Справа № 500/3601/22
14 листопада 2022 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Тернопільського відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 28.09.2022 (ВП № 47605150), винесену головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Конопадою М.І., щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 6022,85 швейцарських франків та 182,00 грн;
- скасувати арешт нерухомого майна (номер запису про обтяження: 16359772) від 13.09.2016, зареєстрований ОСОБА_2 (Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, зараз - Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 47605150, виданий 13.09.2016 державним виконавцем Тернопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (зараз - Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Конопада М.І.;
- скасувати арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження: 13263206), зареєстрований 19.11.2012 об 11:28:05 год. за № 13263205 реєстратором Тернопільська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №35233067 від 19.11.2012, винесеної Другим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (зараз - Тернопільський відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) через державного виконавця Пихальська С.І. щодо стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості по кредитному договору в сумі 553507,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Тернопільським міськрайонним судом видано 19.01.2012 виконавчий лист №2-6435/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 553507,38 грн.
На підставі заяви стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» про примусове виконання виконавчого листа №2-6435/11, державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову від 19.11.2012 про відкриття виконавчого провадження №35233067.
Також, 19.11.2012 державним виконавцем, в межах виконавчого провадження №35233067, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 .
Надалі, 28.04.2015, в межах вказаного виконавчого провадження №35233067, старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено дві постанови, а саме:
- про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» №606;
- постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 46883,33 грн.
Позивач зазначає, що після закінчення виконавчого провадження №35233067, виконання вказаного виконавчого листа №2-6435/11 направлено за місцем фактичного проживання боржника. Будь-яка інформація щодо подальшого руху з примусового виконання виконавчого листа №2-6435/11, - у неї відсутня.
Однак, позивач вказує, що в АСВП наявні відомості про виконавче провадження №47605150, відкрите Тернопільським відділом державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 22.05.2015.
Також зазначає, що згідно відомостей, розміщених на відритому ресурсі https://opendatabot.Ua/c/3490533,8, 22.05.2015 найменування відповідача-1 було Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області; сучасного найменування - Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - відповідач-1 набув 10.07.2021.
Позивач зазначає, що нею отримано довідку від стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» про те, що станом на 30.08.2022 у неї немає отриманих та непогашених кредитів в АТ «Укрсиббанк», з огляду на що, 13.09.2022, вона звернулась до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із листом, у якому, покликаючись на відсутність у неї згідно довідки заборгованості перед стягувачем, а також заборгованості з виконавчого збору, - просила вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про арешт майна №16359772 від 13.09.2016 та оголошення заборони на його відчуження №47605150.
Надалі, позивач вказує, що нею отримано постанову про стягнення виконавчого збору від 28.09.2022 (ВП № 47605150), винесену головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Конопадою М.І., щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 6022,85 швейцарських франків та 182,00 грн.
Отримавши її, позивач звернулась із листами від 03.10.2022 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надати належним чином засвідчені копії усіх документів виконавчих проваджень з виконання виконавчого листа №2-6435/11.
Листом від 06.10.2022 №72066, Відділом державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повідомлено позивача про те, що перевіркою бази даних АСВП (спецрозділ) встановлено, що на виконанні в Другому відділі ДВС Тернопільського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №35233067 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6435/11 виданого 19.01.2012 Тернопільським міськрайонним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості по кредитному договору в сумі 553507,38 грн. На підставі пункту 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» 28.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із направленням виконавчого документа за місцем фактичного проживання боржника.
На момент звернення позивача до суду з цим позовом, відповіді від Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) позивачу не надходило.
Позивач вважає, протиправними дії Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та постанову про стягнення виконавчого збору від 28.09.2022 (ВП № 47605150), винесену головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Конопадою М.І., щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 6022,85 швейцарських франків та 182,00 грн, а тому звернувся із даним позовом в суд.
Ухвалою від 17.10.2022, суд відмовив у відкриті провадження в даній справі в частині позовних вимог щодо скасування арешту нерухомого майна (номер запису про обтяження: 16359772) від 13.09.2016, зареєстрованого ОСОБА_2 (Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, зараз - Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 47605150, виданий 13.09.2016 державним виконавцем Тернопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (зараз - Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Конопада М.І. та щодо скасування арешту нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження: 13263206), зареєстрованого 19.11.2012 об 11:28:05 год. за № 13263205 реєстратором Тернопільська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №35233067 від 19.11.2012, винесеної Другим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (зараз - Тернопільський відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) через державного виконавця Пихальська С.І. щодо стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 553507,38 грн.
