Справа № 500/3143/22
15 листопада 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та скасувати рішення №191950016585 від 22.06.2022;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати з 15.06.2022 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, зарахувавши до спеціального стажу роботи період роботи з 15.08.1987 по 04.02.1992 на посаді медсестри колгоспного медпрофілакторію "Маяк".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 15.06.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років. Рішенням №191950016585 від 22.06.2022 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного спеціального стажу роботи, до якого не враховано період роботи з 15.08.1987 по 04.02.1992 на посаді медсестри колгоспного медпрофілакторію "Маяк". Позивач вказує, що факт роботи ОСОБА_1 у вказаний період підтверджується відомостями трудової книжки, яка дійсно була пов'язана з наданням медичної допомоги та виконанням функцій медсестри, що відповідно дає право на пенсію за вислугу років на підставі п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), згідно з яким право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
За таких обстави, вважає відмову в призначені пенсії за вислугу років та зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи з 15.08.1987 по 04.02.1992 протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 05.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 22.09.2022 подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191950016585 від 22.06.2022 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії. Відповідно до абз.2 п.16 розд.XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) положення Закону №1788-ХІІ застосовується в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій ", мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.52, 54 та 55 Закону №1788-ХІІ, тобто станом на 11.10.2017 мають вислугу років, необхідну для призначення такої пенсії. Пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-ХІІ. Водночас право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, вислуга років яких на відповідних посадах становить не менше як: 25 років - на 1 квітня 2015 року; 25 років 6 місяців - на 31 грудня 2015 року; 26 років 6 місяців - на 11 жовтня 2017 року. Так як у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік), відсутній такий заклад як "колгоспний медпрофілакторій", підстави для зарахування до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду роботи позивача з 15.08.1987 по 04.02.1992 відсутні.
Таким чином, згідно документів, поданих із заявою про призначення пенсії, страховий стаж позивача складає 35 років 10 місяців 14 днів, в тому числі 25 років 8 місяців 6 днів - стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017, що не відповідає вимогам чинного законодавства (не менше як 26 років 6 місяців). Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 02.11.2022 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області як співвідповідача до участі в справі. Ухвалено розгляд справи розпочати спочатку та проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 11.11.2022 подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що згідно з п."е" ст.55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців. Згідно абз.2 п.16 розд.XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Тобто пенсії за вислугу років згідно з нормами Закону №1788-ХІІ призначаються за умови наявності станом на 11.10.2017 визначених Законом №1788-ХІІ страхового та спеціального стажу при досягненні відповідного віку. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 15.06.2022 до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Аналіз наданих документів показав, що стаж роботи позивача станом на 10.10.2017 становить: спеціальний стаж - 25 років 8 місяців 6 днів; загальний страховий стаж становить 35 років 10 місяців 14 днів. До спеціального стажу не врахованого період роботи: з 15.08.1987 по 04.02.1992 період роботи медсестрою у колгоспному медпрофілакторії, оскільки дані профілакторії не передбачені Переліком закладів охорони здоров'я.
На підставі вищевикладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за принципом екстериторіальності, прийнято вмотивоване рішення №191950016585 від 22.06.2022 про відмову позивачу в призначенні дострокової пенсії за вислугу років згідно п."е" ст.55 Закону №1788-ХІІ, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого у встановленому законодавством порядку.
У відповіді на відзив, поданої 23.09.2022 до суду, позивач відзначив, що згідно з п.2 Переліку, право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові,| закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Водночас, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №385 від 28.10.2002 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я" не передбачено обмеження у призначенні пенсій медичним працівникам санаторіїв-профілакторіїв.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-8), протягом трудової діяльності працювала в закладах і установах охорони здоров'я, зокрема з 15.08.1987 по 04.02.1992 на посаді медсестри колгоспного медпрофілакторію "Маяк", що підтверджується відомостями її трудової книжки НОМЕР_1 від 20.08.1987 (а.с.9-12).
15.06.2022 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за вислугою років.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191950016585 від 22.06.2022 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років, в зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи не менше 26 років 6 місяців, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Аналіз наданих документів ОСОБА_1 показує, що спеціальний стаж, який дає їй право на даний вид пенсії незалежно від віку становить: станом на 10.10.2017 - 25 років 8 місяців 6 днів, завальний страховий стаж становить 35 років 10 місяців 14 днів. Період роботи медсестрою у колгоспному медпрофілакторії з 15.08.1987 по 04.02.1992 не можна зарахувати до спецстажу, оскільки такі профілакторії не передбачені Переліком закладів охорони здоров'я (а.с.15).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24.06.2022 № 1900-0213-8/17526 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за вислугою років згідно поданої заяви від 15.06.2022 (а.с.14).
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Приписами ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом № 1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст.2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно ст.51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положеннями ст.52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Пунктом "е" ст.55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII), який набув чинності з 01.04.2015, п."е" ст.55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII) до ст.55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого п."е" вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п."а" ст.54, ст.55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, Законом № 911-VIII.
Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у п."е", "ж" ст.55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст.1, 3, ч.3 ст.22, ст.46 Основного Закону України.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Відтак, з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до п."е" ст.55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII, виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
Відмовляючи позивачу у призначені пенсії за вислугою років, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у рішенні №191950016585 від 22.06.2022 послалось на відсутність станом на 10.10.2017 у ОСОБА_1 необхідного спеціального стажу роботи.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.
