Справа № 127/11710/22
Провадження № 2/127/1437/22
(З А О Ч Н Е)
11 листопада 2022 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Воробйова В.В.,
за участю секретаря Жигарової Д.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та додаткових витрат, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та додаткових витрат, мотивуючи тим, що вони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.12.2012 року був розірваний. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.08.2012 року з відповідача на корисить позивача на утримання дочки було стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки від всіх його доходів, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
У зв'язку з досягненням дитиною повноліття, ІНФОРМАЦІЯ_2 виплата аліментів припинилася. Наразі дочка навчається на денному відділенні факультету комп'ютерних наук та кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На підставі цього, дочка позбавлена можливості самостійного заробітку, має слабке здоров'я, проблеми із зором, щитовидною залозою, та на її лікування позивач змушена витрачати чималі кошти. Крім того, їх дочка потребує допомоги при навчанні, оскільки загалом грошові кошти витрачаються на лікування. На підручники та канцелярське приладдя не вистачає коштів.
ОСОБА_3 являється фізично здоровою людиною працездатного віку, інших утриманців не має, працює керівником організації ТОВ «Т-АЛМАЗ», яка здійснює роздрібну торгівлю годинниками та ювелірними виробами, і може надавати матеріальну допомогу дитині.
Крім того, дочка сторін має здібності до вивчення кібернетики, тому на перших курсах навчання була змушена проживати в гуртожитку, оскільки позивач має ще трьох неповнолітніх дітей. Позивач вважає, що понесені нею витрати до повноліття дитини, на її проживання в гуртожитку, відносяться до додаткових витрат на дитину і повинні бути їй відшкодовані в розмірі 1/2 частини від понесених нею витрат.
Враховуючи викладене вище, ОСОБА_2 змушена була звернутися до суду з цим позовом та просить:
- стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, до закінчення дочкою навчання;
- стягнути з відповідача додаткові витрати в сумі 4210,00 грн.;
- стягнути з відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позові. Також додала, що протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду нею будуть надані суду докази оплати витрат на надання правничої допомоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилась у судове засідання, про причини неявки не повідомила, не подала відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.12.2012 року у справі №232/4471/12 було розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , зареєстрований 20.06.2003 року у міському відділі реєстрації актів громадського стану управління юстиції Вінницької області, про що зроблено відповідний актовий запис №971 (а.с. 17). При реєстрації розірвання шлюбу прізвище позивача залишено - « ОСОБА_6 ».
Проте, в 2015 році позивач ОСОБА_5 змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с. 16).
Матеріалами справи встановлено, що відповідач, згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).
З акту про фактичне проживання осіб від 23.05.2022 року, посвідченого ОСББ «Подолянка-3» вбачається, що дитина ОСОБА_4 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з позивачем (а.с. 19).
Дочка сторін навчається на другому курсі освітнього рівня «бакалавр», денного відділення факультету комп'ютерних наук та кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Навчання закінчується 30.06.2024 року. Навчається за державним замовленням, стипендії не отримує (а.с. 18).
З матеріалів справи вбачається, що відповідає є керівником ТОВ «Т-АЛМАЗ», що займається виробництвом ювелірних виробів, роздрібною торгівлею годинниками та ювелірними виробами (а.с. 22-23).
Суд не приймає до уваги докази стану здоров'я дочки сторін, оскільки вони не стосуються предмету спору.
Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів у відповідності до ч.1 ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати свою дитини до досягнення нею повноліття, а у випадках передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.
Згідно зі ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 Постанови від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дітей у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів, суд бере до уваги ті обставини, що на утриманні відповідача інших неповнолітніх осіб не перебуває.
Визначаючись щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує те, що дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні та продовжує навчання, що потребує значних коштів. Разом з тим, зважаючи на розмір заявлених вимог, суд вважає можливим встановити аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, що буде розумним, справедливим та зваженим.
Щодо вимоги про стягнення витрат на оплату гуртожитку, обґрунтовуючи яку позивач посилається на ст. 185 СК України, то суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сплачувала за проживання дочки ОСОБА_8 в гуртожитку (а.с. 5-8).
Статтею 185 СК України визначено порядок участь батьків у додаткових витратах на дитину. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_2 посилалася на те, що у зв'язку із навчанням дитини в університеті у м. Києві, дитина проживає в гуртожитку, за що нею сплачуються кошти.
Суд зауважує, що вартість проживання в гуртожитку, в зв'язку із навчанням особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.
Крім того, позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність проживання дитини в гуртожитку, на час навчання в освітньому закладі, при наявності можливості проживання дочки у квартирі, власником якої є позивач, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем було узгоджено питання щодо навчання дочки у м. Києві та проживання її в гуртожитку.
Ураховуючи вказані обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про відшкодування половини суми витрат на проживання дитини в гуртожитку.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 992,40 грн., оскільки позивач при подачі позову була звільнена від його сплати.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 7, 180, 199-200 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та додаткових витрат - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом, тобто з 06.06.2022 року, на період навчання дочки на денній формі у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дочкою 23-х років.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.).
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення суду складений 14.11.2022 року.
Суддя: