09.11.2022 622/990/21
09 листопада 2022 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Любчик В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Сафронової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області позовну заяву акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
представник позивача акціонерного товариства «Універсал Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в жовтні 2017 року Акціонерне товариство “Універсал Банк” запустив новий проект monobank, в рамках якого відкрились поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ “Універсал банк” опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення. Так, 19.04.2018 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 19.04.2018 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту за паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 35000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. НОМЕР_1 . АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте відповідачка не виконує своїх зобов'язань, чим порушує умови кредитного договору. Загальна сума боргу станом на 15.03.2021 року утворилась в розмірі 104427,31 гривень, яка складається з 42994,34 грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 61432,97 грн - заборгованості за пенею та комісією. Тому позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі 104427,31 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 гривні.
Представник позивача, акціонерного товариства «Універсал банк» Мєшнік К.І. у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні вимог наполягає.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи на період воєнного стану до усунення загрози її життю та здоров'ю. Разом з тим, не скористалась правом взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що під час воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено, зокрема, останній раз Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 року строком на 90 діб.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд вважає, що тільки посилання на введення в державі воєнного стану не є достатнім для відкладення розгляду справи. Відповідачем не надано доказів щодо поважних причин, пов'язаних із введенням воєнного стану, за яких неможливо з'явитися у судове засідання, у зв'язку із введенням воєнного стану.
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, період знаходження справи на розгляді суду та багаторазове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає необхідним відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду, справу розглянути за відсутності її учасників.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається із матеріалів справи, у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» (а.с.7).
Згідно з пунктом 3 анкети-заяви, відповідачка погодилась з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або Банком з використанням електронного цифрового підпису (пункт 6).
Згідно з пунктом 11 заяви, усе листування щодо цього договору відповідачка просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.04.2018 року станом на 15.03.2021 року в розмірі 104427,31 грн, що складається з: 42994,34 грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 61432,97 грн - заборгованості за пенею та комісією (а.с. 6).
Після підписання Анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у Банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідачки виникло зобов'язання оплачувати послуги Банку, що виникають в результаті використання платіжних карток та повернути кредит.
На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 35000 грн у вигляді установленного кредитного ліміту на поточний рахунок.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Із матеріалів справи вбачається, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконав своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що також підтверджує факт укладення кредитного договору (а.с.107-110).
За приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний Банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 30.12.1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що надані АТ «Універсал Банк», по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідачка, відповідно до наданої виписки з її рахунку, в період з 19.04.2018 року по 01.03.2020 року, активно користувалася кредитними коштами, наданими їй ПАТ «Універсал Банк», у теперішній час Акціонерне товариство АТ «Універсал Банк», в межах встановленого кредитного ліміту за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом здійснення платежів та погашення заборгованості за карткою.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 15.03.2021 року, відповідачка, з урахуванням часткового виконання зобов'язань за кредитним договором, за розрахунком позивача, має заборгованість в сумі 104427,31 грн, яка складається з 42994,34 грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 61432,97 грн - заборгованості за пенею та комісією. Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачка активно користувалася кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах.
Аналізом наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» відповідачкою не повернуті.
При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідачки, банком були нараховані пеня та комісія в загальному розмірі 61432,97 грн, які відповідно до наданих суду документів, не погоджені з відповідачкою, оскільки у анкеті-заяві позичальника від 19.04.2018 року відсутні умови про встановлення їх розміру.
Як вбачається із матеріалів справи, до анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 19.04.2018 року, позивачем долучено Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків, розрахунок заборгованості, виписку з особового рахунку, відомості про рух коштів по картці, довідку про наявність рахунку, довідку про розмір встановленого кредитного ліміту, копії пуш-повідомлень щодо встановленння/зміни суми кредитного ліміту.
Однак, Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», надані позивачем, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо: 1) такі Умови не містять підпису позичальника; 2) не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву.
Так, надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» не містять підтверджень, що саме їх, в наданій суду редакції, розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачкою АТ «Універсал Банк» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
До того ж необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв'язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг та Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», оскільки Умови - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Умов тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03.07.2019.
На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачкою по справі АТ «Універсал Банк» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, доведеність факту отримання відповідачкою кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, користування нею є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов'язань.
Таким чином, з відповідачки слід стягнути на користь банку заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 42994,34 грн.
При цьому, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачки заборгованості за пенею та комісією слід відмовити, виходячи з наступного.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
У заяві позичальника від 19.04.2018 року процентна ставка, неустойка, комісія не зазначені.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення розміру комісії, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, тобто суми, яку фактично отримала в борг позичальниця, стягнути складові його повної вартості, зокрема: 61432,97 грн - заборгованості за пенею та комісією.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.04.2018 року, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачко. кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, банку, яка вносить відповідні зміни в Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, комісії надані банком Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
На підставі наведеного вище суд приходить до висновку, що Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідачки, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.04.2018 року, шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, ) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань та комісії.
На підставі наведеного вище, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що, при укладенні договору з відповідачкою по справі банк дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення відповідачки про умови кредитування та узгодження з нею саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за пенею та комісією в сумі 61432,97 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 934,59 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 530, 629, 1048, 1054 ЦК України, виконуючи вимоги ст. ст. керуючись ст. ст. 141, 247, 263-265, 268, 273 ЦПК України суд, -
позовну заяву акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Добропілля Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь АТ «Універсал Банк» (адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.04.2018 року, яка утворилась станом на 15.03.2021 року та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 42994,34 грн (сорок дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири гривні тридцять чотири копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Добропілля Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь АТ «Універсал Банк» (адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) витрати по сплаті судового збору у розмірі 934,59 грн (дев'ятсот тридцять чотири гривні п'ятдесят дев'ять копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 09 листопада 2022 року.
Головуючий суддя В.М. Любчик
09.11.2022