Справа № 120/4972/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
14 листопада 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Надія" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В липні 2022 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Надія" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
2. В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідач не виконав встановлений Законом №875 норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця та несплачено адміністративно-господарських санкцій в розмірі 63137 грн. 50 коп., а також пені в розмірі 3687 грн. 23 коп.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Апелянт - Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
5. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, посилання суду на той факт, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача санкцій, вважає безпідставними. Вказує, що якщо створене місце не введено в дію шляхом працевлаштування особи з інвалідністю, то підприємство, установа чи організація не звільняється від обов'язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій до Фонду на підставі статті 20 вказаного вище Закону, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства, установи, організації у залежність від будь-яких обставин (особи з інвалідністю не направлялись, відсутні вакансії, не відповідні умови праці, особи з інвалідністю на даній території не проживають), з яких особа з інвалідністю не працює на даному підприємстві, в установі, організації. Також вказує, що на підприємство покладається обов'язок по створенню та самостійному працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Вважає, що відповідачем не дотримувались норми чинного законодавства, не виконано норматив, встановлений ст. 19 Закону, тому відповідач не може бути звільненим від обов'язку по сплаті адміністративно-господарських санкцій, передбачених у ст. 20 зазначеного вище Закону.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.11.2021 року відповідачем подано до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ, згідно яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 16 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0.
7. Відповідачем зазначено кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", - 1, однак відсутня розрахована сума адміністративно-господарських санкцій.
8. Тому, вважаючи, що відповідачем не було виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця, до нього слід застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі однієї середньої річної заробітної плати на одного штатного працівника за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте особою з інвалідністю, у розмірі 63137,50 грн. Крім того, за порушення термінів сплати зазначених санкцій КП "Надія" зобов'язане сплатити пеню у розмірі 3687,23 грн Несплачені адміністративно-господарська санкція та нарахована у зв'язку з цим пеня, стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
9. Доводи апелянта викладені в пунктах 4-5 цієї постанови.
10. Відповідач вказує, що у звітному 2021 році підприємством було працевлаштовано особу з інвалідністю ОСОБА_1 який працював на підприємстві з 05.01.2021 року по 30.04.2021 року, надалі відповідачем самостійно здійснювались пошуки осіб зазначеної категорії для їх працевлаштування. В подальшому відповідачем подано до центру зайнятості інформацію на попит на робочу силу за формою № 3-ПН.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закону № 875-ХІІ) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою.
13. Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
14. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
15. Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
16. Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
17. Аналіз вказаних норм чинного законодавства України вказує на те, що суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
18. На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" Міністерством соціальної політики України винесено наказ № 316 від 31 травня 2013 року, яким затверджено Порядок подання форми звітності № -ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті положень Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
19. Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не установлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
20. За правилами, визначеними статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
21. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
22. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
23. Із системного аналізу вищезазначених законодавчих приписів убачається, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
24. Отже, згідно діючих положень Наказу № 316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше ніж через 3 робочих дні з дати відкриття вакансії.
25. Так, судом встановлено, що КП "Надія" перебуває на обліку у Фонді, як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю. Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік форми № 10-ПІ у відповідача в 2021 році середньооблікова чисельність штатних працівників становила 19 осіб, серед яких за даними звіту немає працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Отже, відповідач формально не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.
26. Водночас, з матеріалів справи встановлено, що підприємством у звітному 2021 році було працевлаштовано особу з інвалідністю, а саме ОСОБА_1 який працював на підприємстві з 05.01.2021 року по 30.04.2021 року.
27. В подальшому, підприємством до Чернівецької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості 03.11.2021 року подано інформацію про попит на робочу силу за формою 3-ПН з метою працевлаштування особи з інвалідністю.
28. Однак, відповідно до листа від 27.07.2022 року № 25.01-06/277-22 центру зайнятості, судом встановлено, що запропоновану КП "Надія" вакансію "контролера водопровідного господарства" запропоновано 17 особам з інвалідністю, які перебували на обліку як зареєстровані безробітні, з них 13 осіб відмовилися у зв'язку з транспортною недоступністю, а 4 особи через відмову від щеплення проти COVID-19.
29. При цьому, доказів, які б підтверджували відмову відповідача у працевлаштуванні інвалідів з числа безробітних в матеріалах справи відсутні і таких позивачем надано не було.
30. Разом з тим, за наведеного вище суд вважає, що відповідачем порушено три денні строки щодо подачі інформації про попит на робочу силу. Однак виконано вимоги чинного законодавства щодо подання такої інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, також ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень. Зокрема, протягом 2021 року відповідачем працевлаштовано особу з інвалідністю, а в подальшому відкрито вакансію для працевлаштування інвалідів, про що повідомлено центр зайнятості шляхом подання звіту форми № 3-ПН, на яку інвалід працевлаштований не був з причин, які не залежали від відповідача.
31. В силу положень ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
32. У свою чергу апелянт, дійшовши висновку про необхідність стягнення з відповідача санкцій, помилково не врахував, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
33. Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 08.08.2019 у справі № 805/1436/16-а, яка є обов'язковою для врахування судами при застосування подібних норм права.
34. Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
35. Оскільки в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по створенню кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним усіх можливих для цього заходів по інформуванню органів державної влади з питань праці та соціальної політики щодо направлення для працевлаштування інваліда на створене робоче місце, суд приходить до переконання, що відповідачем здійснено усі належні заходи для недопущення вчинення ним господарського правопорушення. Залишення на підприємстві вакантним робочого місця для працевлаштування інваліда через відсутність осіб-інвалідів, які б виявили бажання працевлаштуватися не може ставитися в провину відповідачу.
36. Таким чином в контексті даної спірної ситуації не знаходить вини відповідача у не працевлаштуванні осіб з інвалідністю, як наслідок, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, пов'язаного із невиконанням нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.
37. Враховуючи вище викладене, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в сумі 63137,5 грн. відносно відповідача відсутні. Як наслідок відсутні також підстави і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3687,23 грн.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
38. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
39. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
40. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.