14 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/4714/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 10.06.2022 №268ос «По особовому складу» в частині призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП, звільнивши його з посади дізнавача Чернігівського районного управління поліції ГУНП з 13.06.2022;
- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді дізнавача Чернігівського районного управління поліції ГУНП з 13.06.2022.
Свої вимоги мотивує тим, що переміщення поліцейського на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи із інтересів служби можливо лише за умови надання поліцейським згоди на таке переміщення. Водночас, згоди на таке переведення (переміщення) позивач не давав, у зв'язку з чим вважає наказ протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Суд ухвалою від 02.08.2022 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 27.09.2022 у відповідача було витребувано додаткові докази.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому заявлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що переведення поліцейського на іншу посаду в інтересах служби є правом керівника органу Національної поліції і відповідно до чинної редакції Закону України «Про Національну поліцію» не потребує згоди поліцейського на таке переведення. Потреба переведення позивача була обумовлена необхідністю належного виконання завдань підрозділом реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, штат якого мав некомплект, тому не мав фізичної змоги виконувати повноцінно та в повному об'ємі завдання, які покладені на поліцію. При цьому, представник відповідача зазначив, що займана позивачем посада та посада, на яку його було призначено, є рівнозначними.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції на посаді дізнавача відділу дізнання Чернігівського районного управління поліції ГУНП.
Наказом ГУНП в Чернігівській області від 10.06.2022 №268 о/с, на підставі рапорту ОСОБА_2 від 10.06.2022, подання ГУНП в Чернігівській області про призначення на посаду ОСОБА_1 від 10.06.2022, позивача призначено на посаду слідчого слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП, звільнивши його із займаної посади (а.с.11).
Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).
Згідно із частиною третьою статті 59 Закону №580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта статті 59 Закону №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно із приписами пункту 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону.
Частиною другою статті 65 Закону №580-VIII передбачено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.
Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону №580-VIII переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону №580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина дев'ята статті 65 Закону №580-VIII).
Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 за №1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок №1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).
Відповідно до розділу ІІ Порядку №1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.
За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку №1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016 №1235 (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1235).
У свою чергу, Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Закон №580-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а відтак у даному спорі мають пріоритет застосування норми спеціального законодавства.
У поданому відзиві ГУПН в Чернігівській області зазначає, що переведення позивача на іншу посаду було обумовлено інтересами служби.
Як встановлено судом, 10.06.2022 заступником начальника ГУНП в Чернігівській області Євгеном Гончаровим на ім'я начальника ГУНП в Чернігівській області було подано рапорт про призначення позивача, дізнавача відділу дізнання Чернігівського районного управління поліції ГУНП на посаду слідчого слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП (а.с. 16).
Також 10.06.2022 сформовано подання про призначення позивача, дізнавача відділу дізнання Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області на посаду слідчого слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП, враховуючи його позитивну характеристику та значний досвід службової діяльності, для більш ефективної роботи та виходячи з інтересів служби.
Як вбачається зі змісту подання ГУНП та рапорту від 10.06.2022 необхідність переведення позивача була обумовлена необхідністю належного виконання завдань у слідчому відділі Чернігівського районного управління поліції ГУНП, штат якого мав некомплект і відповідно не мав фізичної змоги виконувати повноцінно та в повному об'ємі завдання, які покладені на поліцію.
Таким чином з огляду на необхідність заміщення вакантної посади з метою належної організації діяльності відповідного відділу поліції, враховуючи позитивні характеристики позивача, інтереси служби дійсно потребували заміщення посади слідчого слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП.
Також зі змісту позовних вимог слідує, що спірні правовідносини, зокрема, виникли з приводу застосування відносно позивача пункту 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII.
Оскаржуваним у даній справі наказом позивача звільнено з посади дізнавача відділу дізнання Чернігівського районного управління поліції ГУНП та призначено на посаду слідчого слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП.
Суд зазначає, що для цілей застосування статті 65 Закону №580-VIII поняття «переміщення» та «переведення» є тотожними, при цьому, переміщення поліцейського з ініціативи начальників, особливо коли це переміщення передбачає зміну місця несення служби, повинно мати легітимну мету та бути пов'язаним з певними об'єктивними чинниками - інтересами служби.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.11.2018 у справі №820/6677/16, від 17.10.2019 у справі №420/5192/18, від 11.08.2020 у справі №620/2624/19, від 30.09.2020 у справі №640/20160/18, від 23.06.2021 у справі №240/14986/20 вже сформулював висновок щодо правильності застосування норм матеріального права при визначенні рівнозначних посад поліції для цілей переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
Зокрема, у вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що служба в поліції за своїм змістом є державною службою особливого характеру, у зв'язку з чим, в частині, що не врегульована Законом №580-VIII, до спірних правовідносин може бути застосований Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, неведеним у пункті 6 частини першої статті 2 Закону №889-VIII, рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У контексті зазначеного слідує, що рівнозначність посади поліцейського включає в себе декілька факторів: спеціальне звання, підкатегорії посад з урахуванням рівнів державних органів, грошове забезпечення, а також функціональні обов'язки.
Суд звертає увагу, що посада дізнавача відділу дізнання Чернігівського районного управління поліції ГУНП та посада слідчого слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП мають спільне спеціальне звання «старший лейтенант поліції», належать до посад державних органів одного рівня та мають однаковий розмір грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд вважає, що ГУНП в Чернігівській області належними та допустимими доказами доведено доцільність переведення позивача на іншу посаду в інтересах служби. Крім того, суд в даному випадку враховує введення в Україні воєнного стану, в результаті чого виникає необхідність у негайному відновленні та підтриманні функціонування органів МВС для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду справи судом встановлено, що спірний наказ є обґрунтованим, прийнятим з врахування всіх обставин, які мають значення при вирішенні питання про можливість переведення (призначення) позивача на іншу посаду, що свідчить про його правомірність.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Також, ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, в межах заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651.
Дата складення повного рішення суду - 14.11.2022.
Суддя Ю. О. Скалозуб