донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.08.2006 р. справа №26/63пд
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Агапова О.Л.
суддів
Величко Н.Л., Мирошниченка С.В.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Чайкіна К.О. - за довір.,
від відповідача-1:
від відповідача-2:
Супонін С.О.-директор МПП "Агрорембуд" м.Маріуполь, Хотюшина В.Г. - за довір.,
не з"явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м.Маріуполя
на рішення господарського суду
Донецької області
від
06.07.2006 року
по справі
№26/63пд (суддя Наумова К.Г.)
за позовом
Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м.Маріуполя
до
1-Малого приватного підприємства "Агрорембуд" м.Маріуполь
2-Приватного підприємства "Прокус мастер-принт" м.Київ
про
визнання недійсною угоди постачання за договором від 25.10.02 р. №101на суму 34938 грн.
Державна податкова інспекція у Іллічівськом районі м. Маріуполя м. Маріуполь звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Малого приватного підприємства «Агрорембуд» м. Маріуполь (далі - Відповідач -1) та Приватного підприємства “Прокус мастер-принт» м. Київ (далі -Відповідач -2) про визнання недійсною угоди за договором постачання від 25.10.02р. № 101 на суму 34938грн., укладеної між відповідачами, на підставі ст. 49 ЦК УРСР, та стягнення з відповідача - 2 отриманого за угодою на користь відповідача - 1, а з відповідача -1 у доход держави отриманих за угодою грошових коштів у сумі 34 938грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.07.06р. (Суддя Наумова К.Г.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що:
- позивачем не надано доказів умислу з боку Приватного підприємства “Прокус мастер-принт» м. Київ в розумінні ст. 49 Цивільного кодексу УРСР на укладання спірної угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства;
- установчі документи та фінансово -господарські документи Приватного підприємства “Прокус мастер-принт» м. Київ визнані недійсними лише з 30.10.02р., а спірна угода укладена сторонами лише 25.10.02р.;
- факт визнання статуту Приватного підприємства “Прокус мастер-принт» м. Київ недійсним за рішенням суду, яке вступило в законну силу, не є достатньою підставою для визнання спірної угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР;
Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Скаржник, з посиланням на ст. 49 ЦК УРСР, п.7.3 Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02р. «Про заходи ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР» (в редакції 1963 року), стверджує, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.03р. статут Приватного підприємства “Прокус мастер-принт» м. Київ, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника ПДВ, а також фінансово -господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку цього підприємства визнані недійсними з 30.10.02р. Наведене рішення було вмотивоване тим, що, при продажу ПП «Прокус мастер-принт» власником підприємства 30.10.02р. всі документи були передані невстановленій особі, яка в подальшому здійснювала фінансово -господарську діяльність, не маючи на це законних підстав. За юридичною адресою ПП «Прокус мастер-принт» не знаходиться.
На думку позивача, все вищезазначене свідчить про умисел ПП «Прокус мастер-принт» на укладання спірної угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, а саме з метою безпідставного та протиправного отримання прибутків, приховування доходів та ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів.
Відповідач -1 у відзиві на апеляційну скаргу вказує на її безпідставність та просить рішення господарського суду Донецької області залишити без змін.
Відповідач -2 у засідання суду не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд встановив:
25.10.02р. між МПП “Агрорембуд» та ПП «Прокус мастер-принт» укладено угоду постачання за договором від 25.10.02р. № 101. Згідно даного договору ПП «Прокус мастер-принт» зобов'язалось поставити, а МПП “Агрорембуд» прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та по цінам згідно специфікації № 1 (додатку №1), яка є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору становить 34 938грн.
За додатком № 1 до договору від 25.10.02р. № 101 ПП «Прокус мастер-принт» поставило МПП “Агрорембуд» металон М у кількості 20л., металон Хай -Теч у кількості 55кг., що підтверджується прибутковою накладною №ПН-311202 від 31.12.02р. на суму 23610грн., у тому числі ПДВ у сумі 3935грн., а також відеокамеру у кількості 1шт., електронну записну книжку Westclox у кількості 1шт., комп'ютерний стіл у кількості 1шт., люстру Чижевського у кількості 1шт., крісло у кількості 1шт., очищувач води у кількості 1шт., сканер у кількості 1шт., знищувач паперу у кількості 1шт. на загальну суму 34938грн., у тому числі ПДВ у сумі 5823грн., що підтверджується прибутковою накладною №ПН-3111202 від 31.12.02р. на суму 11386грн. 80коп., у тому числі ПДВ у сумі 1897грн.80коп.
