Справа № 201/13491/21
Провадження № 2/201/1325/2022
Іменем України
06 жовтня 2022 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишок Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,
28.12.2021р. ТОВ «Затишок Сервіс» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги (а.с. 1 - 7).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.12.2021р. указана позовна заява передана для розгляду судді Наумовій О.С. (а.с. 130).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання територіального органу ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачки (а.с. 131).
До суду надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідачки (а.с. 132).
Ухвалою судді від 08.02.2022р. відкрито провадження у цивільній справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження із повідомленням сторін (а.с. 133).
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилається на те, що ТОВ «Затишок Сервіс» був виконавцем житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .
Відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.12.2021р. №290756261.
Відповідачкою не було укладено з ТОВ «Затишок Сервіс» договору про надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Починаючи з 17.04.2018р. відповідачка, будучи власницею квартири АДРЕСА_2 , фактично споживала житлово-комунальні послуги, які надавав ТОВ «Затишок Сервіс», але не сплачувала за них в повному обсязі.
Відповідачка здійснила часткову оплату за отримані житлово-комунальні послуги з моменту набуття права власності на квартиру, до моменту подання позовної заяви в розмірі 4 806,00 грн.
На момент подачі позовної заяви у відповідачки існує прострочена заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 6 275,52 грн., у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду для захисту свого порушеного права та просити стягнути з відповідачки прострочену суму заборгованості та штрафні санкції (а.с. 1 - 7).
30.06.2022р. відповідачка надала суду письмові пояснення по справі, з яких видно, що відповідачка не погоджується із позовом. Зазначила, що заборгованість перед ТОВ «Затишок Сервіс» виникла внаслідок пред'явлення позивачем рахунку за той час, коли вона не була власником квартири, не отримувала правовстановлюючих документів на право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно № 121336053 від 20.04.2018р. На її усну та письмову вимогу про проведення перерахунку заборгованості до ТОВ «Затишок Сервіс» їй повідомлено про те, що буде здійснено перерахунок заборгованості, однак позивач перерахунок не здійснив. Відповідачка не була обізнана про точну суму заборгованості, тому не могла її сплатити, хоча періодично проводила оплату, що підтверджено квитанціями. У березні 2022 року на усне звернення відповідачки юристом ТОВ «Затишок Сервіс» повідомлено, що бухгалтером ТОВ «Затишок Сервіс» реструктуризацію проведено в сумі 962,19 грн., яку потрібно сплатити. Вона повідомила юристу, що до середини травня перебуватиме за кордоном і буде сплачувати по 500,00 грн., повний розрахунок здійснить після повернення. Однак позивач звернувся до суду. Стверджує, що сплатила заборгованість, що підтверджується квитанціями, які вона надавала представнику позивача, вважала, що погасила заборгованість повністю (а.с. 141 - 151).
06.10.2022р. представник позивача надала суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якому зазначила, що відповідачкою 23.05.2022р. сплачено борг за надані житлово-комунальні послуги, але не сплачені штрафні санкції та витрати по оплаті судового збору, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Затишок Сервіс» заборгованість за спожиті житлово - комунальні послуги у розмірі: 176,82 грн. - інфляційні збитки, 59,07 грн. - три відсотка річних, а разом 235,89 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. (а.с. 156 - 159).
Відповідачка ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у задоволенні позовних вимог просила відмовити, з урахуванням її пояснень (а.с. 162).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ТОВ «Затишок Сервіс» є виконавцем житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 (а.с. 36 - 117).
Відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.12.2021р. №290756261. Право власності зареєстроване 17.04.2018р. на підставі договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Рівер Парк 2» від 10.02.2017р., акта прийму-предачі квартири від 23.12.2017р. і довідки про асоційоване членство в кооперативі та внесення пайового внеску у повному обсязі від 23.12.2017р. (а.с. 9 - 10).
Означені обставини сторонами не заперечуються.
Відповідачкою не укладався із ТОВ «Затишок Сервіс» договір про надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Водночас, починаючи з 17.04.2018р. відповідачка є власником квартири АДРЕСА_2 . Квартира передана їй у користування 23.12.2017р. Таким чином, позивачка фактично споживала житлово-комунальні послуги, які надавав ТОВ «Затишок Сервіс».
