П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/6662/21
Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
Дата і місце ухвалення 29.12.2021р., м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що виразилась у неприйнятті на підставі поданих документів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту України та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 908;
- зобов'язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту України та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 908;
- зобов'язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
- стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що виразилась у неприйнятті на підставі поданих документів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту України та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 908.
Зобов'язано Державну службу України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 38516849, вул. О.Гончара, 55а, м. Київ, 01601) розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 08.04.2021 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням другої групи інвалідності, відповідно до ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту України та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 908 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з надзвичайних ситуацій подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 908, Служба приймає на підставі поданих документів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та надсилає його разом із зазначеними документами підрозділу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які мають право на її отримання.
Апелянт зазначив, що належно оформлені матеріали справи ОСОБА_1 надійшли на адресу ДСНС у квітні 2021 року та були розглянуті Центральною лікарсько-експертною комісією, якою було встановлено причинно-наслідковий зв'язок отриманої позивачем ІІ групи інвалідності. Разом з цим апелянт посилався на те, що на розгляді в ДСНС знаходиться 290 справ щодо призначення одноразової грошової допомоги. При цьому, п. 2 постанови КМУ від 11.07.2007 року № 908 встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів ДСНС, передбачених у державному бюджеті на зазначені цілі.
В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що згідно ст. 3, ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами на відповідний рік. Апелянт зазначає, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності врегульовано спеціальним законодавством, яке передбачає обов'язкову умову - наявність коштів на зазначені цілі. На думку апелянта, прийняття ДСНС рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства п. 6 Порядку та п. 2 постанови КМУ від 11.07.2007 року № 908.
Апелянт зазначив, що позивач був повідомлений листом від 20.10.2021 рок про те, що прийняття рішення щодо призначення та подальшої виплати йому одноразової грошової допомоги буде здійснено в порядку черговості розгляду справ за наявності відповідних асигнувань на зазначені цілі.
Таким чином, як зазначає відповідач, у зв'язку з обмеженими фінансовими можливостями матеріали справи позивача не виносились на розгляд комісії з призначення одноразової грошової допомоги для прийняття відповідного рішення.
Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно того, що відсутність належного фінансування не може бути підставою для невиконання покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків, а також вважає помилковим посилання суду на рішення Європейського суду з прав людини, та зазначає, що призначення в даному випадку одноразової грошової допомоги позивачу передбачає обов'язкову наявність коштів на зазначені цілі.
Враховуючи викладене апелянт вважає, що ДСНС в даному випадку діяла в межах та у спосіб, що передбачені законодавством, а тому в даному випадку були відсутні підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим апелянт просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом ДСНС України від 31.12.2020 року № 530 ОСОБА_1 був звільнений зі служби.
Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ №238951 від 07.04.2021 року ОСОБА_1 визнаний інвалідом II групи і встановлено, що інвалідність настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.
08.04.2021 року Головне управління ДСНС України у Херсонській області подало Державній службі України з надзвичайних ситуацій висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 грошової допомоги разом з документами передбаченими п. 6 Порядку № 908.
На адвокатський запит від 07.09.2021 року щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Державна служба України з надзвичайних ситуацій листом від 14.09.2021 року № 03-15628/204 повідомила, що належно оформлені матеріали справи ОСОБА_1 надійшли на адресу ДСНС 09 квітня 2021 року. Також повідомлено, що Центральна лікарсько-експертна комісія (ЦЛЕК) розглянула матеріали та встановила причинно-наслідковий зв'язок отриманої ним II групи інвалідності. ДСНС у вказаному листі також зазначила, що на розгляді у ДСНС знаходиться велика кількість справ щодо виплати одноразової грошової допомоги особам рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, що надійшли ще у травні 2020 року, тому документи ОСОБА_1 не виносилися на розгляд комісії з призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядовою і начальницького складу служби цивільного захисту для прийняття відповідного рішення.
Крім того, повідомлено представника позивача про те, що прийняття рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги буде здійснено у порядку черговості розгляду справ за наявності відповідних асигнувань на зазначені цілі.
Аналогічно на запит адвоката позивача від 08.10.2021 року ДСНС листом від 20.10.2021 року № 03-17723/204 повідомила про те, що прийняття рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги буде здійснено у порядку черговості розгляду справ за наявності відповідних асигнувань на зазначені цілі, посилаючись при цьому на затверджені видатки на 2021 рік та велику кількість справ щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер, а тому, відсутність належного фінансування, на що посилається суб'єкт владних повноважень, не може бути підставою для невжиття ним належних заходів для виконання вимог законодавства та відповідно невиконання покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків та свідчить про бездіяльність. При цьому, суд дійшов висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_1 є в даному випадку саме зобов'язання Державної служби України з надзвичайних ситуацій розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2021 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням другої групи інвалідності, відповідно до ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту України та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 908 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Згідно ст. 115 Кодексу цивільного захисту України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно ч. 2 статті 118 Кодексу цивільного захисту України у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 908 (далі - Порядок № 908).
