Справа №173/1498/22
Провадження №2-н/173/86/2022
16 листопада 2022 р. м. Верхньодніпровськ
Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Новіченко Н.В., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (49000, м. Дніпро, Соборний район, вул. Поля, буд. 2, літ. А-2, код ЄДРПОУ 39572642)
до ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 )
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу за період з 01.10.2018 р. по 15.03.2021 р.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - заявник) звернулось до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з заявою до ОСОБА_1 (далі - боржник) про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу за період з 01.10.2018 р. по 15.03.2021 р.
Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3-х відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
У поданій заяві заявник зазначає, що ОСОБА_1 є користувачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 5 ст. 165 ЦПК України у разі, якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи про надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
На виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України судом було зроблено запит для визначення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання фізичної особи - боржника ОСОБА_1 .
Згідно інформації, наданої Верхньодніпровською міською радою Кам'янського району, Дніпропетровської області, боржник ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 4 п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Проте, доказів, що підтверджують факт користування ОСОБА_1 послугами заявника за адресою: АДРЕСА_2 до заяви не надано.
Докази того, що ОСОБА_1 є власником вказаного будинку у справі відсутні.
Наданий до заяви Типовий договір постачання природного газу споживачам та розрахунок також не можуть бути доказами, що підтверджують факт користування ОСОБА_1 послугами заявника саме за адресою АДРЕСА_2 .
Інших доказів, які б підтверджували факт користування ОСОБА_1 послугами заявника саме за адресою АДРЕСА_2 , до заяви не надано.
Як зазначено у п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року "Про практику розгляду судами заяв у поряду наказного провадження", якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Таким чином, всупереч вимог ст. 163 ЦПК України заявником не наданого доказів, які б підтверджували обставини, на яких ґрунтуються вимоги, а саме факту споживання ОСОБА_1 природного газу за адресою, вказаною у заяві про видачу судового наказу, внаслідок чого вимоги ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не є безспірними.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Крім того, заявником заявлені вимоги про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу за період з 01.10.2018 р. по 15.03.2021 р., тобто поза межами строку позовної давності.
При цьому, заявник посилається на те, що відповідно до постанови КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” з 12 березня 2020 року в Україні було запроваджено карантин. Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236, зі змінами дію карантину продовжено до 31 грудня 2022 року.
Відповідно до п. 5 р. I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, який набрав чинності з моменту його опублікування в газеті «Голос України» № 62 від 02.04.2020 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту:
«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Тобто строк позовної давності встановлений законом продовжено до 31 грудня 2022 року.
Тому строк позовної давності для стягнення заборгованості за спожитий газ з жовтня 2018 року (строк позовної давності розпочався з 11 листопада 2018 року), не закінчився, оскільки його продовжено на строк дії карантину. Карантин триває до 31.12.2022 р.
Таким чином, на думку заявника, станом на дату подачі заяви про видачу судового наказу строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, не сплинув, а отже стягненню підлягає сума заборгованості з дотриманням строків позовної давності.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Доводи заявника про те, що строк позовної давності було продовжено, суд вважає необґрунтованими, оскільки вимоги заяви про видачу судового наказу поширюються на стягнення сум, які виникли як заборгованість у період часу, що виходить за межі позовної давності та встановлення даних обставин виходить за межі інституту наказаного провадження.
Так, стаття 165 ЦПК України не містить вимог щодо з'ясування судом обставин переривання строку позовної давності. Проте, пропуск строку позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 164 Цивільного процесуального кодексу України).
Керуючись ст. ст. 163, 165, 166, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з постачання природного газу за період з 01.10.2018 р. по 15.03.2021 р.
2. Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Н.В. Новіченко