печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15145/22-ц
14 листопада 2022 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Головко Ю.Г.,
за участю секретаря судових засідань Солонухи Д. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», за участю третіх осіб які не заявляють самосійних вимог на предмет спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Фещенко Ігор Станіславович звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», за участю третіх осіб які не заявляють самосійних вимог на предмет спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 23800, про стягнення з позивача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості у розмірі 19499, 96 грн. На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М. О., 21.01.2022 було відкрито виконавче провадження № 68297571. Проте, з даним виконавчим написом нотаріуса позивач не погоджується та вважає, що він є протиправним, та таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства та не підлягає виконанню. Відтак, позивач просить визнати суд вищезазначений виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2022 провадження у справі відкрито, та вирішено проводи розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, судові документи відповідачу були врученні про що свідчить зворотне повідомлення яке повернулось за зворотною адресою з відміткою про вручення, то в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов'язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, йому роз'яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи, відзив не подав.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 23.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №23800, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості у розмірі 19499,96 грн. (за Договором № 145632-КС-002 від 08.12.2020 укладеним з ТОВ «Бізнес Позика» за період з 08.12.2020 року по 26.11.2021 року).
21.01.2022 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. було відкрито виконавче провадження №68297571 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року (далі - Порядок).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» , порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп. 2.1 п. 2 гл. 16 роз. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Крім того, пп. 3.2, 3.5 п. 3 гл. 16 роз. II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
В той час, ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Виходячи з правового аналізу даних норм можна стверджувати, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів
Наведені висновки суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 та з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц.
Крім того, відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів провадиться стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису у цьому випадку подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів внесено зміни, зокрема доповнено пунктом 2 -Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису за цим пунктом нотаріусу подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2. «Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Відтак, з 01.11.2017 розділ 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку визнано не чинним, а тому до правовідносин, які виникли після 01.11.2017, неправомірно застосовувати розділ 2 Переліку та вчиняти виконавчі написи на підставі кредитного договору у простій письмовій формі та виписки з рахунка боржника.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВС від 19.03.2021, справа № 750/3781/20.
У свою чергу, ні відповідачем, ні приватним нотаріусом, всупереч вимог ст. 12, 76-81 ЦПК України, не було надано суду належних, допустимих, достовірних доказів існування безспірності заборгованості позивача перед ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором, за наявності якої було б можливим вчинення оспорюваного виконавчого напису.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач отримував від відповідача письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, у зв'язку з чим він був позбавлена можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.
Відтак, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не пересвідчився в отриманні позивачем вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис вчинений 23.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., зареєстрований у реєстрі за №23800, таким, що не підлягає виконанню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судового збору сплаченого за подання позовної заяви, а також витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
01.09.2022 відповідачем подане письмове клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, мотивоване тим, що вартість послуг адвоката в загальній сумі 7500 грн. є необґрунтовано завищеною та неспівмірною із часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаної роботи. та на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України просив їх зменшити у зв'язку з неспівмірністю із складністю справи.
З матеріалів справи встановлено, що правничу допомогу позивачу надавав адвокат Фещенко Ігор Станіславович, на підставі Договору №16062022 від 16.06.2022 про надання правової допомоги.
Відповідно до додатної угоди № 1 від 16.06.2022 до вказаного Договору загальна вартість послуг наданих адвокатом складає 7500 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд бере до уваги складність справи та виконаних робіт, котрі на думку суду не є складними, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, котрі є незначними, критерії розумності їхньої вартості, неминучості, обґрунтованості, а також думку відповідача про неспівмірність витрат із складністю справи та приходить висновку про дійсну неспівмірність розміру витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витрачених адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг, тобто завищення їхнього розміру та необхідності зменшення розміру витрат та стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягненню судовий збір.
Керуючись ст.136, 141, 158, 258, 259, 265, 268 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», за участю третіх осіб які не заявляють самосійних вимог на предмет спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 23.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем та зареєстрований у реєстрі за №23800, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Бізнес Позика» заборгованості у розмірі 19499 (дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 96 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»: вул. Генерала Алмазова, буд. 13, оф. 524, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ - 41084239.
Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович; АДРЕСА_2 .
Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик Марія Олексіївна; АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду складено 14.11.2022.
Суддя Головко Ю. Г.