ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
15 листопада 2022 року місто Київ №640/18206/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
до про Української військово-медичної академії визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Української військово-медичної академії, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Українсько військо-медичної академії з не нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і допомоги на оздоровлення за 2020 і 2021 роки з урахуванням розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 і 01.01.2021, відповідно до вимог статей 9, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень Постанови №704 в попередній (первісній) редакції;
- зобов'язати Українсько-військову медичну академію перерахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань І допомогу на оздоровлення за 2020 і 2021 роки з урахуванням розміру грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 і 01.01.2021, відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень Постанови № 704 в попередній (первісній) редакції і здійснених виплат.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і встановлено десятиденний строк для усунення недоліків в позовній заяві з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог ухвали суду від 24.10.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 24.10.2022 по справі №64018206/22.
Так, у своїй заяві позивач зазначив про те, що матеріальне забезпечення пов'язане з виконанням військовослужбовцями військового обов'язку, а військовослужбовці забезпечуються ним виключно під час виконання службових обов'язків, а тому є підстави звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Так, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору.
Пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Саме на цей пункт, як військовослужбовець, посилається позивач, обґрунтовуючи свої пільги на сплату судового збору.
В заяві представник позивача просить врахувати надані пояснення та просить відкрити провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи та надавши оцінку заявленому клопотанню, суд виходить із наступного.
Згідно з пунктом 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовий обов'язок включає проходження військової служби.
Відповідно до пункту 9 статті 1 цього Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Пунктом 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 року, визначено, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 звільнений Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.11.2020 №408 з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я).
Отже, станом на момент звернення з позовною заявою до суду ОСОБА_1 не був військовослужбовцем та, відповідно, не належав до визначених пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суб'єктів, які звільненні від сплати судового збору.
Посилання позивача на те, що предметом адміністративного позову є протиправна бездіяльність Українсько військо-медичної академії в період проходження позивачем військової служби не спростовує наведеного висновку, оскільки визначальною обставиною для застосування пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» є наявність у особи статусу військовослужбовця (або військовозобов'язаного чи резервіста, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори) на момент подання відповідної позовної заяви.
Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 липня 2020 року у справі №260/343/19, які відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, зважаючи на те, що позивач не перебуває на військовій службі, а є звільненим, судовий збір має сплачуватися ним на загальних підставах. При цьому Верховний Суд виходив також із того, що доказів того, що позивач є призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і цьому статусі подавав апеляційну скаргу до суду у справі, пов'язаної з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків суду не надано.
Подібна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №826/12929/17.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що на ОСОБА_1 , як військовослужбовця, розповсюджуються норми пункту 12 частини п'ятої Закону України «Про судовий збір», підстави для звільнення позивача від сплати судового збору - відсутні.
Щодо строків звернення до суду позивач зауважив, що в позовній заяві ним було обгрунтовано дотримання строків звернення до суду із зазначенням судової практики Верховного Суду щодо визначення строку звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо).
Як було зазначено судом в ухвалі від 24.10.2022, спірні відносини стосуються періоду проходження позивачем військової служби, що відповідно до пункту 14 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відноситься до проходження публічної служби.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду в справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, лише вимоги про стягнення належної заробітної плати не обмежується строком звернення до суду.
Позивачем заявлено наступні вимоги: визнати
- протиправною бездіяльність Українсько військо-медичної академії з не нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і допомоги на оздоровлення за 2020 і 2021 роки з урахуванням розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 і 01.01.2021, відповідно до вимог статей 9, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень Постанови №704 в попередній (первісній) редакції;
- зобов'язати Українсько-військову медичну академію перерахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань І допомогу на оздоровлення за 2020 і 2021 роки з урахуванням розміру грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 і 01.01.2021, відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень Постанови № 704 в попередній (первісній) редакції і здійснених виплат.
На думку суду, позивач міг та повинен був дізнатись про протиправність бездіяльності відповідача після отримання місячного грошового забезпечення, тобто у відповідному місяці, коли йому виплачувались кошти протягом 2020-2021 років.
До суду з позовною заявою позивач звернувся засобами поштового зв'язку 18.10.2022, тобто з пропущенням місячного строку.
Обгрунтування позивача щодо строку звернення до суду полягають у тому, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Проте такий є помилковим, оскільки станом на дату звернення до суду ця норма втратила чинність.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (в т.ч. вирішення судом питання щодо дотримання строків звернення до суду та відкриття провадження у справі).
Суд зауважує, що статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, встановлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки суд дійшов висновку, що повідомлені позивачем в заяві від 08.11.2022 (вх. від 11.11.2022 №03-14/110507/21) аргументи не доводять поважності причин пропуску ним строку звернення до суду, позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі, а тому вказана позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Згідно частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, приписами Закону України "Про судовий збір", суд,-
1. Повернути позовну заяву ОСОБА_1 .
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
3. Довести до відома позивача, що у відповідності до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.