Справа № 240/7783/21 Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
14 листопада 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
в квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 позов задоволено:
- визнано неправомірними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області щодо відмови у допуску до складання іспиту ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Житомирській області допустити ОСОБА_1 до складення теоретичного і практичного іспитів в Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Житомирській області для отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідно до свідоцтв про закінчення закладу з підготовки водіїв транспортних засобів серії: СВА №869871 та СВА №869886 від 10.12.2015.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач подав до відповідача електронне звернення щодо допуску до складання теоретичних та практичних іспитів в територіальну сервісному центрі МВС на підставі свідоцтв про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв серії: СВА №869871 та СВА №869886 від 10.12.2015.
Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Житомирській області №31/6-К-12 від 19.02.2021 повідомив позивачу, що якщо особа з будь-яких причин не склала іспити у територіальному сервісному центрі МВС, видане свідоцтво про закінчення закладу вважається дійсним протягом двох років з дня його закінчення. Крім того повідомлено, що запис на складання теоретичного і практичного іспитів здійснюється в телефонному режимі.
Вважаючи неправомірними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області щодо відмови у допуску до складання іспиту, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правовий акт, який діяв на момент їх виникнення, а саме п. 16 Положення №340, як передбачено, що якщо особа з будь-яких причин не склала іспити в сервісному центрі МВС, видане свідоцтво про закінчення закладу з підготовки водіїв транспортних засобів вважається дійсним протягом 10 років з дня закінчення закладу.
Таким чином, відповідач протиправно не допустив позивача до складання іспитів на отримання посвідчення водія категорії "Д" та "Д1", на підставі свідоцтв про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв серії СВА №869871 та СВА №869886 від 10.12.2015.
Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів статті 15 Закону України «Про дорожній рух», кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
19 жовтня 2019 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №320 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".
Так, серед іншого, зазначеним нормативно-правовим актом внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року №340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" щодо видачі документів, що засвідчують підготовку і перепідготовку водіїв транспортних засобів.
Відповідно до п.16 Положення №340 (в новій редакції) посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.
Документами, що засвідчують підготовку і перепідготовку водіїв транспортних засобів, є:
свідоцтво встановленої форми згідно з додатком, що вноситься закладом в електронному вигляді до Єдиного державного реєстру МВС;
документи про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка за професією водія автотранспортних засобів відповідної категорії (диплом кваліфікованого робітника, свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації), видані закладом, що має ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти.
Якщо особа з будь-яких причин не склала іспити у територіальному сервісному центрі МВС, видане свідоцтво про закінчення закладу вважається дійсним протягом двох років з дня його закінчення.
Натомість, відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340 "Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортним засобом" (в редакції чинній станом на 2018 рік, далі - Положення №340), якщо особа з будь-яких причин не склала іспити в сервісному центрі МВС, видане свідоцтво про закінчення закладу з підготовки водіїв транспортних засобів вважається дійсним протягом 10 років з дня закінчення закладу.
Так, як вже зазначалося відповідачем позивачу повідомлено, що якщо особа з будь-яких причин не склала іспити у територіальному сервісному центрі МВС, видане свідоцтво про закінчення закладу вважається дійсним протягом двох років з дня його закінчення.
Як свідчать матеріали справи, свідоцтва про те, що позивач пройшов підготовку з 15.10.2015 по 10.12.2015 за програмою "Підготовка водіїв, категорії "Д" та "Д1"", отримане позивачем 10.12.2015. При цьому, відповідно до п. 16 Положення №340 отримане свідоцтво вважається дійсним протягом 10 років з дня закінчення навчального закладу.
Втім, відповідачем повідомлено позивача про дійсність отриманого свідоцтва лише на протязі 2 років, тобто згідно п.16 Положення №340 в редакції станом на 19.02.2021.
Разом з тим, відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правовий акт, який діяв на момент їх виникнення, тобто на момент отримання позивачем свідоцтва, а саме п. 16 Положення №340, як передбачено, що якщо особа з будь-яких причин не склала іспити в сервісному центрі МВС, видане свідоцтво про закінчення закладу з підготовки водіїв транспортних засобів вважається дійсним протягом 10 років з дня закінчення закладу.
Отже, позивач має право здавати теоретичні та практичні іспити в Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Житомирській області для отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідно до свідоцтв про закінчення закладу з підготовки водіїв транспортних засобів серії: СВА №869871 та СВА №869886 від 10.12.2015 до 10.12.2025 включно.
Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.21 Положення №340, посвідчення водія видається після складення особою у територіальному сервісному центрі МВС іспитів, передбачених пунктом 18 цього Положення.
Для складення цих іспитів та отримання посвідчення водія особа подає до територіального сервісного центру МВС незалежно від її зареєстрованого місця проживання чи перебування:
паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, посвідку на постійне проживання, посвідку на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (у разі його відсутності у відповідних базах даних МВС) (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
дійсну на дату подання документів медичну довідку встановленого зразка, що підтверджує допущення водія до керування транспортними засобами відповідних категорій;
наявне посвідчення водія (у разі отримання права на керування транспортними засобами іншої категорії);
документ про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка за професією водія автотранспортних засобів відповідної категорії (у разі проходження навчання в закладі, що має ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти за програмою, затвердженою МОН).
Водночас, як слідує із матеріалів справи, 09.02.20221 позивач подав до відповідача електронне звернення, у якому просив:
- допустити його до складення теоретичного і практичного іспитів в територіальному сервісному центрі МВС для отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідно до свідоцтв про закінчення закладу з підготовки водіїв транспортних засобів серії СВА №869871 та СВА №869886 від 10.12.2015;
- надати перелік документів необхідний для допуску до складення теоретичного і практичного іспитів в територіальному сервісному центрі МВС;
- внести запис до електронної черги для складення теоретичного і практичного іспитів в територіальному сервісному центрі МВС №1841;
- про прийняті рішення повідомити за його поштовою адресою.
Додатком до такого звернення були: копія свідоцтв про закінчення закладу з підготовки водіїв транспортних засобів серії СВА №86987 та СВА №869886 від 10.12.2015.
Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Житомирській області №31/6-К-12 від 19.02.2021 повідомив позивачу, що якщо особа з будь-яких причин не склала іспити у територіальному сервісному центрі МВС, видане свідоцтво про закінчення закладу вважається дійсним протягом двох років з дня його закінчення. Крім того повідомлено, що запис на складання теоретичного і практичного іспитів здійснюється в телефонному режимі.
Отже, із вказаного листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області вбачається, що відповідачем на звернення позивача надано відповідь в порядку Закону України "Про звернення громадян" та роз'яснено нормативно-правові акти відповідно до яких здійснюється видача та обмін посвідчення водія, процедура подаі та перелік документів, однак він не містить тверджень про відмову у допуску до складання іспиту ОСОБА_1 .
Встановивши відсутність відмови ОСОБА_1 у допуску його до складання теотеричного і практичного іспитів в Регіональному сервісному центрі ГЦС МВС в Житомирській області, судом констатовано, що лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області №31/6-К-12 від 19.02.2021 не встановлює, не змінює та не припиняє права та інтереси фізичних чи юридичних осіб, тобто не порушує права, свободи або інтереси позивача, оскільки носить виключно інформативний характер.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неправомірності дій відповідача та щодо порушення прав та інтересів ОСОБА_1 у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні постановлені рішення допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністартивного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.