15.11.2022 Справа № 756/10566/22
Справа № 756/10566/22
Провадження №1-кс/756/1779/22
15 листопада 2022 року слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , ознайомившись зі скаргою адвоката ОСОБА_2 , поданою в інтересах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4», на бездіяльність посадових осіб Оболонського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою директора Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4» ОСОБА_3 від 20.10.2022,
Адвокат ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з вищезазначеною скаргою.
Дослідивши матеріали скарги слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя,прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Частина 1 статті 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Разом з тим, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 304 КПК України, під час вирішення питання про можливість відкриття провадження за скаргою, слідчий суддя повинен з'ясувати чи уповноважена особа на подання такої скарги, чи підлягає скарга розгляду в цьому суді, чи подана скарга в строк, передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України.
Згідно з правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, правом на оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає, зокрема, у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, наділені - заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володілець тимчасово вилученого майна.
Нормою частини 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Оскільки Кримінальним процесуальним кодексом України окремо не визначено перелік документів, якими мають підтверджуватися повноваження представника заявника, проте безперечно вказаним процесуальним законом ставляться вимоги до документів, якими уповноважуються особи на представництво для захисту прав та інтересів, пов'язаних із кримінальним процесом, а саме нормами ст. ст. 44, 45, 50, 51, 58-60, 63, 64 КПК України.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 64-1 КПК України, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, може бути: особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами; працівник юридичної особи.
Так, відповідно до п.1 ч.2 ст. 64-1 КПК України повноваження представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на участь у провадженні підтверджуються документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, якщо представником є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
Частиною 1 статті 50 КПК України передбачено, що повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
На виконання частини другої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України Рішенням № 41 від 12.04.2019 затвердила Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція) (далі - Положення).
Пунктом 4 Положення встановлено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Згідно з підпунктом 12.10 пункту 12 вказаного Положення ордер має містити підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»).
Разом з тим, усупереч вимогам підпункту 12.10 Положення ордер серії АІ № 1230516, який долучений до матеріалів скарги на підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСББ «Оазис-4», не містить підпис останнього.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що зазначена скарга подана шляхом направлення її на електронну пошту суду.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. ч. 1 - 2 ст. 6 зазначеного Закону).
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі, з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Накладання електронного цифрового підпису (підписування) - це операція, яка здійснюється відправником (підписувачем) документу із використанням його таємного ключа. При виконанні цієї операції на вхід відповідної програми подаються дані, які треба підписати, та таємний ключ підписувача. Програма створює із даних за допомогою таємного ключа унікальний блок даних фіксованого розміру (власне ЕЦП), який може бути справжнім тільки для цього таємного ключа та саме для цих вхідних даних. Тобто, ЕЦП - це своєрідний «цифровий відбиток таємного ключа і документа».
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №530/544/16, чинне процесуальне законодавство не забороняє учаснику справи звернутися з процесуальними документами до суду шляхом направлення їх на офіційну електронну адресу суду з обов'язковим скріпленням їх власним електронним цифровим підписом учасника справи.
З урахуванням наведеного, можна дійти висновку, що альтернативою звернення учасників справи до суду із скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу шляхом направлення на офіційну електронну адресу відповідного суду.
Крім того, у постанові від 03 травня 2022 року у справі № 205/5252/19 Верховний Суд в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що подані в електронній формі процесуальні заяви вважаються належним чином підписані, у разі їх скріплення електронним цифровим підписом.
Разом з тим, долучений до вказаної скарги ордер електронного цифрового підпису не містить.
Таким чином, доданий до матеріалів справи ордер на надання правової допомоги від 20.10.2022 серії АІ № 1230516, не є, в розумінні наведеного законодавства, належним документом, що підтверджує повноваження адвоката ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСББ «Оазис 4» в Оболонському районному суді м. Києва, зокрема, на звернення до суду з даною скаргою, яка надійшла до суду на електронну пошту.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу.
Відповідно до п. 6 Листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 за №1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування», у випадку якщо скарга не відповідає вимогам закону, слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення скарги заявнику.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 304 КПК України, слідчий суддя роз'яснює, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення особи до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 395 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_2 , поданою в інтересах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4», на бездіяльність посадових осіб Оболонського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою директора Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4» ОСОБА_3 від 20.10.2022, повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1