Відповідно до акту перевірки фінансово -господарської діяльності від 18.10.04р. №000068 87/23-1/13530811 “Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Малого приватного підприємства «Агрорембуд» за період з 01.10.02р. по 31.03.04р.», пояснень підприємства на виконання спірної угоди МПП “Агрорембуд» оплатило наведений товар у повній сумі у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок платіжним дорученням від 21.01.03р. №61 на суму 34 938грн.
ПП «Прокус мастер-принт» була видана МПП “Агрорембуд» податкова накладна від 31.12.02р. №55 на суму 34 938грн., у тому числі ПДВ у сумі 5823грн.
Тобто спірну угоду постачання сторонами виконано у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
За приписами ст. 49 ЦК УРСР (1963 року) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
За приписами п.11 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№ 02-5/111 від 12.03.1999р. (із змінами) необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу РСР 1963 року є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявності умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
На думку позивача спірна угода з боку ПП «Прокус мастер-принт» укладена з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, а саме з метою безпідставного та протиправного отримання прибутків, приховування доходів та ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів. В підтвердження цього він посилається на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.03р.(а.с. 11-12), яким установчі документи ПП «Прокус мастер-принт» визнані недійсними.
Як встановлено судом загальної юрисдикції засновником ПП «Прокус мастер-принт» є Проценко О.С., який заснував підприємство у вересні 2002р., але 30.10.02р. він продав його Дідушко І.В., передав останньому всі документи та печатку підприємства. З цього часу Проценко О.С. ніяких фінансово -господарських документів не підписував, звітність до ДПІ не подавав. Перереєстрації ПП «Прокус мастер-принт» в державних органах після передачі документів не було.
З викладених підстав рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.03р., (яке набрало законної сили 19.07.03р.), статут ПП «Прокус мастер-принт», свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника ПДВ, фінансово -господарські документи, видані від імені ПП «Прокус мастер-принт», визнані недійсними з 30.10.02р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а господарський суд повинен виходити з принципу змагальності процесу та належності і допустимості доказів.
Судова колегія вважає, що позивачем не доведено наявності умислу з боку відповідача - 2 в розумінні ст. 49 Цивільного кодексу УРСР на укладання спірної угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства та не надано доказів нарахування ПП «Прокус мастер-принт» податкових зобов'язань взагалі, у тому числі за спірною угодою, притягнення самого підприємства, а також осіб, що діяли від його імені, до встановленої відповідальності за порушення податкового законодавства. Доказів незнаходження підприємства за юридичною адресою під час укладання угоди також не надано.
Посилання позивача на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.03р., (яке набрало законної сили 19.07.03р.), яким установчі документи ПП «Прокус мастер-принт» визнані недійсними, не приймається до уваги, оскільки: по -перше - установчі документи та фінансово -господарські документи ПП «Прокус мастер-принт» визнані недійсними лише з 30.10.02р., а спірна угода була укладена сторонами раніше -25.10.02р., тобто раніше;
по -друге - лише факт визнання установчих документів ПП «Прокус мастер-принт» недійсним за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без доведення умислу в розумінні ст. 49 Цивільного кодексу УРСР на укладання спірної угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства , не може вважатися достатньою підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.
Крім того, судова колегія враховує і те, що Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004р., не містить такі публічно -правові наслідки укладання недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. За змістом частини 2 ст. 5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, ст. 49 ЦК (1963р.), ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 ГПК, - суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 06.07.06р. у справі № 26/63пд залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий Агапов О.Л.
Судді: Величко Н.Л.
Мирошниченко С.В.
Надруковано 6 примірників:
1 -у справу;
1 -позивачу;
2 -відповідачам;
1 -господарському суду;
1 -апеляційному суду.