ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 листопада 2022 року м. Київ № 640/11356/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року за довідкою військової частини НОМЕР_2 від 30.09.20 №222/4/164/239/413 про розмір грошового забезпечення за посадою, з якої мене було звільнено з військової служби, станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011 -XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей)) та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб)), із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, без будь-яких обмежень.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 та проводити її виплату з 01.04.2019 року за довідкою військової частини НОМЕР_2 від 10.12.20 №222/4/164/239/907 про розмір грошового забезпечення за посадою, з якої мене було звільнено з військової служби, станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб)), статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей)) та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб)), без будь-яких обмежень розміру пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задоволено частково.
06 вересня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення, шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у десятиденний строк.
Зважаючи на те, що статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не визначено обов'язковість розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у судовому засіданні, на підставі частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Водночас, правові норми, закріплені у частині 1 статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення також зазначається, у разі необхідності, порядок та строк виконання рішення.
Аналізуючи наведені положення КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, тобто відповідачем у справі, суд наділений правом під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком.
Вказана правова позиція викладена, зокрема, у судових рішеннях Верховного суду, зокрема, в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №807/2358/15, також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 800/305/17.
Суд звертає увагу, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав виконавчий лист на примусове виконання рішення суду та державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67923395.
Водночас, станом на час розгляду заяви матеріалами справи не підтверджено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України.
Суддя Н.Г. Вєкуа