Відповідно до п. 5 Порядку № 908 для виплати одноразової грошової допомоги у разі травми або поранення, захворювання чи інвалідності особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, подають до підрозділу або його правонаступника такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або ступінь втрати працездатності разом з рішенням відповідної військово-медичної установи про визнання травми або поранення, захворювання; постанову центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС про придатність до служби і причинно-наслідковий зв'язок травми або поранення, захворювання з виконанням службових обов'язків або проходженням служби; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я, по батькові та місце реєстрації; довідку про те, що їм не провадилися інші передбачені законами виплати у разі травми або поранення, захворювання чи настання інвалідності; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Згідно п. 6 Порядку № 908, підрозділ подає ДСНС висновок щодо можливості виплати грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 4 і 5 цього Порядку, а також довідку про грошове забезпечення та копію документа, що свідчить про обставини загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, захворювання чи нещасного випадку, який трапився з особою рядового або начальницького складу.
Служба приймає на підставі поданих документів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та надсилає його разом із зазначеними документами підрозділу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога виплачується не пізніше ніж протягом двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі, шляхом її перерахування на рахунок в установі банку, відкритий отримувачем допомоги.
В даному випадку відповідачем не заперечується право позивача на отримання одноразової грошової допомоги
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Херсонській області було дотримано вимоги абзацу 1 пункту 6 Порядку №908 та направлено документи ОСОБА_1 , необхідні для призначення одноразової допомоги відповідачу.
Вказані обставини не заперечуються і апелянтом у справі. При цьому в апеляційній скарзі Державна служба України з надзвичайних ситуацій вказана на те, що належно оформлені матеріали справи позивача надійшли на адресу ДСНС у квітні 2021 року та були розглянуті Центральною лікарсько-експертною комісією (ЦЛЕК), яка встановила причинно-наслідковий зв'язок отриманої позивачем ІІ групи інвалідності.
Однак, на момент звернення позивача із даним адміністративним позовом (листопад 2021 року) Державною службою України з надзвичайних ситуацій не було належним чином розглянуто подані ОСОБА_1 документи та не прийнято рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
В якості підстави неприйняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності як особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту Державна служба України з надзвичайних ситуацій посилалась на відсутність відповідних бюджетних асигнувань на вказані цілі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності вказаних доводів відповідача.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Державна служба України з надзвичайних ситуацій не заперечує право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, а навпаки підтверджує наявність у позивача цього права.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні.
У Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).
У своїх рішеннях Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою: рішення від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 09.07.2007 року №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію.
У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України також зауважив, що невід'ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.
Суд першої інстанції вірно вказав на те, що відсутність належного фінансування, на що посилається відповідач - суб'єкт владних повноважень, не може бути підставою для невжиття ним належних заходів для виконання вимог законодавства, адже без прийняття рішення про нарахування та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги позивач не зможе його виконати навіть якщо для цього виділять необхідні кошти.
Визначенням статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі № 1-37/2008).
Слід зазначити, що Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Бюджет це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
За таких обставин суд першої інстанції вірно вказав на те, що законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер, а тому невжиття відповідачем протягом тривалого часу заходів щодо прийняття рішення за наслідком поданих позивачем документів свідчить про допущення протиправної бездіяльності.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Крім того, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи все вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що допущене Державною службою України з надзвичайних ситуацій тривале безпідставне зволікання з прийняттям відповідного рішення про призначення ОСОБА_1 свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В свою чергу з огляду на положення ч. 4 ст. 245 КАС України, а також зважаючи на дискреційність повноважень суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі, колегія суддів також погоджується з обраним судом першої інстанції в даному випадку способом захисту прав позивача, шляхом саме зобов'язання Державної служби України з надзвичайних ситуацій розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2021 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням другої групи інвалідності, відповідно до ч. 2 ст. 118 Кодексу цивільного захисту України та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 908 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
При вирішенні справи колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Салов проти України», «Ruiz Torija v. Spain», «Серявін та інші проти України» тощо.
Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
Таким чином, за сталою практикою ЄСПЛ рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
На думку колегії суддів, доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі позивача, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Частиною 1статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук