Ухвала від 09.11.2022 по справі 201/335/19

Справа № 201/335/19

Провадження № 6/201/179/2022

УХВАЛА

09 листопада 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Богомаза А.П.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Шахова Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Шахова Дмитра Артемовича про поворот виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності.

14.10.2022р. представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Шахов Д.А. звернувся із заявою про поворот виконання рішення суду (а.с. 33 - 35 т. 9), у якій зазначив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2020р., залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.08.2021р., позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період часу з 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Визнано об'єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:01:072:0042, площею 0,0407 га, цільове призначення: для колективного садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992540012214);

- садовий будинок, загальною площею 63,1 кв. м (садовий будинок А, загальною площею 63,10 кв. м, вбиральня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, альтанка Е, навіс Ж, навіс З, колонка К, зливна яма З.я, огорожа № 1-4, замощення І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992524212214);

- квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 423117112101);

- квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 23205398).

У порядку поділу спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1221484000:01:072:0042, площею 0,0407 га, цільове призначення для колективного садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992540012214);

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садового будинку загальною площею 63,1 кв. м (садовий будинок А, загальною площею 63,10 кв. м, вбиральня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, альтанка Е, навіс Ж, навіс З, колонка К, зливна яма З.я, огорожа № 1-4, замощення І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992524212214);

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 423117112101);

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 23205398).

На підставі вказаного рішення державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на відповідні частки у праві власності та зареєстроване місце проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.12.2021р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2020р. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18.08.2021р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Однак Верховним Судом не вирішено питання про поворот виконання рішення суду. Тому на підставі ст. 444 ЦПК України представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Шахов Д.А. просив вирішити питання про поворот виконання рішення суду, а саме:

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , здійснену 07.11.2020 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Індексний номер рішення про державну реєстрацію 55110471 від 12.11.2020 року;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1221484000:01:072:0042, площею 0,0407 га, цільове призначення для колективного садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену 12.11.2020 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, індексний номер рішення про державну реєстрацію 55336728 від 25.11.2020 року;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/2 частину садового будинку загальне площею 63Д кв. м (садовий будинок А, загальною площею 63,10 кв. м, вбиральня сарай В, сарай Г, сарай Д, альтанка Е, навіс Ж, навіс З, колонка К, зливна яма З.я, огорожа № 1-4, замощення І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену 12.11.2020 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, індексний номер рішення про державну реєстрацію 55336728 від 25.11.2020 року;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , здійснену 15.09.2021 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Індексний номер рішення про державну реєстрацію 61183309 від 27.10.2021 року;

- зняти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Богомаза А.П. 31.10.2022р. надійшли письмові заперечення на заяву (а.с. 58 т. 9), у яких він зазначив, що передбачені ч. 2 ст. 444 ЦПК України підстави для повороту виконання судового рішення відсутні. Просив відмовити у задоволенні заяви. Також 02.11.2022р. і 09.11.2022р. представник позивача надав заяви про розподіл витрат на правничу допомогу (а.с. 55, 64-65).

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Шахов Д.А. заяву підтримали та просили задовольнити. Відповідачка надала додаткові пояснення про те, що вона звернулася із цією заявою саме зараз тому, що позивач після реєстрації права власності почав змінювати замки у квартирі. З цього приводу була викликана поліція, написана заява. Позивач пред'явив працівникам поліції витяг із реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за собою і тому працівники поліції пояснили, що він має право на проживання у квартирі. Відповідачка була вимушена де-який час проживати у квартирі із малолітніми дітьми без замків, потім виїхати проживати на дачі. Позивач став створювати уяву, що він дійсно проживає у квартирі. Отже, реєстрація позивача заважає відповідачці вільно користуватися майном.

Позивач ОСОБА_1 і його представник - адвокат Богомаз А.П. у судовому засіданні проти заяви заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях, просили відмовити у задоволенні заяви, здійснити розподіл витрат на правничу допомогу.

Суд вивчивши заяву про поворот виконання рішення та надавши можливість сторонам висловити свої позиції, дійшов такого висновку з наступних підстав.

Як визначено у ч. 1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його не чинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

При цьому, за змістом ч. 9 ст. 444 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до ч.ч. 1-3 цієї статті, заява про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмір

Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2019р. позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період часу з 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Визнано об'єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:01:072:0042, площею 0,0407 га, цільове призначення: для колективного садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992540012214);

- садовий будинок, загальною площею 63,1 кв. м (садовий будинок А, загальною площею 63,10 кв. м, вбиральня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, альтанка Е, навіс Ж, навіс З, колонка К, зливна яма З.я, огорожа № 1-4, замощення І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992524212214);

- квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 423117112101);

- квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 23205398).

У порядку поділу спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1221484000:01:072:0042, площею 0,0407 га, цільове призначення для колективного садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992540012214);

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садового будинку загальною площею 63,1 кв. м (садовий будинок А, загальною площею 63,10 кв. м, вбиральня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, альтанка Е, навіс Ж, навіс З, колонка К, зливна яма З.я, огорожа № 1-4, замощення І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992524212214);

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 423117112101);

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 23205398).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2019р. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2019р. скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2020р. позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період часу з 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Визнано об'єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:01:072:0042, площею 0,0407 га, цільове призначення: для колективного садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992540012214);

- садовий будинок, загальною площею 63,1 кв. м (садовий будинок А, загальною площею 63,10 кв. м, вбиральня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, альтанка Е, навіс Ж, навіс З, колонка К, зливна яма З.я, огорожа № 1-4, замощення І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992524212214);

- квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 423117112101);

- квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 23205398).

