14 листопада 2022 року м. Чернігів Справа № 620/7546/22
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Тихоненко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації грошового забезпечення;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції позивачу з урахуванням індексації грошового забезпечення на момент звільнення та виплатити позивачу різницю недоотриманої грошової допомоги з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 дану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
Вказану ухвалу суду позивач та його представник отримали 01.11.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
03.11.2022 на виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 позивачем надано до суду заяву про поновлення строку, в якій зазначає, що у вересні поточного року він від знайомих дізнався, що відповідач невірно нараховує одноразову грошову допомогу при звільненні. Хоча від дати звільнення позивача і до дати звернення до суду пройшов значний строк, однак протягом цього періоду і до моменту отримання достовірних відомостей про нарахування грошового забезпечення, а також складових нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні позивач не міг знати, що його права порушені, а індексація грошового забезпечення не була врахована при її розрахунку, в зв'язку з чим просить поновити строк на оскарження та відкрити провадження.
Проте, суд не знаходить підстав для визнання вказаної позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважною, зважаючи на наступне.
За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
Приписами частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон № 2352-ІХ набув чинності 19.07.2022.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Отже, наведені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
Питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознаки стабільності.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів позовної заяви позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів ще в квітні 2021 року і повинен був звернутися до суду з позовом, у межах встановленого законодавством строку. Проте, позовна заява подана 21.10.2022, що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до адміністративного суду.
Суд не знаходить поважними посилання позивача на неможливість дізнатися про порушення своїх прав, як підставу пропуску строку звернення до суду, оскільки вказана обставина в розумінні законодавства не є об'єктивно непереборною.
Отже, лише посилання на відсутність можливості дізнатися про порушення своїх прав не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Частиною 2 статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Статтею 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що особа має право звертатися до суду як особисто, так і через уповноваженого представника, який може бути наділений всіма процесуальними правами, які належать позивачу (чи іншому учаснику справи).
За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки зважаючи на обізнаність позивача про виникнення підстав з 05.04.2021, що дають йому право на пред'явлення визначених законом вимог, останній не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених законом.
Положеннями пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин, тому позовна заява підлягає поверненню.
Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.11.2022.
Суддя О.М. Тихоненко