Справа № 132/1486/21
2/132/75/22
Ухвала
Іменем України
08 листопада 2022 року Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Павленко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Олійник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, зобов'язання вчинити дії, надати у користування земельну ділянку за набувальною давністю,-
В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за зазначеним вище позовом.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча про час та день розгляду справи повідомлені належним чином. При цьому від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крижанівського В.П. на електронну пошту суду надійшла заява (зареєстрована за вх. №Еп-2622/22 від 08.11.2022) про ухвалення рішення суду за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, з огляду на наступне.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Разом з тим відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У поданому в порядку цивільного судочинства позові позивач заявив такі вимоги:
визнати незаконним і скасувати рішення 5 сесії 8 скликання Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області №71/3 від 15.01.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4 га в оренду для ведення особистого селянського господарства на території Байківського старостинського округу Іванівської сільської ради;
зобов'язати Іванівську сільську раду Калинівського району Вінницької області на найближчій сесії надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4 га в оренду для ведення особистого селянського господарства на території Байківського старостинського округу Іванівської сільської ради;
визнати за ОСОБА_1 право користування на земельну ділянку площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства на території Байківського старостинського округу Іванівської сільської ради за набувальною давністю.
Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.
Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.
Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
На обґрунтування своїх висновків про існування цивільно-правового спору позивач послався на те, що його вимоги стосувалися визнання за ним права користування на земельну ділянку в порядку набувальної власності, що є вимогою права цивільного, майнового .
Водночас ОСОБА_1 просив надати дозвіл на оформлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди.
Як убачається зі змісту спірного рішення, відповідач, відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4 га в оренду для ведення особистого селянського господарства на території Байківського старостинського округу Іванівської сільської ради.
В матеріалах справи відсутня інформація щодо перебування спірної земельної ділянки у користуванні (оренді) чи власності будь-яких осіб.
Оскільки судом не встановлено наявності існуючого речового права на спірну земельну ділянку у позивача або інших осіб, а рішення відповідача, яке оскаржується, -про відмову у наданні дозволу на оформлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди не спричиняє виникнення, зміни або припинення речового права на цю земельну ділянку і не може порушувати прав на неї (за наявності таких) інших осіб, то існування цивільно-правового спору у цій частині позовних вимог видається передчасним.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч. 2 ст. 255 ЦПК України).
Пугктом 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір», повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Отже, позивачеві підлягає поверненню сплачена сума судового збору в розмірі 1816 грн за дві вимоги немайнового характеру.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.255, 256, 259, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд-
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, зобов'язання вчинити дії, надати у користування земельну ділянку за набувальною давністю, в частині позовних вимог, а саме: визнання незаконним і скасування рішення 5 сесії 8 скликання Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області №71/3 від 15.01.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4 га в оренду для ведення особистого селянського господарства на території Байківського старостинського округу Іванівської сільської ради; зобов'язання Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області на найближчій сесії надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,4 га в оренду для ведення особистого селянського господарства на території Байківського старостинського округу Іванівської сільської ради.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд справ в частині зазначених позовних вимог віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Згідно ч.2 ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Судовий збір, сплачений при поданні позову згідно квитанції №7037334 від 26.07.2021 на загальну суму 2724,00 грн-повернути ОСОБА_1 в розмірі 1816 грн в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення у порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.
Суддя