Справа №705/2842/22
2/705/1850/22
15 листопада 2022 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Гудзенко В.Л.
за участю секретаря судового засідання Юрченко А.І.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Умань заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л., що подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення магазину,
У провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення магазину.
На адресу суду 15.11.2022 позивач ОСОБА_1 подала заяву про відвід судді Гудзенко В.Л., оскільки вважає, що суддя не може розглядати дану справу, тому що існують обставини, що свідчать про упередженість та необ'єктивність судді при вирішенні даного спору. Відповідач ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , яка в день затоплення приміщення магазину та в подальшому погрожувала позивачу, що жодної компенсації завданих збитків позивач не отримає. ОСОБА_3 є адвокатом, та на думку позивача є близькою подругою головуючої судді по справі. Крім того, адвокат Єременко І.В. представляє в суді інтереси брата головуючої судді у справі Гудзенка О.Л.. Позивач вважає, що суддя проявила упередженість при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки винесла ухвалу від 02.08.2022 про залишення позову без руху, в якій вказала, що позивачем долучено дублікат квитанції про сплату судового збору, який належним чином не завірений. Однак у всіх інших справах суддя приймала даний доказ та відкривала провадження у справах, які перебували у її провадженні. Зазначені обставини хоч і прямо не підтверджують зацікавленість судді Гудзенко В.Л. у вирішенні даного спору, однак викликають обґрунтовані сумніви у безсторонності судді та її справедливості.
Сторони в підготовче судове засідання не з'явилися.
Згідно ч. 8 ст. 40 ЦПК України, неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
У відповідності зі ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу за наявності на те підстав (обставин), вичерпний перелік яких визначений ст. ст. 36, 37 ЦПК України, що виключає можливість їх розширеного тлумачення.
Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо наявні інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді.
Відповідно до частин 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обгрунтованість.
У відповідності до положень п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даного позову.
Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором забезпечення судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності, про що зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року та в справі «Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.
Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
Оцінюючи доводи заявника суд враховує, що незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок № 1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).
Суд вважає, що позивач виклавши обставини, які викладені у заяві про відвід, проявив неповагу та втручання в особисте життя як судді, так і сторонньої особи, яка не має відношення до даної справи шляхом оприлюднення особистої інформації.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Закон не покладає на суддю обов'язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).
Особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує необхідність усунення судді від участі у судовому провадженні.
Суд констатує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб'єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об'єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об'єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.
Вирішальним при визнанні судді безстороннім є те, чи можуть бути об'єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.
Для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Право сторін на справедливий суд закріплене в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.
Суд зазначає, що підстави, на які посилається заявник як на підстави відводу судді, за «об'єктивним критерієм» не можуть бути розцінені як обґрунтовані підстави для відводу.
Проте суд вважає правильним задовольнити клопотання про відвід судді за суб'єктивним критерієм з метою того, щоб з боку заявника не виникали сумніви в неупередженості судді під час вирішення справи. Наявність недовіри до судді, яка склалась на думку заявника, свідчить про наявність у заявника сумніву в об'єктивності та неупередженості судді. А тому з метою збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду суд вбачає підстави для задоволення відводу.
Виходячи зі змісту вищевказаних норм та практики Європейського суду з прав людини, з метою уникнення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, суд вважає, що заява позивача про відвід судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л. від розгляду цивільної справи за за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення магазину, підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України, суд,-
Задовольнити відвід судді Гудзенко Валентини Леонідівни у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення магазину.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення магазину- передати до канцелярії Уманського міськрайонного суду Черкаської області для визначення іншого судді в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Суддя В.Л. Гудзенко