ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 листопада 2022 року м. Київ № 640/13743/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та із повідомленням сторін в адміністративній справі
за позовом Приватного акціонерного товариства «Дтек Київські електромережі»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправним та скасування рішення від 21.10.2021 №23886-р/пк-пз в частині,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕНЛАДНІЯ НВП» (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №881 від 09.08.2022 про накладення штрафу на Приватне акціонерне товариство «Дтек Київські електромережі» у розмірі 85 000, 00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/13743/22 без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Представником відповідача подано клопотання із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в якій просить здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.
В обгрунтування клопотань представник зазначає, що розгляд справи №640/13743/22 у порядку спрощеного провадження, може зумовити неповне та не ґрунтовне дослідження фактичних обставин у даній справі, що може у кінцевому може мати наслідок ухилення позивача від відповідальності за порушення ліцензійних умов, які призвели до порушення прав споживачів.
Розглянувши зазначу вище заяву представника відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині четвертій статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині четвертій статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а посилання представника відповідача не є належним чином вмотивованими та обгрунтованими підставами, які дозволяють суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Враховуючи, що представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а доводи, на які останній послався у своєму клопотанні є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань представника відповідача та призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження або із викликом сторін.
Керуючись статтями 49, 241-243, 248, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні клопотань представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Літвінова А.В.