З 01.08.2021р. позивач припинив надання житлово-комунальних послуг, оскільки в багатоквартирному будинку створене ОСББ «Рівер Парк 1», яке прийняло у власне управління будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується листом ОСББ «Рівер Парк 1» вих. № 13 від 19.07.2021р. (а.с. 11).
Відповідачка здійснювала часткову оплату за отримані житлово-комунальні послуги з моменту набуття права власності на квартиру (з 17.04.2018р.) до 01.08.2021р. (до моменту припинення надання послуг позивачем) в розмірі 4 806,00 грн. Станом на 01.08.2021р. сума заборгованості відповідачки становить 6 039,63 грн., що підтверджено розрахунком заборгованості (а.с. 12 - 13).
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України встановлено тягар утримання майна - власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2189-VІІІ: індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено: обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, в тому числі - своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Пунктом 5 тієї ж статі встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами тощо.
Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у певному обсязі (Постанова ВСУ від 30.10.2013 року по справі №6-59цс13).
Верховний Суд України у правовій позиції, яка висловлена в постанові від 20.04.2016 року по справі №6-2951цс15 роз'яснив, що, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі». Отже, відсутність договору у разі фактичного користування послугою не дає підстав не оплачувати її або оплачувати лише частково.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої обов'язки відповідно до договору та відповідно до ч. 2 ст. 653 того ж кодексу, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
23.05.2022р. відповідач після подання позову ТОВ «Затишок Сервіс» сплатила на користь позивача суму боргу за надані житлово-комунальні послуги, але не сплатила штрафні санкції і не компенсувала понесені витрати позивача з оплати судового збору, у зв'язку з чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог на розмір сплаченої суми.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).
Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону).
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону).
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сума заборгованості за житлово-комунальні послуги на 31.07.2021р. включно (на момент припинення надання послуг) на яку нараховано штрафні санкції 6 039,63 грн., період заборгованості за який нараховано штрафні санкції - з 01.09.2021р. по 28.12.2021р., інфляційні втрати - 176,82 грн., 3 відсотка річних - 59,07 грн. (а.с. 12 - 13).
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимі докази). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачка стверджує, що позивач нарахував заборгованість за той час, коли вона не була власником квартири, не отримувала правовстановлюючих документів на право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
Однак суд не може прийняти до уваги ці твердження. Так, судом із матеріалів справи установлено, що відповідачка зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_2 17.04.2018р., однак фактично квартира передана їй у користування актом від 23.12.2017р. Отже, у грудні 2017 року відповідачка вже користувалася житлово-комунальними послугами. З розрахунку заборгованості позивача видно, що заборгованість нарахована, починаючи з лютого 2018 року, тому позивач вірно нарахував заборгованість за фактично спожиті послуги, адже як було зазначено вище, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Жодних належних і допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх доводів про те, що заборгованість має бути перерахована, що відповідачка зверталася до позивача із вимогою про перерахунок заборгованості, позивачка не надала.
Приймаючі до уваги вищезазначене та враховуючи, що відповідачці позивачем надавалися послуги та остання не зверталась до позивача із відповідними заявами, зважаючи на те, що у відповідачки відсутні окремі договори на надання будь-яких послуг стосовно вище вказаного майна, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними доказами, що відповідачка у встановлений законом строк не виконала перед позивачем своїх зобов'язань за спожиті житлово-комунальні послуги. Тому суд вважає необхідним стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача, з урахуванням сплаченої суми заборгованості та уточнених позовних вимог 176,82 грн. інфляційних збитків; 59,07 грн. три відсотки річних, а разом 235,89 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача повинно має бути стягнутий сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн. (а.с. 8).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишок Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишок Сервіс» заборгованість у розмірі 235,89 грн., з яких: 176,82 грн. інфляційні збитки; 59,07 грн. три відсотки річних.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишок Сервіс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 14 жовтня 2022 року.
Суддя О.С. Наумова