Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 листопада 2022 року справа № 520/2813/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григоров Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду праці з 01 серпня 1991 року по 01 січня 1999 року на Дебальцевському заводі з ремонту металургійного обладнання (пізніше - Дебальцевському заводі металургійного машинобудування та ВАТ “Дебальцевський завод металургійного машинобудування”) до трудового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період праці з 01 серпня 1991 року по 01 січня 1999 року на Дебальцевському заводі з ремонту металургійного обладнання (пізніше - Дебальцевському заводі металургійного машинобудування та ВАТ “Дебальцевський завод металургійного машинобудування”) до трудового стажу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач безпідставно не зарахував до трудового стажу період роботи з 01 серпня 1991 року по 01 січня 1999 року на Дебальцевському заводі з ремонту металургійного обладнання (пізніше - Дебальцевському заводі металургійного машинобудування та ВАТ “Дебальцевський завод металургійного машинобудування”). Дані дії відповідача погіршують становище позивача щодо обчислення її трудового стажу, а відтак є протиправними.
Ухвалою суду від 11.02.2022р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022р. № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач, повідомлений належним чином через підсистему ЄСІТС Електронний суд про відкриття провадження та можливість подати до суду відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав без зазначення причин.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
17.11.2021р. позивачка звернулась до пенсійного органу (відповідача) із заявою про підтвердження її трудового стажу (зарахування періоду роботи) за період з 01.08.1991р. по 10.04.2001р. та внесення цих відомостей до Електронної трудової книжки.
Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 16.12.2021р. за №17125-26468/К-02/8-2000/21 розглянуто звернення позивачки та роз'яснено порядок та способи підтвердження періодів роботи, що зараховується до стажу для призначення пенсії.
Вважаючи, що відповідач не зарахував до трудового стажу періоди роботи заявника, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд вказує наступне.
За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина четверта статті 125 Конституції України).
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
При цьому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою невстановленої форми та зразку, без надання будь-яких належних підтверджуючих документів стосовно спірного періоду. Також згідно вказаної заяви вона не просила призначити їй пенсію відповідно до чинного законодавства. До заяви нею було додано копії заяв "про спільну працю", паспортів та трудових книжок інших осіб, які, як вона зазначила, працювали разом з нею. Тобто в заяві позивачки від 17.11.2021р. нею фактично було поставлено питання про визнання факту її роботи в певний період на певному підприємстві.
Судом також встановлено, що відповідачем вказану заяву було правомірно розглянуто в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", який визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 1).
Будь-яких рішень з приводу відмови у зарахуванні до трудового стажу позивача періоду роботи з 01 серпня 1991 року по 01 січня 1999 року на Дебальцевському заводі з ремонту металургійного обладнання (пізніше - Дебальцевському заводі металургійного машинобудування та ВАТ “Дебальцевський завод металургійного машинобудування”) відповідач не приймав, за відсутності такого обов'язку, виходячи із змісту наданого йому позивачкою звернення від 17.11.2021р.
За таких обставин, станом на час розгляду справи судом не встановлено існування рішень, вчинення дій чи бездіяльності відповідача, щодо зарахування трудового стажу чи відмови у зарахуванні періоду роботи з 01 серпня 1991 року по 01 січня 1999 року на Дебальцевському заводі з ремонту металургійного обладнання (пізніше - Дебальцевському заводі металургійного машинобудування та ВАТ “Дебальцевський завод металургійного машинобудування”) до трудового стажу позивача, які б стосувались прав, свобод чи охоронюваних інтересів позивача.
Що стосується вимог заяви позивачки від 17.11.2021р. про внесення відповідних відомостей до її трудової книжки, суд вказує, що внесення записів до трудових книжок згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Мінпраці, Мін'юсту та Мінсоцполітики України № 54 від 29.07.1993р. (із змінами) (зареєстрований в Мін'юсті України 17.08.1993р. за № 110) не передбачає такого повноваження органів Пенсійного фонду України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
З урахуванням вищевказаних положень, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 14, 243-246, 257-262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 15.11.2022р.
Суддя Д.В. Григоров