15 листопада 2022 року м. Чернігів Справа № 620/6257/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення позивачу пенсії на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно з умовами про призначення пенсії за віком починаючи з 06 травня 2022 року - дати звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу для обчислення стажу наступні періоди роботи, а саме: з 01 квітня 1994 року по 30 вересня 2009 рік на посаді машиніста екскаватора в AT «Моноліт», яке розташоване за адресою: Російська Федерація, Московська область, місто Митіщі, Олімпійський проспект, буд. 48;
з 01 жовтня 2009 року по 11 травня 2015 року на посаді машиніста екскаватора в ВАТ «Моноліт-Механізація», яке заходиться за адресою: Російська Федерація, Московська область, місто Митіщі, Олімпійський проспект, буд. 48;
з 05 червня 2015 року по 27 травня 2016 року на посаді в тракториста в ВАТ «Моноліт- Механізація», яке заходиться за адресою: Російська Федерація, Московська область, місто Митіщі, Олімпійський проспект, буд. 48;
з 27 червня 2016 року по 19 червня 2017 року на посаді машиніста екскаватора в ВАТ «Моноліт-Механізація», яке заходиться за адресою: Російська Федерація, Московська область, місто Митіщі, Олімпійський проспект, буд. 48;
з 20 червня 2017 року по 14 червня 2018 року на посаді тракториста в ВАТ «Моноліт- Механізація», яке заходиться за адресою: Російська Федерація, Московська область, місто Митіщі, Олімпійський проспект, буд. 48;
з 19 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року на посаді тракториста в ВАТ «Моноліт-Механізація», яке заходиться за адресою: Російська Федерація, Московська область, місто Митіщі, Олімпійський проспект, буд. 48;
з 03 грудня 2018 року по 14 жовтня 2020 року на посаді машиніста екскаватора в індивідуального підприємця (громадянина рф) ОСОБА_2 ;
зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком на підставі ст.26 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' починаючи з 06 травня 2022 року - дати звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки у останнього наявний необхідний страховий стаж для призначення відповідної пенсії. Вказує, що викладені у відмові обставини не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 20.09.2022, що підтверджується довідкою в матеріалах справи (а.с.62 на звороті), однак правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В зв'язку з досягненням пенсійного віку, позивач 06.05.2022 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.48), до якої надав ряд необхідних документів.
Листом від 12.05.2022 позивача повідомлено, що за результатами його заяви щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 06.05.2022 прийнято відповідне рішення (а.с.51).
Згідно рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 11.05.2022 №191950015938 позивачу відмовлено у призначенні пенсії та зазначено, що зарахування до страхового стажу з 1 січня 2004 року періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком та врахування заробітної плати за період роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, необхідно здійснювати за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилась трудова діяльність. За наявними документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 відсутнє. При наданні інформації про підтвердження сплати страхових внесків після 01.01.2004 право на призначення пенсії за віком буде переглянуто (а.с.52).
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-ХІІ, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи згідно трудової книжки позивача від 12.05.1980, з урахуванням вкладишу до трудової книжки (а.с.20-23) останній:
в період з 01 квітня 1994 року по 30 вересня 2009 рік працював на посаді машиніста екскаватора в AT «Моноліт», що також підтверджується довідкою АТ «Моноліт» №02 від січня 2021 року (а.с.30) та копіями наказів про прийом на роботу та про припинення дії трудового договору (а.с.31-32);
в період з 01 жовтня 2009 року по 11 травня 2015 року працював на посаді машиніста екскаватора в ВАТ «Моноліт-Механізація», що також підтверджується довідкою ВАТ «Моноліт-Механізація» №1 від 05.01.2021 (а.с.33) та копіями наказів про прийом на роботу та про припинення дії трудового договору (а.с.34-35);
в період з 05 червня 2015 року по 27 травня 2016 року працював на посаді тракториста в ВАТ «Моноліт-Механізація», що також підтверджується довідкою ВАТ «Моноліт-Механізація» №1 від 05.01.2021 (а.с.33) та копіями наказів про прийом на роботу, про переведення працівника на іншу роботу та про припинення дії трудового договору (а.с.36-38);
в період з 27 червня 2016 року по 19 червня 2017 року працював на посаді машиніста екскаватора в ВАТ «Моноліт-Механізація, що також підтверджується довідкою ВАТ «Моноліт-Механізація» №1 від 05.01.2021 (а.с.33) та копіями наказів про прийом на роботу та про припинення дії трудового договору (а.с.39-40);
в період з 20 червня 2017 року по 14 червня 2018 року працював на посаді тракториста в ВАТ «Моноліт- Механізація», що також підтверджується довідкою ВАТ «Моноліт-Механізація» №1 від 05.01.2021 (а.с.33) та копіями наказів про прийом на роботу та про припинення дії трудового договору (а.с.41-42);
в період з 19 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року працював на посаді тракториста в ВАТ «Моноліт-Механізація», що також підтверджується довідкою ВАТ «Моноліт-Механізація» №1 від 05.01.2021 (а.с.33) та копіями наказів про прийом на роботу та про припинення дії трудового договору (а.с.43-44);
в період з 03 грудня 2018 року по 14 жовтня 2020 року на посаді машиніста екскаватора в індивідуального підприємця (громадянина рф) ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Розділом 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників визначено порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам.
Так, приписами п. 5.1. Інструкції № 58 передбачено, що особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Так, згідно з пунктом 5.2. Інструкції № 58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Пунктом 5.3. Інструкції № 58 визначено, що загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що вимоги щодо внесення записів про звільнення з роботи та завірення печаткою запису про звільнення прямо передбачені Інструкцією № 58, також трудова книжка має містити відомості про переведення та звільнення працівника з посади, перейменування підприємства чи реорганізацію, що вбачається з наведених положень Інструкції №58.
Перевірку наявності первинних документів для внесення записів про роботу у період до дати оформлення дубліката трудової книжки та належність оформлення таких документів здійснює підприємство за останнім місцем роботи працівника, яке оформлює дублікат трудової книжки. Наявність чи відсутність належно оформлених документів впливає на повноту записів про стаж роботи по окремих періодах роботи. Інструкція не містить будь-яких положень щодо здійснення такої перевірки іншими особами, відмінними від підприємства, яке оформлює дублікат трудової книжки.
Однак, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд зазначає, що спірні записи трудової діяльності позивача здійснено з урахуванням усіх вимог щодо порядку оформлення запису, як наслідок наявні підстави для зарахування спірних періодів до стажу роботи позивача, а саме: 01.04.1994-30.09.2009; 01.10.2009-11.05.2015; 05.06.2015-27.05.2016; 27.06.2016-19.06.2017; 20.06.2017-14.06.2018; 19.06.2018-30.11.2018; 03.12.2018-14.10.2020.
Суд наголошує, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Несвоєчасне, неналежне або взагалі відсутність можливості проведення перевірки не можуть позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не здача ним первинної документації до архівних установ, що позбавляє заявника виконати вимоги органу пенсійного фонду в частині надання додаткових документів на підтвердження страхового стажу, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні зарахуванні страхового стажу та призначення пенсії за віком.
Також суд зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; платників єдиного внеску; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад; органів доходів і зборів та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску; інших джерел, передбачених законодавством.
Тобто, саме органи Пенсійного фонду України (у період здійснення ними цих повноважень) повинні забезпечити належне формування та ведення Реєстру застрахованих осіб, є володільцями цих даних, зокрема і про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Роботодавці повинні сприяти у цьому шляхом подання відомостей про застраховану особу до Пенсійного фонду.
Відсутність відомостей позивача в даних індивідуальної відомості про застраховану особу, не може бути підставою для обмеження прав останнього на оформлення пенсії за віком, за умови підтвердження його стажу записами у трудовій книжці.
