ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
15 листопада 2022 року м. Київ № 640/19569/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Качур І.А., розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНТА-Р»
до Державної податкової служби України,
Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНТА-Р» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відмову у реєстрації податкової накладної від 11.02.2022 № 3787857/39804274,
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 24.12.2021 № 349.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина четверта цієї статті визначає, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальними нормами, якими встановлені окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами першим-третім пункту 56.18 зазначеної статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно з пунктом 58.19 статті 58 ПК у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в системному зв'язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань.
У постанові від 24.04.2020 у справі № 520/6895/19 Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України під висловом «або інше рішення контролюючого органу» розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов'язання платника податків.
Отже, Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.11.2019 № 1.380.2019.006517.
Таким чином, рішення податкових органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) шестимісячний строк з дня вручення платнику податків відповідного рішення за умови, якщо він не скористався досудовим порядком вирішення спору;
б) тримісячний строк з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
в) шестимісячний строк з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України.
З позовної заяви вбачається, що позивач скористався процедурою досудового вирішення спору та звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України на рішення від 11.02.2022 № 3787857/39804274.
Рішенням Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги від 21.02.2022 № 9807/39804274/2 у задоволенні скарги відмовлено, а рішення від 11.02.2022 № 3787857/39804274 залишено без змін.
З огляду на вищевикладене, позивач мав звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом протягом трьох місяців з дня прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги, тобто до 22.05.2022.
Водночас, позовна заява подана 10.11.2022, тобто із значним пропущенням встановленого строку звернення до суду більш ніж на п'ять місяців.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року становить 2481,00 гривень.
З урахуванням похідних позовних вимог позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, а отже підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2481,00 гривень.
Позивачем долучено до позовної заяви платіжне доручення від 25.10.2022 № 4214 на суму 2481,00 гривень.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно відомостей комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" платіжне доручення від 25.10.2022 № 4214 враховано раніше в межах іншої адміністративної справи - № 640/19568/22.
Отже, платіжне доручення від 25.10.2022 № 4214 не є належним доказом сплати судового збору, відтак позивачем не сплачено судовий збір за подання цього адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, судом установлено, що позивач пропустив строк на звернення до суду з цим адміністративним позовом та не подав заяву про поновлення строку звернення до суду разом з доказами поважності причин його пропуску або вмотивованих письмових пояснень щодо своєчасності звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою, а також не було надано належного документа про сплату судового збору.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з вказаною позовною заявою разом з доказами поважності причин його пропуску або вмотивованих письмових пояснень щодо своєчасності звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою,
- документа про сплату судового збору у розмірі 2481,00 гривень.
Керуючись статтями 122-123, 160-161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНТА-Р» залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Качур