печерський районний суд міста києва
Справа № 944/400/20-ц
"30" серпня 2022 р.
Печерський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участю секретаря судових засідань Романенко Д. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади, -
20.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Яворівського районного суду Львівської області із позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 21.01.2020 вказану позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2020 цивільна справа розподілена головуючому судді ОСОБА_2
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2020 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади, та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Згідно Розпорядження керівника апарату Печерського районного суду м. Києва Ліннік Н. В. № 62 від 08.02.2022 справу № 944/400/20-ц призначено до проведення повторного автоматизованого розподілу справи: у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , з метою недопущення порушення строків розгляду справи.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді Головко Ю. Г.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2022 вказану справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
В обґрунтування даної позовної заяви позивач зазначає, що в зв'язку з неправомірним встановленням постановою Кабінету Міністрів України № 103 складу грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії військовослужбовцям, без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії, а також відсоткового зменшення виплати перерахованої пенсії (з 11 січня 2018 - 50 відсотків та з 1 січня 2019 по 31 грудня 2019 - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року), позичу заподіяно матеріальну шкоду, а саме не було доплачено пенсію в розмірі 175370,17. Крім того, ОСОБА_1 , зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду від 12.11.2019, у вказаній постанові Кабінету Міністрів України визнано протиправними та не чинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У підготовче засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник Кабінету міністрів України у судове засідання не з'яивився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. До суду 14.07.2022 надіслав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. До суду 27.10.2020 надіслав відзив на позовну заяву, у якому просиві відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст. 1173-1175 ЦК України.
Згідно ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Ця норма є спеціальною по відношенню до положення ст. 1173 ЦК України, оскільки для її застосування необхідні певні особливі умови, а саме - завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта та визнання такого нормативно-правового акту незаконним та його скасування.
Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.
Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.
З матеріалів справи убачається, що підставами для звернення до суду із цим позовом про відшкодування шкоди є недоотримання позивачем пенсії на підставі Постанови КМ України № 103 за вказаний ним період, пункти 1,2 якої та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 в подальшому були визнані та нечинними рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18.
Відповідно до висновків Верховного Суду в рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19, з 05.03.2019 - дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України № 2262-12, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення та премії, а з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) виникло право на відповідний перерахунок пенсії.
Київський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 03.06.2021 в адміністративній справі № 320/11895/20 зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до ГУ ПФУ в Київській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 05.03.2019, з врахуванням положень Постанови КМ України № 704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення перерахунку з 01.04.2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_3 .
Предметом розгляду у даній справі, є вимога звільненого з військової служби військовослужбовця про стягнення з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України майнової шкоди, завданої позивачеві внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України постанови щодо обмеження розміру пенсії та здійснення виплати пенсії без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
В порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Публічно-правовим уважається спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб'єктний критерій.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.
Спір у цій справі виник після звільнення військовослужбовця з військової служби, яка вважається публічною службою, та пов'язаний з вирішенням питань, які стосуються перебування на публічній службі, а тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби.
Зазначене узгоджується із правовими висновками у подібних справах, розглянутих Верховним Судом, викладеними у постанові від 22.06.2022 у справі № 757/9012/21-ц, постанові від 05.09.2019 у справі № 686/6775/18, а також правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14.11.2018 у справі № 757/70264/17-ц та у постанові від 05.06.2019 у справі № 686/23445/17, яка також стосується стягнення збитків з держави на користь судді у відставці у зв'язку із прийняттям неконституційного акту.
Аналізуючи установлені обставини у даній справі, суд враховує, що згідно ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди та обґрунтування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі та підстав їх виникнення, а отже, не дає підстав вважати, що цей спір виник із приватноправових відносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд приходить висновку про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статями 3, 255, 256, 268, 272 ЦПК України, статтями 2, 4, 19, 46 КАС України, суд, -
Провадження у цивільній справі № 944/400/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади - закрити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення з позовом у порядку адміністративного судочинства до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Головко Ю. Г.