14 листопада 2022 року м.Київ № 320/6983/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 6 повних календарних років військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 6 повних календарних років військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 16.04.2015 до 25.10.2021. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.11.2021 № 321 позивачку звільнено з військової служби. Станом на 03.11.2021 її календарна вислуга років складає 06 років 06 місяців та 19 днів. При цьому з п.3 грошового атестату №ГА-82 від 25.10.2021 вбачається, що станом на 25.10.2021 пільгова вислуга позивачки складає 10 років 1 місяць 10 днів, та загальна вислуга років складає 16 років 7 місяців та 19 днів. Відтак позивачка має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проте зазначена допомога не була виплачена станом на день звільнення. Позивачка вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Суд ухвалою від 15.08.2022 відкрив спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали на електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням "Діловодство спеціалізованого суду", та через оголошення на офіційному вебпорталі "Судова влада України".
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
На підставі наведеного справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 13.08.1996 Рубіжанським МВ УМВС України в Луганській області.
Позивачка має статус та посвідчення учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , яке видане 07.04.2016 Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_5 .
Позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 16.04.2015 до 25.10.2021.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.11.2021 № 321 позивачку звільнено з військової служби.
Станом на 03.11.2021 календарна вислуга років позивачки складає 06 років 06 місяців та 19 днів.
Згідно з п.3 грошового атестату №ГА-82 від 25.10.2021 вбачається, що станом на 25.10.2021 пільгова вислуга позивачки складає 10 років 1 місяць 10 днів, та загальна вислуга років складає 16 років 7 місяців та 19 днів.
Суд зазначає, що вказаним наказом не передбачено виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення.
Згідно з довідкою Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 17.01.2022 №ВФЗ-56/1 одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивачу виплачена не була.
Позивачка, вважаючи, що вона має право на виплату суми одноразової вихідної допомоги при звільненні, звернулася із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) зазначений закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно абз. 1 п. 2 ст. 15 вказаного Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до абз. 4 п. 2 цієї ж статті виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Абзацами 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розділом XXXII Порядку № 260 врегульовані питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Так, пунктом 2 розділу XXXII Порядку № 260 визначено, зокрема, що у разі звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Згідно з пунктом 8 розділу XXXII Порядку № 260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами) (далі - Порядок № 393).
Абзацами 1 - 4 п. 10 Порядку № 393 установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби у зв'язку із закінченням строку контракту за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з п.п. 1 і 2 цієї постанови (абз. 8 п. 10 Порядку № 393).
Отже, виходячи з аналізу приписів абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII, абз. 2 п. 10 Порядку № 393 та п. 2 розділу ХХХІІ Порядку № 260, законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.
У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, звільнений з військової служби за закінченням контракту (крім військовослужбовців строкової військової служби), має право на виплату одноразової грошової допомоги за наявності вислуги 10 років і більше.
При цьому суд зазначає, що законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної або пільгової).
Верховний Суд у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17 та від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17 зробив висновок, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність "вислуги 10 років і більше".
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, з військової служби за закінченням контракту, такі військовослужбовці мають права на одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах).
При цьому розмір такої допомоги для визначеної категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.
Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.11.2021 №321, старший солдат ОСОБА_1 , звільнена наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №263-РС від 03.11.2021 відповідно до підпункту «й» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом) з 05.11.2021 ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. У збройних Силах України з 16.04.2015 по 03.11.2021.
Разом з тим, з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.10.2021 №310 вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 , яка прибула з Сватівського РТЦК та СП в Луганській області, та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 21.10.2021 №49-РС призначена на посаду старшого стрільця з механізованого відділення 2 механізованого взводу з механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (398), ВОС - 100868А, з 26.10.2021 зарахована до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Згідно вказаного наказу позивачка проходить військову службу з 16.04.2015.
Відповідно до п.3 грошового атестату №ГА-82 від 25.10.2021 (виписаний при переводі з Сєвєродонецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки до військової частини НОМЕР_6 ) вбачається, що станом на 25.10.2021 пільгова вислуга позивачки складає 10 років 1 місяць 10 днів, загальна вислуга років становить 16 років сім місяців 29 днів.
Таким чином, на момент зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 станом на 26.10.2021, вислуга років позивачки в календарному обчисленні становила: 6 років 6 місяців 10 днів, а на момент звільнення з військової служби становила 6 років 6 місяців 19 днів.
Отже, на момент звільнення з військової служби станом на 03.11.2021, загальна вислуга років позивачки складала більше 10 років, у зв'язку із чим ОСОБА_1 при звільненні з військової служби набула право на отримання одноразової грошової допомоги.
У відповідності до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
У відповідності до вимог частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачка станом на час звільнення з військової частини НОМЕР_1 у листопаді 2021 року у зв'язку із закінченням строку контракту мала вислугу років у пільговому обчисленні більш ніж 10 років.
Таким чином, позивачка як військовослужбовець, що звільнена з військової служби за закінченням строку контракту за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за шість повних календарних років служби.
Як наслідок, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом не вирішується питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення (03.11.2021) з військової служби за 6 повних календарних років військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за шість повних календарних років військової служби.
Відмовити у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.