Справа № 560/9219/22
іменем України
15 листопада 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом від 31.08.2022, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2018 по день фактичного розрахунку - 25.08.2022 включно; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2018 по день фактичного розрахунку - 25.08.2022 включно, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які перебували дню звільнення, з урахуванням раніше виплаченої суми середнього заробітку.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що фактично остаточний розрахунок з ним здійснено 25.08.2022. Вказує, що відповідач не провів нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з ухвалою від 05.09.2022, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
22.09.2022 до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що на спірні правовідносини не поширюються норми трудового законодавства, зокрема стаття 117 Кодексу законів про працю України, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством. Відтак, у відповідача відсутній обов'язок щодо виплати позивачу середнього заробітку.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
20.09.2018 наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 № 220 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року по справі №560/2918/19, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 20.09.2018. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2018, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць, визначений Військовою частиною НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 , який був встановлений до 01.01.2016.
Відповідач виконав вищевказане рішення суду та 12.03.2020 і 31.05.2021 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 6089,87 грн та 16488,49 грн, що стверджено випискою з карткового рахунку позивача, та довідкою відповідача.
Також, Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року по справі №560/19155/21, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо врахування липня 2015 року як базового місяця при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з врахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач виконав вищевказане рішення суду та 25.08.2022 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 59792,49 грн, що стверджено випискою з карткового рахунку позивача, та довідкою відповідача.
Позивач звертався до відповідача з заявою щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті середнього заробітку (арк. спр. 18-19).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Cпеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема, індексації та компенсації відпустки) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Водночас, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Так як остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем тільки 25.08.2022 періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 21.09.2018 (з дня, наступного за датою звільнення) по 25.08.2022.
При цьому, суд враховує, що Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року по справі №560/7070/21, адміністративний позов - задоволено. Визнано необґрунтованою відмову Військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 коштів за час затримки розрахунку при звільненні. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 кошти за час затримки розрахунку в сумі 22572 (двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят дві) гривні 96 коп. з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до закону.
Отже, за період з 21.09.2018 по 31.05.2021 відповідач поніс відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, і виплатив позивачу його середній заробіток за вказаний період, тому відсутні підстави повторно стягувати з відповідача середній заробіток за період з 21.09.2018 по 31.05.2021.
Середньоденний заробіток позивача, відповідно до довідки відповідача №1397 від 15.09.2022, складає 337,71 гривень (20600,40 грн / 61 день).
За період з 01.06.2021 по 25.08.2022 розмір коштів пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача, складатиме 152307,21 грн (337,71 грн х 451 день).
Верховним Судом сформовано ряд правових позицій щодо подібних правовідносин, зокрема, у справах №821/1083/17, №761/9584/15-ц, №806/2473/18, який передбачає співмірність розміру виплат пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, що законодавчо не врегульовано. Тобто, застосовується різний механізм розрахунків з дотриманням принципів пропорційності, справедливості та врахування обставин, що впливають на визначення її розміру.
Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі та правових позицій Верховного Суду щодо співмірності, які є різними щодо методики розрахунку за відсутності законодавчого врегулювання, суд першої інстанції вважає, що позивач частково довів позовні вимоги, адже сума 152307,21 грн є не співмірною із сумою боргу - 59792,49 гривень (більше ніж у 2-ри рази суми боргу), яка вчасно не виплачена ОСОБА_1 , тому співмірною сумою буде сума вчасно не виплачена ОСОБА_1 у розмірі 59792,49 гривень. При цьому, суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку вчасно у повному обсязі у порушення вимог ст. 117 КЗпП України, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено 992,40 грн судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2021 по 25.08.2022 в сумі 59792,49 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дві гривні сорок дев'ять копійок) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) гривень за рахунок асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 15 листопада 2022 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя А.І. Петричкович