Щодо позовних вимог визнати протиправними дії Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 28.09.2022 (ВП № 47605150), винесену головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Конопадою М.І., щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 6022,85 швейцарських франків та 182,00 грн, то суд ухвалою від 17.10.2022 залишив позовну заяву без руху, становивши строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 01 листопада 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за адресою Тернопільського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Грушевського, 6, м. Тернопіль, 46021 суддею одноособово, з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України. Суд встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.
07.11.2022 на адресу суду позивачем подано заяву про долучення до матеріалів судової справи додаткових доказів (арк. справи 56-65).
11.11.2022, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає наступне.
Так, відповідач вказує, що згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону 1404-VІІІ, після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Згідно частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Згідно абзацу третього пункту 8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Згідно частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
Позиція відповідача зводиться до того, що оскільки виконавче провадження здійснювалося в період коли почергово діяли два Закони України «Про виконавче провадження», державним виконавцем у відповідності пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону 1404-VIII, при вчиненні виконавчих дій (стягнення виконавчого збору) у вересні 2022 були застосовані саме норми Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону 1404-VIII, оскільки це чинні норми, а також цього вимагають перехідні положення Закону 1404-VIII.
Відповідач вказує, що оскільки на час відкриття виконавчого провадження №47605150 (22.05.2015) діяли інші норми - відповідно при відкритті виконавчий збір державним виконавцем не був винесений. Однак, «на вересень 2022» діє норма, що при відкритті кожного виконавчого провадження (незалежно від того який раз повторно пред'являється виконавчий документ), а тому, за твердженням відповідача, державним виконавцем також і у виконавчому провадженні №47605150 винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 28.09.2022 з метою визначення суми виконавчого збору яку має сплати боржник, для зняття арешту. Відповідач зазначає, що виконавчий збір винесено у відповідності до норм статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» які чині на час винесення даної постави, а саме: 10% від суми боргу зазначеної у виконавчому документі у відповідних валютах виконавчого документу.
Також відповідач зазначив, що у відповідності до абзацу 3 частини п'ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Просив у задоволенні позову відмовити (арк. справи 67-76).
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Тернопільським міськрайонним судом видано 19.01.2012 виконавчий лист №2-6435/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 553507, 38 грн.
На підставі заяви стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» про примусове виконання виконавчого листа №2-6435/11, державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції 19.11.2012 винесено:
постанову про відкриття виконавчого провадження №35233067 (арк. справи 25).
постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 (арк. справи 26).
28.04.2015, в межах вказаного виконавчого провадження №35233067, старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено дві постанови, а саме:
про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» №606 у зв'язку із направленням виконавчого документа за місцем фактичного проживання боржника (арк. справи 28);
постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 46883,33 грн (арк. справи 27).
Надалі, постановою державного виконавця Першого відділу органу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 22.05.2015 відкрито виконавче провадження №47605150 з примусового виконання виконавчого листа №2-6435/11, виданого 19.01.2012 Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з позивача на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором (арк. справи 70).
В матеріалах справи також міститься постанова від 10.09.2015 у ВП №47605150 про примусовий привід боржника (позивача ОСОБА_1 ) (арк. справи 70 зворот).
Надалі, державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову від 13.09.2016 у ВП №47605150 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (арк. справи 71).
14.06.2016 державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову від 14.09.2016 у ВП №47605150 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 70,00 грн (арк. справи 71 зворот).
14.06.2016 державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову від 14.09.2016 у ВП №47605150 про арешт коштів боржника (арк. справи 72).
19.01.2017, керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404, головним державним виконавцем винесено постанову у ВП №47605150 про повернення виконавчого документу стягувачу.
Повертаючи виконавчий документ стягувачу, державний виконавець вказав, що згідно відповіді Державної інспекції сільського господарства з Тернопільській області за боржником с/г техніка не зареєстрована. Згідно відповіді Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислово: безпеки за боржником технологічні транспортні засоби не зареєстровані Згідно баз МРЕВ та НАІСДДАІ за боржником транспортних засобів на праві власності не зареєстровано. Згідно відповіді ДПСУ у боржника відсутні відкриті у банках рахунки та відсутні джерела отримання доходів. Згідно відповіді УПФУ в місті Тернополі боржник на обліку не перебуває. Згідно акту держаного виконання встановлено, що виходом державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі, належного боржнику майна, на яке можна звернути стягнення, не виявлено. Стягування не проводились (арк. справи 72 зворот).
Відповідно до Довідки АТ «УкрСиббанк» від 30.08.2022 №137-548/2419, виданої позивачу, у ОСОБА_1 немає станом на 30.08.2022 отриманих та непогашених кредитів в АТ «УкрСиббанк» (арк. справи 17).