Крім того суд враховує докази надані позивачем, а саме: копії довідки АО «Моноліт» №02 від 05.01.2021; наказу про прийняття на роботу Фірми «Моноліт» №147/к від 03.05.1994; наказу про звільнення Фірми «Моноліт» №255/к від 30.09.2009; довідки ООО «Моноліт-Механізація» №01 від 05 січня 2021 року; наказу про прийняття на роботу ООО «Моноліт Механізація» №53/к від 01.10.2009; наказу про закінчення трудового договору ООО «Моноліт Механізація» №43/к від 08.05.2015; наказу про прийняття на роботу ООО «Моноліт Механізація» №56/к від 05.06.2015; наказу про переведення працівника на іншу роботу ООО «Моноліт Механізація» №102-6/к від 01.09.2015; наказу про закінчення трудового договору ООО «Моноліт Механізація» №42/к від 27.05.2016; наказу про прийняття на роботу ООО «Моноліт Механізація» №51/к від 27.06.2016; наказу про закінчення трудового договору ООО «Моноліт Механізація» №46/к від 19.06.2017; наказу про прийняття на роботу ООО «Моноліт Механізація» №48/к від 20.06.2017; наказу про закінчення трудового договору ООО «Моноліт Механізація» №38/к від 14.06.2018; наказу про прийняття на роботу ООО «Моноліт Механізація» №40/к від 19.06.2018; наказу про закінчення трудового договору ООО «Моноліт Механізація» №91/у від 30.11.2018.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідно до п. 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як слідує з паспорта громадянина України ОСОБА_1 останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16), а тому з урахуванням вимог вищевказаної норми закону пенсія останньому має бути призначена з 13.02.2022, оскільки звернення за пенсією відбулося в межах трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком; зобов'язання відповідача зарахувати позивачу для обчислення стажу для призначення пенсії за віком до загального стажу наступні періоди роботи: з 01 квітня 1994 року по 30 вересня 2009 рік на посаді машиніста екскаватора в AT «Моноліт»; з 01 жовтня 2009 року по 11 травня 2015 року на посаді машиніста екскаватора в ВАТ «Моноліт-Механізація»; з 05 червня 2015 року по 27 травня 2016 року на посаді тракториста в ВАТ «Моноліт-Механізація»; з 27 червня 2016 року по 19 червня 2017 року на посаді машиніста екскаватора в ВАТ «Моноліт-Механізація; з 20 червня 2017 року по 14 червня 2018 року на посаді тракториста в ВАТ «Моноліт- Механізація»; з 19 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року на посаді тракториста в ВАТ «Моноліт-Механізація»; з 03 грудня 2018 року по 14 жовтня 2020 року на посаді машиніста екскаватора в індивідуального підприємця (громадянина рф) ОСОБА_2 ; зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на підставі ст.26 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' починаючи з 13 лютого 2022 року.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає наступне.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано суду: договір про надання правової (правничої) допомоги від 05.09.2022; ордер на надання правничої (правової) допомоги; акт-розрахунок до договору та квитанцію до прибуткового касового ордера від 08.09.2022 про сплату позивачем 6400,00 грн (а.с.13-15, 54-55, 57а).
Отже позивачем документально доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6400,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 5000,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн та судовий збір в сумі 992,40 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 для обчислення стажу для призначення пенсії за віком до загального стажу наступні періоди роботи: з 01 квітня 1994 року по 30 вересня 2009 рік на посаді машиніста екскаватора в AT «Моноліт»; з 01 жовтня 2009 року по 11 травня 2015 року на посаді машиніста екскаватора в ВАТ «Моноліт-Механізація»; з 05 червня 2015 року по 27 травня 2016 року на посаді тракториста в ВАТ «Моноліт-Механізація»; з 27 червня 2016 року по 19 червня 2017 року на посаді машиніста екскаватора в ВАТ «Моноліт-Механізація; з 20 червня 2017 року по 14 червня 2018 року на посаді тракториста в ВАТ «Моноліт- Механізація»; з 19 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року на посаді тракториста в ВАТ «Моноліт-Механізація»; з 03 грудня 2018 року по 14 жовтня 2020 року на посаді машиніста екскаватора в індивідуального підприємця (громадянина рф) ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі ст.26 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' починаючи з 13 лютого 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення складений 15.11.2022.
Суддя О.М. Тихоненко