.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок не позбавляє позивача права на отримання цієї допомоги, а лише встановлює обмеження щодо визначення розміру такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вища група чи інша причина інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.
В свою чергу, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
В той же час, повноваження суб'єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі № К/31204/15).
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 11 вересня 2019 року справа № 819/570/18.
Також, здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Враховуючи зазначене, а також ту обставину, що відповідач не переглядав заяву в межах Порядку № 4 в редакції на момент встановлення групи інвалідності, належним способом захисту прав позивача та необмеження свободи органу влади при прийнятті рішення відповідно до вимог законодавства, буде визнання протиправною відмову Департаменту захисту економіки Національної поліції України в особі Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги на підставі встановлення 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, так, пов'язаного з проходженням служби в поліції, з урахуванням висновків суду.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідач не довів правомірності спірної відмови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 № 4.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області (вул. Володимирська, 15, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108616) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, так, пов'язаного з проходженням служби в поліції, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я. В. Горобцова
Суддя Горобцова Я.В.