Справа №212/7930/2012
Провадження № 6/127/365/22
10 листопада 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Шаміної Ю.А.,
при секретарі судового засідання Петуховій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) у виконавчому листі в цивільній справі №212/7930/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФК «Паріс» звернулася до суду з вказаною заявою. Свою заяву мотивувала тим, рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці у справі №212/7930/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено позов банку про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором. Інформація щодо виконавчих проваджень про стягнення з відповідача на користь ПАТ «Дельта Банк» за даними АСВП відсутня. 23 квітня 2020 року між ПАТ «Дельта банк» та заявником за результатами відкритих торгів укладено договір відступлення права вимоги №2230/К, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №001-01974-110807 від 11.08.2007, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Паріс». За таких обставин заявник просить замінити сторону виконавчого провадження (стягувача) у виконавчому листі в цивільній справі №212/7930/2012 з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Паріс».
Представник заявника в судове засідання не з'явився, натомість при зверненні до суду із вказаною заявою просив розгляд заяви провести у його відсутність.
Інший учасник справи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших заінтересованих осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом установлено, що рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 04.09.2012 у цивільній справі №212/7930/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №001-01974-110807 від 11.08.2007 в розмірі 6472,28 грн.
Як слідує з матеріалів справи виконавчий лист був отриманий представником позивача 30.10.2012. Відомостей щодо його примусового виконання ні матеріали справи, ні матеріали заяви не містять.
За даними АСВП інформація щодо виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ПАТ «Дельта Банк» також відсутня.
23.04.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» укладено договір №2230/к про відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 1 цього Договору банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників фізичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього Договору, серед яких право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору №001-01974-110807 від 11.08.2007.
Відповідно до п. 2 Договору новий кредитор набуває права вимоги за основним договором в день укладення цього договору, але в будь якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисків печаток сторін ( п. 14 Договору).
Кошти, визначені умовами договору сплачені, про що свідчить платіжне доручення №UA95339075 від 16.04.2020.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 5. ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
З матеріалів справи слідує, що на момент укладення договору відступлення права вимоги відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №001-01974-110807 від 11.08.2007, укладеним із ОСОБА_1 перейшло до заявника, попередній стягувач своїм правом на пред'явлення виконавчого документу до виконання у встановлений законом строк не скористався, відомості про поновлення такого строку та наявність відкритого виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні, та сплив строк пред'явлення виконавчого листа у справі №212/7930/2012, до виконання, вимоги про поновлення такого строку заявником не заявлено.
Суд звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент ухвалення рішення) строк пред'явлення виконавчого листа до виконання становив один рік ( ст. 22)
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 по справі № 2-7763/10 зазначає, що стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першої статті 26 Закону N 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред'явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства,позбавлене процесуальної мети. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.
Не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов'язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов'язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.
Враховуючи, що заявник просить замінити стягувача у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.09.2012 в цивільній справі №212/7930/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, проте виконавчий лист до виконання не пред'являвся, строк встановлений для пред'явлення його до виконання пропущено, вимог про поновлення такого строку не заявлено, тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 260, 442 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) у виконавчому листі в цивільній справі №212/7930/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоро - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна