Справа № 450/3041/22 Провадження № 2-а/450/147/22
14 листопада 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Попель Анастасії Олегівни про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5896881 від 15 вересня 2022 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Мотивував свої вимоги тим, що вказаною постановою його визнано винним у тому, що він 15 вересня 2022 року о 15 год. 23 хв. у м. Трускавець Львівської області на вул. І. Мазепи, буд. 2, здійснив зупинку автомобіля марки «Сітроен» номерний знак НОМЕР_1 на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів.
Повідомив, що працівник поліції при зверненні до нього не представився, не пред'явив службове посвідчення, не дослідив належним чином обставини справи, що призвело до винесення оскаржуваної постанови. Пояснив, що він здійснив вимушену зупинку керованого ним транспортного засобу в обстановці, у якій неможливо було встановити, що він зупинився на посадковому майданчику. Так, дорожній знак 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса» був прикритий деревом, відповідний павільйон і розмітка на місці зупинки були відсутні. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді від 27 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, описаних в ній.
05 жовтня 2022 року до суду від позивача надійшла заява, якою він усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 05 жовтня 2022 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, підтримав позовні вимоги та просив такі задовольнити. Крім цього, пояснив, що належний йому транспортний засіб був зупинений у зв'язку з поломкою, а щодо анкетних даних працівника поліції, якою складено оскаржувану постанову, він дізнався з її слів.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, явку повноважного представника не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, клопотань про розгляд справи за її відсутності або про відкладення розгляду справи не подала.
За ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею
Заслухавши пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5896881 від 15 вересня 2022 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Так, позивача визнано винним у тому, що він 15 вересня 2022 року о 15 год. 23 хв. у м. Трускавець Львівської області на вул. І. Мазепи, буд. 2, здійснив зупинку транспортного засобу на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 15.9 «Е» ПДР України.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, Правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249) ; оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Однак у оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення не зазначено доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з п. 15.9 «Е» ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків.
Дорожній знак 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса» позначає початок посадкового майданчика автобуса, що рухається за встановленим маршрутом.
Як вбачається з поданого позивачем відеозапису, на місці, у якому він зупинив керований ним транспортний засіб, був наявний дорожній знак 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса», однак такий був закритий деревами, у зв'язку з чим не міг бути побачений учасниками дорожнього руху.
За п. 8.2.1 ПДР України дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Таким чином, дорожній знак 5.45.1, в зоні дії якого здійснив зупинку позивач, встановлений з порушенням вимог п. 8.2.1 ПДР України, оскільки був закритий деревами і від цього не був видний учаснику дорожнього руху.
Водночас, відповідна дорожня розмітка 1.17.1, яким позначається зупинка маршрутних транспортних засобів, на місці зупинки була відсутня.
Окрім цього, норми КАС України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.
Судом здійснювався виклик відповідача та представників ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області і ГУ НП у Львівській області для надання пояснень по справі, зокрема надання копії оскаржуваної постанови в повному обсязі, оскільки позивачу працівником поліції була надана лише відривна частина такої, однак вказані особи виклики до суду проігнорували.
Відповідачем не надано суду доказів того, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу на майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів при незакритому іншими предметами та видимому для учасників дорожнього руху дорожньому знаку 5.45.1.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Таким чином, суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у постанові про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Враховуючи наведене, суд вважає, що обставини, викладені у позовній заяві, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, позовні вимоги є вмотивованими та підставними, а тому позовну заяву слід задовольнити, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5896881 від 15 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати відповідно до положень ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП у Львівській області, яке є юридичною особою, посадові особи якого здійснюють діяльність у відділах і відділеннях поліції, які не мають статусу юридичної особи.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 5-10, 20, 44, 47, 48, 139, 241, 243-246, 268, 271, 286 КАС України, ст.ст. 14-2, 245, 251, 279-1, 280 КУпАП, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5896881 від 15 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Мусієвський В.Є.