Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
14 листопада 2022 року № 520/6026/22
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар'єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІЛЛЕТ" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправної та скасування постанови, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БРІЛЛЕТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті №335221 від 15 липня 2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІЛЛЕТ".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він був неналежно повідомлений про дату, час та місце розгляду матеріалів по акту перевірки. Крім того, зазначив, що на час виявлення порушення його транспортний засіб передано для використання в господарській діяльності іншому суб'єкту господарювання, відтак, на переконання позивача, він не може нести відповідальність за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту.
Ухвалою суду від 08.09.2022 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Представник відповідача - Р.Фролов, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши, що у даному випадку відповідач діяв на підставі та у межах чинного законодавства.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив про безпідставність обґрунтувань викладених у відзиві на позов.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Оскільки на території м.Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Керуючись Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Харківській області у період з 01.05.2022 по 07.05.2022 (а.с.63) та направлення на перевірку №003/В від 30.04.2022 (а.с.64), 05.05.2022 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області проводилась рейдова перевірка на 60+540м.км а/д М-15 "Одеса-Рені-Бухарест"
Під час рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області був зупинений транспортний засіб марки DAF, модель FT95.380, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який обладнано тахографом, під керуванням водія ОСОБА_1 та здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт від 05.05.2022 №329368 (а.с.65).
Підставою для складання вказаного акту слугували висновки інспектора про виявлення порушення, передбаченого статтею 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 3.3 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті" від 24.06.2010 №385 (далі по тексту - Наказ №385), пункту 6.1 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів" від 07.06.2010 №340 (далі по тексту - Наказ №340), а саме - відсутній на момент перевірки протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
За результатами розгляду акту від 05.05.2022 №329368 Відділом державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову від 15.07.2022 №335221 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача у розмірі 17000,00 грн. за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України №2344-III (а.с.71).
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт"від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон України №2344-III).
За змістом ч.7 статті 6 Закон України №2344-III, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Згідно зі статтею 60 Закон України №2344-III, розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Абзацом 1 п.8 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Так, п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року №196-р утворені територіальні органи Укртрансбезпеки як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком, у тому числі було утворено Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Щодо змісту порушення, визначеного оскаржуваною постановою, суд зазнає таке.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закону України "Про автомобільний транспорт", Закон України "Про дорожній рух" (далі - Закон №3353-XII), Закон України "Про автомобільні дороги" (далі - Закон №2862-IV), Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 (далі - Порядок №879), Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30), Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно зі статті 5 Закон України №2344-III, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до статті 6 Закон України №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком №1567.
Згідно з п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
З матеріалів справи суд встановив, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок інспектора щодо надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України №2344-III, з огляду на відсутність на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено пункт 3.3 Наказу №385.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно приписів статті 48 Закону України №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону України №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Згідно з приписами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 6.3 Наказу №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Пунктом 1.3 Наказу №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пункту 1.3 Наказу №385, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Згідно з пунктом 2.5 Наказу №385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
Окрім цього, положеннями пункту 2.6 Наказу №385 передбачено, що тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. За умови позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів відповідно до вимог ЄУТР маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра (пункти 2.7, 2.8 Наказу №385).
Відповідно до пункту 3.3 Наказу №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).
Пунктом 3.5 Наказу №385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Відповідно до пункту 3.6 Наказу №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що положеннями статті 48 Закону України №2344-III передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Наказом №385 та Наказом №340.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно - господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, у даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
У позовній заяві позивач заперечує факт надання ним послуг з перевезень вантажів. Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, позивач також виходить з того, що під час складання акту безпосередньо на момент перевірки на дорозі та у подальшому, при прийнятті постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, відповідач не переконався в тому, що під час складання акта позивач не надавав послуги з перевезення вантажу, оскільки зупинений транспортний засіб передано для використання в підприємницькій діяльності на підставі договору оренди іншому суб'єкту господарської діяльності, а саме Фермерському господарству "ПЕРВОМАГРО". Таким чином, відповідальність за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту застосовується безпосередньо до автомобільних перевізників, оскільки позивач не був на момент проведення перевірки безпосереднім перевізником.