Позивач 13.09.2022 звернулась до відповідача із листом про вилучення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про арешт майна №16359772 від 13.09.2016 та оголошення заборони на його відчуження №47605150. До зазначеної заяви позивачем додано довідку АТ «УкрСиббанк» № 137-548/2419 від 30.08.2022 (арк. справи 14).
Відповідачем винесено оскаржувану постанову від 28.09.2022 у ВП № 47605150 про стягнення виконавчого збору в сумі 6022,85 швейцарських франків та 182,00 грн.
Отримавши її, позивач звернулась із листами від 03.10.2022 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надати належним чином засвідчені копії усіх документів виконавчих проваджень з виконання виконавчого листа №2-6435/11 (арк. справи 19, 20).
Листом від 06.10.2022 №72066, Відділом державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повідомлено позивача про те, що перевіркою бази даних АСВП (спецрозділ) встановлено, що на виконанні в Другому відділі ДВС Тернопільського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 35233067 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6435/11 виданого 19.01.2012 Тернопільським міськрайонним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості по кредитному договору в сумі 553507,38 грн. На підставі пункту 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» 28.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із направленням виконавчого документа за місцем фактичного проживання боржника. (арк. справи 21).
Листом Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 13.10.2022 №232445 повідомлено позивача про те, що згідно даних АСВП встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 47605150 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6435/11р. виданого 19.01.2012 Тернопільським міськрайонним судом про стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 па користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості по кредитному договору. Згідно даних АСВП виконавче провадження 476205150 завершено відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (арк. справи 59-60).
Позивач вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 28.09.2022 ВП №47605150, яку винесено головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Конопадою М.І., щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 6022, 85 швейцарських франків та 182,00 грн, - є протиправною та безпідставною, оскільки такої не існувало до моменту її звернення із заявою від 13.09.2022 про вилучення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про арешт майна, а також її не внесено до АСВП.
Вказуючи про неправомірність спірної постанови позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
До 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулював Закон України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; в редакції на момент відкриття спірного виконавчого провадження).
Статтею 25 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно зі статтею 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII; в редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частинами першою, другою, четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII (в редакції після 28 серпня 2018 року) передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої статті 37 в редакції, чинній на момент винесення постанови від 19.01.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу).
За правилами частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, та на момент винесення відповідачем постанови від 19.01.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу), слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Між тим, Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ.
З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону №1404 - VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Тобто, з урахуванням вимог попереднього Закону України «Про виконавче провадження» №606, а також редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача (виконавчий лист про стягнення суми боргу видано 19.01.2012), база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 05.10.2016 розмір виконавчого збору визначався виходячи з 10 % суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом; з 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон №1404-VІІІ, та втратив чинність Закон №606-XIV (крім статті четвертої, яка втратила чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом №1404-VIII) до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Як вже зазначалось судом, 19.01.2017, керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404, головним державним виконавцем винесено постанову у ВП №47605150 про повернення виконавчого документу стягувачу.
28.09.2022 державним виконавцем винесено постанову у ВП № 47605150 про стягнення виконавчого збору в сумі 6022,85 швейцарських франків та 182,00 грн.
Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
З урахуванням того, що внесені Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника, а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, оскільки виконавчий лист було повернуто на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VІІІ, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 6022,85 швейцарських франків та 182,00 грн і, відповідно, протиправності постанови від 28.09.2022 ВП № 47605150.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14 травня 2020 року в справі №640/685/19, від 29 липня 2020 року в справі №1340/5050/18, від 12 серпня 2020 року в справі №1340/5053/18, від 15 жовтня 2020 року в справі №280/5959/19, від 28 жовтня 2020 року в справі №400/878/20, від 21 січня 2021 року в справі №640/3430/19, від 28 січня 2021 року в справі №420/769/19 та від 20 травня 2021 року в справі №640/32814/20, від 08 липня 2021 року в справі №480/5242/19.
За змістом частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, ЄСПЛ нагадав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання даної позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 2233,06 грн згідно квитанції від 10.10.2022 (арк. справи 1) та від 21.10.2022 (арк. справи 47), а отже, такі судові витрати підлягають до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 12, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Конопади М.І. від 28.09.2022 винесену у ВП № 47605150 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 6022,85 (шість тисяч двадцять два вісімдесят п'ять) швейцарських франків та 182 (сто вісімдесят дві) гривні 00 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) судові витрати на суму сплаченого судового збору 2233 (дві тисячі двісті тридцять три ) грн 06 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) (місцезнаходження/місце проживання: вул. Київська, 3-А,м. Тернопіль,46016 код ЄДРПОУ/РНОКПП 34905338);
Повний текст рішення виготовлено та підписано 14 листопада 2022 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.