03.10.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено п.2-1.
Згідно п.2-1 розд.ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до п.16 розд.ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".
Отже, враховуючи положення п.2-1 та п.16 розд.ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень п."е" ст.55 Закону № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.
З оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191950016585 від 22.06.2022 видно, що спеціальний стаж ОСОБА_1 , який дає їй право на даний вид пенсії, станом на 10.10.2017 становить 25 років 8 місяців 6 днів, тобто перевищує 25 років, а тому на момент звернення із заявою про призначення пенсії 15.06.2022 позивач мала право на пенсію за вислугу років, на підставі п."е" ст.55 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII, Законом №911-XIII.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловлений у постанові від 27.07.2022 у справі №440/1286/20.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191950016585 від 22.06.2022 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Суд констатує, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у ОСОБА_1 , як працівника охорони здоров'я, спеціального стажу станом 10.10.2017 понад 25 років, що не ставиться під сумнів відповідачем, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, окрім як призначення пенсії за вислугою років відповідно до п."е" ст.55 Закону № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, Законом №911-XIII, з 15.06.2022, про що просить позивач у позові.
Водночас, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач у рішенні №191950016585 від 22.06.2022 також послався на те, що за доданими документами до спеціального стажу не зараховано період роботи ОСОБА_1 медсестрою у колгоспному медпрофілакторії з 15.08.1987 по 04.02.1992, оскільки такі профілакторії не передбачені Переліком закладів охорони здоров'я.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Розділом 2 "Охорона здоров'я" Переліку передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у таких закладах охорони здоров'я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, діагностичні центри.
Відповідно до примітки 2 вказаного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі №120/4377/18-а зазначив про те, що право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої п."е" ст.55 Закону№ 1788-XII, пов'язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров'я, а й з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 20.08.1987 ОСОБА_1 у період з 15.08.1987 по 04.02.1992 ОСОБА_1 перебувала на посаді медсестри колгоспного медпрофілакторію "Маяк" (а.с.9-12).
Згідно з архівною довідкою від 24.11.2021 №03-11/835, виданою архівним відділом №3 Тернопільської районної державної адміністрації, у документах архівного фонду колгоспу "Маяк" в книзі протоколів засідань правління колгоспу за 1987 рік є відомості, що протоколом від 28.08.1987 №10 ОСОБА_2 прийнято медсестрою в профілакторій колгоспу " ОСОБА_3 згідно протоколу від 14.02.1992 №2 ОСОБА_1 звільнено з роботи і розраховано з колгоспу в зв'язку з переїздом на інше місце проживання (а.с.16).
Рушенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2022 у справі №607/1639/22, яке набрало законної сили, встановлено факт належності ОСОБА_1 архівної довідки №03-11/835 від 24.11.2021, виданої архівним відділом №3 Тернопільської районної державної адміністрації на ім'я ОСОБА_4 (а.с.17-18).
Суд зауважує, що профілакторії колгоспів створювались як лікувально-профілактичні заклади для санаторного лікування службовців без відриву від виробництва. Профілакторії та профілакторії-санаторії створювались на базі діючих підприємств, вони надавали лікувально-профілактичні послуги населенню, займалися безпосередньо охороною здоров'я.
Так, наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 01.06.1884 № 621 з метою наближення фізіотерапевтичної медичної допомоги дояркам, тваринникам та механізаторам затверджено Положення про медичний профілакторій. Відповідно до положень зазначеного акта медичний профілакторій це спеціально облаштоване приміщення, яке надається колгоспами з метою максимального наближення фізіотерапевтичної медичної допомоги дояркам, тваринникам і механізаторам сільського господарства. Медичні профілакторії організовується в складі центральних районних лікарень, районних лікарень, дільничних лікарень, амбулаторій або фельдшерсько-акушерських пунктів, залежно від особливостей місцевості. Відповідальність за діяльність медичних профілакторіїв несуть головні лікарі установ (завідуючі фельдшерсько-акушерськими пунктами), у складі яких вони організовуються. Заклади охорони здоров'я призначають на посади медичних сестер медичного профілакторію осіб, які мають середню медичну освіту (фельдшера, акушера, медичної сестри), які пройшли спеціальну підготовку.
Таке визначення медпрофілакторію свідчить про те, що працівники таких профілакторіїв-медсестри, очевидно, є працівниками охорони здоров'я.
Водночас, відсутність в Переліку чіткого зазначення "медичний профілакторій у колгоспі" не нівелює характер виконуваної позивачкою роботи на посаді медичної сестри, тобто, виконання таких робіт, з якими законодавство пов'язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років.
Таким чином, суд приходить до переконання, що період роботи позивача з 15.08.1987 по 04.02.1992 на посаді медсестри колгоспного медпрофілакторію "Маяк" підлягає зарахуванню до спеціального стажу, як працівника охорони здоров'я, ОСОБА_1 .
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 992,40 грн. згідно квитанції №0.0.2660476155.1 від 01.09.2022 (а.с.6).
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191950016585 від 22.06.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, як працівника охорони здоров'я, період з 15.08.1987 по 04.02.1992 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", з 15.06.2022.
Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 15 листопада 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: вул. Соборності, 66, м.Полтава, 36029, код ЄДРПОУ: 13967927).
Головуючий суддя Мандзій О.П.