Справа № 132/2502/22
Провадження № 2/132/704/22
Іменем України
"15" листопада 2022 р. місто Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Павленко І.В.
за участю секретаря Олійник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі адвоката Січевлюка-Врублевського Тараса Степановича до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 11.06.2022 в розмірі 15000 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.06.2022 ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 15000 грн, передачу яких було оформлено розпискою, відповідно до умов якої ОСОБА_2 зобов'язався повернути борг до 01.09.2022. Відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, а тому позивач вимушений звернутися до суду і в судовому порядку вимагати повернення боргу за договором позики.
Предмет та підстава позову не змінювались, позовні вимоги не збільшувались.
Представник позивача-адвокат Січевлюк-Врублевський Т.С. в судове засідання не з'явився, проте надав суду заяву (документ сформований в системі «Електронний суд» 06.11.2022) про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, згідно заяви, наявної в матеріалах справи, позовні вимоги визнає, розгляд справи просить провести за його відсутності без технічної фіксації судового процесу.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав:
Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
11.06.2022 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав в борг 15000 грн, який зобов'язався повернути до 01.09.2022.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Згідно з нормами статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною четвертою статті 545 ЦК України передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2013 року у справі № 6-63цс13.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Факт укладення між сторонами договору позики підтверджується письмовою розпискою, згідно якої ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_1 -15000 грн до 01.09.2022.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 599 цього ж Кодексу, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 545 ЦК України визначено, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Борговий документ, тобто розписка ОСОБА_2 від 11.06.2022, до суду представлена позивачем ОСОБА_1 , на розписці напис про повернення боргу відсутній.
Крім того, відповідач позовні вимоги визнає.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 15000 грн підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн згідно квитанції ID 4838-3482-0284-9649 від 13.10.2022.
Згідно ч.ч.1, 2, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 206, 258-259, 263-265, 268, 279, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 554, 1049 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , суму боргу за договором позики від 11.06.2022 в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.
Суддя