Справа №155/947/22
Провадження №2/155/429/22
15.11.2022 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі :
головуючого судді Сметани В.М.,
при секретарі судових засідань Воронюк Н.М.,
за участі: позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів
Позивач, 04 жовтня 2022 року звернулася до суду з позовом до відповідача, про зменшення розміру аліментів.
Позов обґрунтовує тим, що 20 вересня 2016 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб Горохівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області. Від даного шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 14 січня 2021 року шлюб між ними було розірвано.
Вказує, що після розірвання шлюбу, дитина залишилась проживати з відповідачем. Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 08 червня 2021 року стягнуто з неї аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку.
Зазначає, що на даний час обставини змінилися, а саме, вона не взмозі сплачувати аліменти на утримання її неповнолітньої дитини у вказаному розмірі, оскільки, вона одружилася та народилася дитина.
З огляду на наведене позивач просить суд зменшити розмір аліментів, утримуваних з неї на підставі судового рішення від 08 червня 2021 року, а саме, з 1/4 частки до 1/6 частки всіх видів заробітку.
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 26 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, та просила їх задовольнити з підстав викладених у позові. Суду пояснила, що не має можливості сплачувати аліменти, які їй нараховують в сумі 1700,00 гривень, оскільки, не працює та перебуває в декретній відпустці та отримує дохід 850,00 гривень на новонароджену дитину.
Відповідач в судовому засіданні не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, поважність причин неявки не повідомив. Клопотання, заяви та відзив на адресу суду не надходили.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 13 ЦПК України, визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до копії судового рішення Горохівського районного суду Волинської області від 14 січня 2021 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 . (а.с.6-11).
Згідно з копією судового рішення Горохівського районного суду Волинської області від 08 червня 2021 року, позов ОСОБА_2 було задоволено частково, а саме, стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 березня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття. (зворотна сторона а.с.12- а.с.14).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 1 статтею 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 1 статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що у неї змінилось матеріальне становище, сімейний стан, а також, народилася дочка.
Відповідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Берестечківською міською радою Горохівського району Волинської області 29 червня 2021 року, ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини стало ОСОБА_7 . (а.с.4).
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Горохівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Львів) 05 вересня 2022 року, ОСОБА_8 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками записано ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . (а.с.5).
Суд зазначає, що, сам факт народження у позивача дитини не є беззаперечною підставою для зменшення розміру аліментів, які вже стягуються з останньої на утримання дитини.
З даного приводу Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 16.09.2020 року при розгляді справи №565/2071/19 висловив наступну правову позицію.
Статтею 192 СК України, передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до рішення суду першої інстанції розмір аліментів відповідав вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, на користь якої присуджено аліменти, та суперечитиме її інтересам.
Суд не бере до уваги вказані доводи позивача, як підставу для зменшення розміру аліментів, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази сплати значної суми аліментів на утримання дитини, яка є завеликою.
При цьому, в матеріалах справи також відсутні докази про те, що матеріальне становище позивача у порівнянні з матеріальним становищем відповідача змінилося настільки, що може бути наслідком зменшення стягуваних аліментів на утримання дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості (принцип 6).
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року держави - учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
На переконання суду, з урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, стягнуті з позивача на утримання сина аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, є справедливими та достатніми для належного матеріального забезпечення дитини.
Судом враховано ту обставину, що позивач на даний час не має змоги працювати, оскільки, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, її дохід складається з соціальної виплати у зв'язку з народженням дитини. Однак встановлений розмір аліментів не може бути нижчим за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, встановлений судом розмір аліментів, з врахуванням доходу позивача на час розгляду справи не перевищує 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також немає підстав для зменшення розміру аліментів, встановленим судом.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 та 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статтею 89 ЦПК України, визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи обставини даної справи, надані суду докази, положення ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру аліментів, відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що передбачені законом підстави, для зменшення розміру аліментів в даному випадку відсутні, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити за необгрунтованністю.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволені позову судові витрати по справі залишаються за позивачем.
На підставі ст.ст. 182, 192 СК України, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Горохівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторонами у справі є:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомо, паспортні дані: невідомі.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: невідомо, паспортні дані: невідомі.
Дата складання повного тексту рішення 15 листопада 2022 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана