Справа № 452/3307/22
Провадження № 1-кп/452/354/2022
Іменем України
10 листопада 2022 року м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141290000538 від 15 жовтня 2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
До Самбірського міськрайонного суду Львівської області 04 листопада 2022 року надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4
ст. 186 КК України.
Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07 листопада 2022 року у вказаному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
В підготовче судове засідання прибули: прокурор, потерпілий, захисники, обвинувачені доставлений конвоєм.
В підготовчому засіданні прокурор ОСОБА_3 запропонував призначити провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. На думку прокурора, кримінальне провадження за територіальністю та інстанційністю підсудне саме Самбірському міськрайонному суду Львівської області, наданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам закону, підстави для закриття провадження у справі відсутні, угод між сторонами кримінального провадження укладено не було; судове засідання слід здійснювати за участі прокурора, потерпілого, обвинувачених. Питання про необхідність виклику та допиту свідків вирішити під час судового розгляду.
Потерпілий ОСОБА_4 проти заявленого прокурором клопотання не заперечував. Звернувся до суду з проханням, враховуючи його поважний вік та поганий стан здоров'я здійснювати судовий розгляд без його участі. При цьому повідомив, що обвинувачені йому все повернули, цивільний позов він подавати не буде, іх покарання відніс на розсуд суду.
Обвинувачені та їх захисники проти призначення провадження до розгляду та задоволення клопотання прокурора, не заперечували; копотань про вчинення інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду, ними заявлено не було.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12022141290000538 від 15 жовтня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, додатки до обвинувального акта, суд дійшов таких висновків.
Обвинувальний акт до суду надійшов відповідно до вимог ст. 314 КПК України та за своїм змістом відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 293 КПК України до обвинувального акта додані розписки обвинувачених та захисників про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Кримінальне провадження підсудне Самбірському міськрайонному суду Львівської області.
Підстав для ухвалення процесуальних рішень, передбачених п. п. 1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, суд не вбачає.
З метою всебічності та повноти розгляду питання про притягнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, заявлене прокурором клопотання про призначення судового розгляду підлягає задоволенню.
Крім того, згідно з вимогами ч. 5 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених КПК, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Втім судом, встановлені підстави, які виключають згідно з вимогами ч. 2 ст. 314-1 КПК України складання досудової доповіді щодо обвинувачених, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, нижня межа санкції якого перевищує п'ять років позбавлення волі.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання щодо обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на час судового розгляду кримінального провадження. Посилаючись на достатність підстав підозрювати ОСОБА_7 у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може: переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. На даний час ніде не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає без реєстрації у АДРЕСА_2 ; незаконно впливати на потерпілого, у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема, може чинити на нього тиск, спонукаючи його на зміну показів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме затягувати досудове розслідування ухиляючись від явки в органи досудового розслідування та суду, оскільки може бути відсутній по місцю проживання; вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі аналогічні. Прокурор зазначив, що, на думку сторони обвинувачення, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти вказаним ризикам, тому необхідність обрання стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 просили обрати більш м'який запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, оскільки обвинувачений уклав договір найму (оренди) житла у м. Борислав, що неподалік від м. Самбір, має на утриманні 6 неповнолітніх дітей, проживає з цивільною дружиною ОСОБА_9 , яка вагітна; раніше в силу ст. 89 КК України не судимий; прибував до слідчого за першим викликом; потерпілий до нього претензій не має, отже ризики, зазначені прокурором не доведені.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання щодо обрання відносно обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на час судового розгляду кримінального провадження. Посилаючись на достатність підстав підозрювати ОСОБА_8 у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачена може: переховуватись від суду, оскільки вона обґрунтовано обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. На даний час ніде не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає без реєстрації у АДРЕСА_2 ; незаконно впливати на потерпілого, у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема, може чинити на нього тиск, спонукаючи його на зміну показів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме затягувати досудове розслідування ухиляючись від явки в суд, оскільки може бути відсутня по місцю проживання. Прокурор зазначив, що, на думку сторони обвинувачення, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти вказаним ризикам, тому необхідність обрання стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_8 просили обрати більш м'який запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, оскільки обвинувачена уклала договір найму (оренди) житла у м. Борислав, що неподалік від м. Самбір, раніше в силу ст. 89 КК України не судима; прибувала до слідчого за першим викликом; потерпілий до неї претензій не має отже ризики, зазначені прокурором не доведені.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторони захисту суд здійснив допит свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 для вирішення питання про застосування запобіжних заходів відносно обвинувачених.
Так, свідок ОСОБА_10 суду показав, що обвинувачені є його матір'ю та братом. Його цивільна дружина ОСОБА_11 має у власності квартиру у м. Борислав Львівської області, уклала з обвинуваченими договори найму (оренди) житла. Це однокімнатна зі зручностями квартира, де можуть жити обвинувачені. Отже у них є де жити в теперішній час. Він з ОСОБА_11 мешкає в іншому місці, проте зможе навідувати членів родини.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що є цивільною дружиною обвинуваченого ОСОБА_7 , з яким виховує двох сумісних дітей, проте в свідоцтвах про народження дітей не зазначено, що ОСОБА_7 є їх батьком, оскільки «по таким законам живуть роми», зараз вагітна. Крім того, ОСОБА_7 має двох дітей від першого шлюбу, яким допомагає матеріально.
Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та матеріали клопотань прокурора приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21.10.2022 року до обвинуваченого ОСОБА_7 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (строк застосування до 19.12.2022); ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26.10.2022 року до обвинуваченої ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (строк застосування до 24.12.2022).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Реалізація такого права судом можлива за наявності клопотання прокурора або інших учасників судового провадження, що відповідає принципу незалежності та безсторонності суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява
№ 42310/04) від 21.04.2011 року, де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28.10.1994 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), заява
№ 14310/88, зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інкримінованого їм кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 від 15.10.2022;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання від 15.10.2022;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання від 15.10.2022;
-протоколом огляду від 15.10.2022;
-постановою про визнання та прилучення до справи речових доказів від 15.10.2022;
-постановою про визнання та прилучення до справи речових доказів від 17.10.2022;
-протоколом огляду речових доказів від 17.10.2022;
-протоколом слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_4 від 17.10.2022;
-висновком судово-медичної експертизи №141/22 від 17.10.2022.
Отже, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінального правопорушення, оцінивши вагомість наявних доказів; такі докази в своїй сукупності можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, є причетною до скоєння правопорушення.
Щодо наявності ризиків, на які вказує прокурор суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Оцінюючи існування ризиків з боку ОСОБА_7 переховуватись від суду, суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland), заява № 14379/88, від 26.01.1993 року. ЄСПЛ вказує, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дає змогу спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. В той же час суд вказав, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою.
При цьому треба враховувати характер обвинувачуваного, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти.
Як встановлено судом ОСОБА_7 обвинувачується за ч. 4 ст. 186 КК України, санкція якої передбачає окарання від семи до десяти років позбавлення волі, тобто у вчиненні тяжкого злочину. Суд вважає, що обвинувачений не має постійного місця проживання (зареєстрований в Закарпатській області, мешкав на час скоєнння злочину в Самборі), офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходів. Щодо тих обставин, що повідомила свідок ОСОБА_9 , що обвинувачений утримує неповнолітніх дітей, зокрема, від першого шлюбу, то суд ставиться до цієї інформації критично, бо вважає, що вона не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, враховуючи відсутність у обвинуваченого офіційного джерела доходів. Щодо укладання договору найму (оренди) житла між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , то суд вважає, що наявність такого договору жодним чином не зменьшує існування вказаного ризику. Крім того, суд звертає увагу на дивний збіг обставин укладання даного договору саме у день обрання обвинуваченому ОСОБА_7 слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме 21.10.2022. За таких обставин до показів свідка ОСОБА_10 суд ставиться критично, оскільки розцінює їх як спробу свідка допомогти своєму рідному брату в обранні більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Отже, суд вважає, що прокурором доведений даний ризик.
Оцінюючи існування ризику з боку ОСОБА_7 незаконно впливати на потерпілого, суд з урахуванням характеру інкримінованого обвинуваченому злочину та тим, що злочин вчинений із застосуванням фізичного насильства, потерпілий є літньою, хворою особою, отже суд розцінює вірогідність такої поведінки обвинуваченого як високу.
Отже, суд вважає, що прокурором доведений даний ризик.
Оцінюючи існування ризиків з боку ОСОБА_7 вчините інше кримінальне правопорушення, слід зазначити таке.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, він є молодою, здоровою особою, яка не має самостійного постійного доходу, що може спонукати його до вчинення інших злочинів.
Отже, суд вважає, що прокурором доведений даний ризик.
Оцінюючи існування ризиків з боку ОСОБА_8 переховуватись від суду, суд зазначає, що остання обвинувачується за ч. 4 ст. 186 КК України, санкція якої передбачає окарання від семи до десяти років позбавлення волі, тобто у вчиненні тяжкого злочину. Суд вважає, що обвинувачена не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання (зареєстрована в Закарпатській області, мешкала на час скоєнння злочину в Самборі), офіційно не працевлаштована, не має офіційного джерела доходів. Щодо укладання договору найму (оренди) житла між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , то суд вважає, що наявність такого договору жодним чином не зменьшує існування вказаного ризику. Крім того, суд звертає увагу на дивний збіг обставин укладання даного договору саме у день обрання обвинуваченій ОСОБА_8 слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За таких обставин до показів свідка ОСОБА_10 суд ставиться критично, оскільки вважає їх намаганням свідка допомогти своїй матері в обранні більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Отже, суд вважає, що прокурором доведений даний ризик.
Оцінюючи існування ризику з боку ОСОБА_8 незаконно впливати на потерпілого, суд з урахуванням характеру інкримінованого обвинуваченій злочину та тим, що злочин вчинений із застосуванням фізичного насильства, потерпілий є літньою, хворою особою, отже суд розцінює вірогідність такої поведінки обвинуваченої як високу.
Отже, суд вважає, що прокурором доведений даний ризик.
Оцінюючи існування ризиків з боку ОСОБА_8 вчините інше кримінальне правопорушення, слід зазначити таке.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не є особою з інвалідністю, вона не має самостійного постійного доходу, що може спонукати її до вчинення інших злочинів.
Отже, суд вважає, що прокурором доведений даний ризик.
Також суд враховує, що Указом Президента Українивід 24 лютого 2022 року
№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території нашої держави з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжено на підставі Указу Президента України від 17 травня
2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, та який продовжено на підставі Указу Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно роз'яснень, наданих Верховним судом у п. 8 листа від 03.03.2022 №1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Оцінюючи в сукупності особу обвинувачених, обставини вчинення кримінального правопорушення, необхідність забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків та запобігти спробам вчинити інші кримінальні правопорушення, а також доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів; застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Для застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту до обвинувачених, як на тому наполягала сторона захисту, суд підстав не вбачає , враховуючи особи обвинувачених та характер вчинення злочину, в якому вони обвинувачуються.
Суд вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою, забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, позбавить їх можливості переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо, оскільки будь-які більш м'які види запобіжного заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти вказаним ризикам.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК україни суд не визначає розмір застави в данному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 194, 314, 314-1, 315, 316, КПК України, суд
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12022141290000538 від 15 жовтня 2022 року, за обвинуваченням: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України прийняти до провадження Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
Призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні цього суду на 29 листопада 2022 року о 14 год. 30 хв.
Про дату, час та місце здійснення судового розгляду повідомити прокурора, потерпілого, обвинувачених, захисників.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу - шістдесят днів, який обчислюється з дня винесення ухвали, з 10 листопада 2022 року; дія ухвали суду про застосування запобіжного заходу закінчується 8 січня 2023 року.
Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу - шістдесят днів, який обчислюється з дня винесення ухвали, з 10 листопада 2022 року; дія ухвали суду про застосування запобіжного заходу закінчується 8 січня 2023 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченим негайно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення у частині обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в решті ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст цієї ухвали виготовлено в нарадчій кімнаті, проголошено, надано для ознайомлення учасникам кримінального провадження 14 листопада 2022 року о 14 год.
30 хв.
Суддя