Справа № 455/1585/22
Провадження № 1-кс/455/404/2022
14 листопада 2022 року м. Старий Самбір
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши подане прокурором Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12022141320000520 від 13.10.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статі 246 КК України, клопотання про накладення арешту на майно, -
1. Зміст клопотання
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого, вказує, що 12.10.2022 року у ВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області поступило повідомлення від дільничого офіцера поліції ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Соснівка перевозив власним трактором марки «JMT244» та причепом кустарного виробництва, на якому знаходилися колоди деревини породи «Ялиця» та «Сосна».
За результатами проведених слідчих дій виявлено та тимчасово вилучено наступне майно: 6 колод деревини породи «Ялиця», а саме діаметром 22 см., довжиною 4,5 м, діаметром 17 см., довжиною 6 м, діаметром 27 см, довжиною 4,5 м., діаметром 22 см., довжиною 4,5 м., діаметром 18 см., довжиною 6 м, діаметром 22 см., довжиною 4,5 м, 3 колоди деревини породи «Сосна» діаметром 22 см., довжиною 6 м, діаметром 27 см., довжиною 4,2 м, діаметром 27 см., довжиною 4,2 м.
Оскільки вищевказане майно визнано слідчим речовими доказами у кримінальному провадженні, для досягнення завдання кримінального провадження із встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення метою збереження речових доказів прокурор звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на зазначене майно.
2. Позиції учасників провадження в судовому засіданні
Повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання прокурор своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались.
З матеріалів клопотання вбачається, що на даний час власник майна не встановлений.
3. Кримінальне процесуальне законодавство
Арешт майна - це один із передбачених статтею 131 КПК України заходів забезпечення кримінального провадження, направлений на забезпечення його дієвості, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (частина 1 статі 170 КПК України).
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (частина 2 статі 170 КПК України).
Арешт майна допускається, серед іншого, з метою забезпечення збереження речових доказів, та у такому випадку накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям належності матеріальних об'єктів до речових доказів, а саме, що ці об'єкти, та - відповідно, майно на яке накладається арешт: (1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення; (2) зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; (3) є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом (пункт 1 частини 2, з урахуванням положень частини 3 статті 170 та статті 98 КПК України).
4. Мотиви суду при вирішенні клопотання
4.1 Обґрунтована підозра та ступінь тяжкості правопорушення
Встановлені статтею 132 КПК України загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, не допускають їх застосування, якщо слідчий та прокурор не доведуть, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Результати вивчення та аналізу матеріалів клопотання, а також доводів прокурора на його обґрунтування, дозволяють стверджувати про належний, для поточного етапу досудового розслідування, рівень обґрунтованості тверджень прокурора про те, що кримінальне правопорушення дійсно мало місце.
При цьому, слід звернути увагу на те, що на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей визначає, що вчинення вищевказаного кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім з точки зору можливості накласти арешт.
Отже, стороною обвинувачення надано суду достатню, для поточного етапу досудового розслідування, сукупність доказів на підтвердження обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.
4.2 Мета арешту
Метою арешту майна прокурор вказує забезпечення збереження речових доказів. Можливість накладення арешту для досягнення такої мети передбачена частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України.
Постановою слідчого майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Аналіз доданих прокурором до клопотання документів переконує суд в тому, що наразі існує сукупність підстав вважати, що вилучені речі були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом.
4.3. Співрозмірність обмеження права та завдань провадження
Усталена практика Європейського суду з прав людини вказує, що втручання держави у право на мирне володіння майном буде правомірним лише при дотриманні справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Така позиція знайшла своє відображення в рішенні Суду у справах: «Спорронг та Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року; «Прессос Компанія Нав'єра С.А. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995 року; «Беєлер проти Італії» від 5 січня 2000 року.
При цьому, накладення арешту на речові докази може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства, про що ЄСПЛ вказує у рішеннях у справах: «Смірнов проти Росії» від 7 червня 2007 року та «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року.
Предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій володіють доказовим значенням в силу свого існування та імовірного вчинення щодо них певних дій та можуть стати об'єктами судових експертиз для отримання доказів.
Майно, питання про накладення арешту на яке наразі вирішується судом - це рухоме майно, відтак, у випадку незастосування арешту, з огляду на вже встановлені досудовим розслідуванням обставини, існує ризик того, що це майно може бути без особливих зусиль приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене або перетворене, після чого пошук та встановлення відомостей про обставини кримінального правопорушення буде істотно утруднений.
В той же час, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, і хоча у такому випадку реалізація права власності частково обмежується, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними та співмірними з огляду на завдання кримінального провадження та, з урахуванням досліджених обставин, потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
5. Висновки суду
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що клопотання про арешт майна подано на передбаченій кримінальним процесуальним законом підставі та для досягнення легітимної мети - збереження речових доказів у кримінальному провадженні. Ця мета може бути досягнута шляхом застосування арешту майна, що у даному випадку буде розумним та співрозмірним обмеженням права власності з огляду на завдання кримінального провадження.
Власник майна на час розгляду клопотання не встановлений, в той же час, вказане у клопотанні майно визнано речовим доказом та маються відомості, які вказують на можливе отримання деревени у спосіб, що суперечить закону та в рамках кримінального провадження проводяться необхідні слідчі дії для з'ясування всіх обставин, враховуючи, що при встановленні власника майна він не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про скасування арешту навіть за його відсутності при вирішенні клопотання про арешт, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання про арешт підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, суд
Клопотання про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на наступне майно:
1. Ялиця діаметром 22 см., довжиною 4,5 м.;
2. Ялиця діаметром 17 см., довжиною 6 м.;
3. Ялиця діаметром 27 см., довжиною 4,5 м.;
4. Ялиця діаметром 22 см., довжиною 4,5 м.;
5. Ялиця діаметром 18 см., довжиною 6 м.;
6. Ялиця діаметром 22 см., довжиною 4,5 м.;
7. Сосна діаметром 22 см., довжиною 6 м.;
8. Сосна діаметром 27 см., довжиною 4,2 м.;
9. Сосна діаметром 27 см., довжиною 4,2 м.;
загальним об'ємом 2,61 м?, які були вилучені під час проведення огляду місця події в с. Великосілля Самбірського району Львівської області.
Заборонити відчуження, розпорядження та користування цим майном.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує - строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1