У порядку поділу спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1221484000:01:072:0042, площею 0,0407 га, цільове призначення для колективного садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992540012214);

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садового будинку загальною площею 63,1 кв. м (садовий будинок А, загальною площею 63,10 кв. м, вбиральня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, альтанка Е, навіс Ж, навіс З, колонка К, зливна яма З.я, огорожа № 1-4, замощення І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992524212214);

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 423117112101);

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 23205398).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу у рівних частках, оскільки, відповідачем обставин, необхідних для спростування такої презумпції, не було доведено.

Також судом встановлено, що починаючи з 2004 року і до 24 жовтня 2012 року позивач і відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.08.2021р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2020р. - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.12.2021р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2020р. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18.08.2021р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Наразі указана справа розглядається Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська під головуванням судді Наумової О.С. Остаточне рішення у справі не ухвалене.

За змістом ч.5 ст. 124, п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Разом з тим, поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

У відповідності до ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, за наявності відповідної заяви сторони, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду, відмовляє у задоволенні позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

Якщо питання про поворот виконання рішення суду не було вирішено судом, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Тобто, поворот виконання рішення, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011р. № 3-рп/2011 поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.

Поворот виконання пов'язаний із цілим рядом юридичних фактів: скасування раніше ухваленого і виконаного рішення, яке набрало законної сили; набранням новим судовим рішенням законної сили (рішенням про повну або часткову відмову у задоволенні позову, ухвалою про залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі); вказівка на поворот виконання у новому судовому рішенні.

Судом встановлено і це сторонами не заперечуються, що на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, позивач ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а також зареєстрував у спірній квартирі місце свого проживання.

В свою чергу, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових права на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та обмежень.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 569/15646/16-ц від 04.09.2019р. роз'яснила чим поворот виконання рішення відрізняється від безпідставно набутого майна.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

Оскільки поворот виконання рішення можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили, а його суть зводиться до повернення стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням, то інститут повороту виконання рішення суду насамперед необхідний та регулює відносини, у разі якщо в інший спосіб не можливо повернути в попередній стан правовідносини, які були вирішені скасованим судовим рішенням.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до статей 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Записи про державну реєстрацію скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

При цьому, відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з урахуванням змін до вказаної статті Законом України від 12.05.2022 року, № 2255-ІХ, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що оскільки рішення суду, на підставі якого здійснено державну реєстрацію прав власності, скасовано, державна реєстрація такого права власності підлягає скасуванню в силу вимог закону.

У судовому засіданні відповідачка пояснила суду, що вона зверталася принаймні до трьох державних реєстраторів усно і письмово щодо скасування записів, однак їй було повідомлено, що підстав для скасування записів немає, потрібно лише рішення суду. Проте доказів звернення, відмови державного реєстратора суду надати не може, оскільки достеменно не пам'ятає, чи зверталася вона письмово. Так само й щодо прописки (реєстрації) позивача, пояснила, що не зверталася до відповідних органів щодо питання про зняття з реєстрації.

Враховуючи, що внесення запису про скасування державної реєстрації прав здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав, тобто на підставі рішення суду, саме по собі рішення касаційного суду та його пред'явлення державному реєстратору є підставою для вчинення ним дій щодо скасування державної реєстрації прав.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому в матеріалах справи відсутні дані про те, що заявниця зверталася із вимогою до державного реєстратора про вчинення відповідних дій та про те, що у вчиненні таких дій їй було відмовлено.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) відбувається у прядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який набрав чинності 01.12.2021р.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

З урахуванням викладеного, заява відповідачки про поворот виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із ч. 4 ст. 58 ЦК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Повноваження адвоката Богомаза А.П. як представника позивача підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством - договором № 1/22 від 12.06.2022р. про надання професійної правничої допомоги та ордером від 12.06.2022р. (а.с. 92 - 96 т.7).

Судом встановлено, що 12.06.2022р. між позивачем ОСОБА_1 і адвокатом Богомазом А.П. укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 1/22, відповідно до п. 5.1.2 якого вартість гонорару за кожне відвідування судового засідання у справі становить 3000,00 грн. (а.с. 93 т. 7).

На виконання умов договору позивачем сплачено на користь адвоката Богомаза А.П. 3000,00 грн. за участь у судовому засіданні 03.11.2022р. та 3000,00 грн. за участь у судовому засіданні 09.11.2022р., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 57, 67 т. 9), загалом 6000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).

Суд вважає, що понесені витрати на правничу допомогу підтверджені належним і допустимими доказами (ордером, укладеним договором, актом приймання-передачі виконаних робіт квитанціями до прибуткових касових ордерів), тому вони приймаються судом до уваги.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1вищевказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього ж Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно із ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Пунктом 5.1.2 договору про надання правової допомоги визначено, що вартість гонорару за кожне відвідування судового засідання у справі становить 3000,00 грн.

З матеріалів справи видно, що представник позивача приймав участь у двох судових засіданнях (у режимів відеоконференцзв'язку) із розгляду даної заяви, а саме, 03.11.2022р. (під час якого заявниця заявила клопотання про відкладення розгляду заяви, оскільки її представник не зміг прибути до суду) і 09.11.2022р., у якому розглядалася по суті указана заява (а.с. 20-22, 68-70, т. 9).

Таким чином, витрати у розмірі 6000,00 грн. (за 2 засідання) можуть бути відшкодовано у якості витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони підтверджені матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-261, 353, 444 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката Шахова Дмитра Артемовича про поворот виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 14 листопада 2022 року.

Суддя О.С. Наумова