Дане твердження, підтверджується договором оренди транспортного засобу від 01.04.2022 №0104-2022 (а.с.30-31) та актом приймання-передачі транспортного засобу від 01.04.2022 (а.с.32), що є додатком до договору. Також, до матеріалів позовної заяви надана копія товарно-транспортної накладної від 01.05.2022 №229254 (а.с.15), в якій перевізником вказано - ФГ "ПЕРВОМАГРО" та штатний розпис ТОВ "БРІЛЛЕТ" (а.с.9), відповідно до якого водій транспортного засобу ОСОБА_1 не перебуває в трудових відносинах з позивачем.
Стосовно доводів позивача, що він не є суб'єктом відповідальності у даній справі, оскільки не був перевізником та не користувався транспортним засобом в момент його зупинення уповноваженими особами, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 1 Закону України №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно часини 1 статті 33 Закону України №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Так, позивач посилається на договір оренди транспортного засобу від 01.04.2022 №0104-2021 та акт приймання-передачі до договору.
Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
При цьому відповідно до пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
У графі талона «Особливі відмітки» робиться запис «Дійсний до ____________ 20__ за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серії ___ N _______».
Копія документа, що підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, додається до матеріалів, що необхідні для оформлення тимчасового реєстраційного талона.
Порядок видачі тимчасового реєстраційного талона регламентовано Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом МВС від 11.08.2010 №379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за №123/18861.
Відповідно до пункту 6.3 названої Інструкції, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _____ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N ___________".
Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.
Тобто, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону №2344-III визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами статей 39, 48 Закону України №2344-III, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування повинен здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підстава використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).
Суд вказує, що згідно приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Свою правову позицію щодо необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, висловив Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №804/8740/16, відповідно до якої зазначив, що «Попри те, що наведені положення Інструкції №379 та Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт». Тому з огляду на наведене правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновками судів ... про правомірність спірних постанов в цій частині.»
Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.
Крім зазначеного судом, позивачем не доведено суду належними доказами, що договір оренди транспортного засобу об'єктивно існував при здійсненні перевірки 05.05.2022. Водій надав при перевірці тільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, в якому зазначено власником - позивача, посвідчення водія та товарно-транспортну накладну.
Більше того, водій транспортного засобу, заперечень щодо визначення позивача перевізником в акті перевірки від 05.05.2022 не висловив.
Судом встановлено, що при проведенні перевірки посадовим особам відповідача не надавався відповідний договір оренди транспортного засобу, акт передачі транспортних засобів в оренду та тимчасовий реєстраційний талон.
Крім того, суд зазначає, що товарно-транспортною накладною суб'єктами господарювання підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, для введення бухгалтерського та податкового обліку. При цьому, вимога щодо наявності товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж ст. 48 Закону № 2344-ІІІ скерована не до автомобільного перевізника (в розумінні положень цього Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.
Приписами ст. 48 Закону № 2344-ІІІ унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Відтак, суд вважає доводи позивача безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб'єктом господарювання.
Щодо тверджень представника позивача про неналежне повідомлення позивача про розгляд його справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Так, повідомленням від 08.07.2022 №20221/40/24-22, направленим 08.07.2022 поштою рекомендованим листом №0600019042704, позивача було викликано для розгляду справи на 15.07.2022 з 9:00 до 12:00 год., що підтверджується наданими відповідачем доказами.
Вказане повідомлення отримано позивачем 22.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Поряд з тим, згідно з інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному сайті «Укрпошта» поштова кореспонденція перебувала у точці видачі/доставки з 13.07.2022 та не було вручено під час доставки «з інших причин».
Таким чином, відповідач в повній мірі виконав свій обов'язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи.
Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі №820/4627/17 висловив наступну позицію: " З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 05.09.2017 № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.09.2017. Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв'язку, проте не було вручено під час доставки. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався. Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі."
Аналогічний правовий висновок викладений у постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.03.2018 у справі №820/4810/17, зокрема: "відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу".
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України №2344-III за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, відповідач правомірно застосував до позивача адміністративно-господарський штраф, процедура здійснення перевірок та застосування штрафних санкцій здійснена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача від 15.07.2022 №335221 є правомірною.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову у дані справі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 134, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІЛЛЕТ" (вул.Фесенківська, буд.12/14, м.Харків, 61068, код ЄДРПОУ 40668526) до Державної служби України з безпеки на транспорті (прос.Перемоги, буд.14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (м-н Свободи, буд.5, Держпром, 6 під., 7 пов., м.Харків, 61022) про визнання протиправної та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Лариса МАР'ЄНКО