14.11.22 363/91/22
14 листопада 2022 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Котлярової І.Ю.
за участі секретаря Тищенко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції столичного округу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції столичного округу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 листопада 2021 року Державною екологічною інспекцією столичного округу стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 001370 про те, що ОСОБА_1 не було надано дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 6.1.1 Правил промислового рибальства у рибогосподарських водних об'єктах, ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» та п. 33 Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України, що затверджений Постановою КМУ від 25.11.2015 року № 992.
Тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 85 КУпАП.
У цей же день було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 000908 від 25.11.2021 року та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.
Зазначену постанову ОСОБА_1 вважає протиправною, оскільки вона винесена на основі протоколу про адміністративне правопорушення, що був складений з порушенням законодавства; його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення; винесення постанови здійснювалося тією ж посадовою особою, що і складала протокол про адміністративне правопорушення; не було надано можливості скористатися правовою допомогою; а також з огляду на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 3 ст. 85 КУпАП.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року провадження у справі було відкрито, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відповідності до зазначеної ухвали Відповідачу було надано строк для реалізації свого процесуального права щодо висловлення заперечень відносно позову шляхом подання відзиву у встановлений в ухвалі строк, однак, будучи належним чином повідомленим про наявність адміністративного позову щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, Відповідач не надав суду відзив разом з відповідними доказами на підтвердження правомірності свого рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС - місцем загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб'єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.
Судом встановлено, що 25 листопада 2021 року Державною екологічною інспекцією столичного округу відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 000908. Оскільки із зазначеною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її протиправною, то звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли спірні публічні правовідносини щодо оскарження особою індивідуального акта суб'єкта владних повноважень у вигляді постанови про накладання адміністративного стягнення.
Положення щодо розгляду справ відповідних категорій містяться у ст. 286 КАС України, відповідно до ч. 1 якої адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, зазначені категорії справ стосуються перевірки судом рішень суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Постанова про накладення адміністративного стягнення № 000908 від 25 листопада 2021 року була винесена державним інспектором з ОНПС Державної екологічної інспекції столичного округу як результат розгляду і вирішення справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 3 ст. 85 КУпАП та відповідно до ст. 242-1 КУпАП відноситься до компетенції Державної екологічної інспекції.
Порядок розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення, які віднесені до компетенції Державної екологічної інспекції, регулюється положеннями КУпАП, а також Інструкцією з оформлення органами Державної екологічної інспекції України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення № 264 від 05.07.2004 року.
Відповідно до ст. 245 КУпАП - завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відповідно до ст. 284 КУпАП є одним з рішень суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийнято за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення і одночасно з цим яке становить найбільше втручання в особисті права, свободи особи, оскільки передбачає створення для особи негативних наслідків особистого, майнового характеру у вигляді адміністративного стягнення.
Внаслідок цього суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення можливо лише за умови, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у встановленому законодавством порядку, а факт вчинення адміністративного правопорушення і вина особи у його вчиненні доведені у встановленому порядку належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Отже, визначальним для такого рішення суб'єкта владних повноважень є доведення факту вчинення адміністративного правопорушення та вини особи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суб'єкт владних повноважень, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виконання зазначеного обов'язку є визначальним для прийняття правомірного рішення суб'єктом владних повноважень, яке буде становити пропорційне та законне втручання у права та свободи особи, а також підтверджувати належне виконання владних (управлінських) функцій самим суб'єктом владних повноважень.
Виконання цього обов'язку здійснюється у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення шляхом заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідження доказів, вирішення клопотань, про що зазначено у ст. 279 КУпАП.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.
Зазначені докази відповідно до ст. 252 КУпАП оцінюються суб'єктом владних повноважень за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, після чого та на основі чого виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, дотримання вимог законодавства у процесі розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення сприяє правомірності рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а отже, сприяє правомірному та пропорційному втручанню у сферу особистих прав і свобод особи, яка зазнає негативних наслідків особистого та майнового характеру внаслідок накладення на неї адміністративного стягнення.
Одночасно з цим з приводу правомірності оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення суд вважає за необхідним вказати на наступні обставини.
Відповідно до ст. 268 КУпАП - особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право, зокрема, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. Зазначені права гарантуються у відповідності до ст. 268 КУпАП тим, що розгляд та вирішення справи про адміністративне правопорушення відбувається за обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У свою чергу розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності зазначеної особи можливий лише у випадку, коли є дані про те, що ця особа належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи і від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд звертає особливу увагу на необхідність забезпечення реалізації прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності, на те, щоб бути вислуханою, надати свої зауваження та пояснення щодо суті справи. Порушення зазначеної вимоги суттєво впливає на правомірність рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки становить пряме втручання у право на справедливий суд, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і полягає у наявності кожної особи права бути почутим.
З метою забезпечення виконання вимог законодавства та реалізації права особи на справедливий суд в аспекті права бути вислуханим чинне законодавство покладає на орган (посадову особу), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, обов'язок відповідно до ст. 278 КУпАП вирішити наступні питання, зокрема, перевірити чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
У свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП встановлюється імперативне правило, відповідно до змісту якого повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.
При цьому зазначений нормативний припис не слід тлумачити як такий, що знімає з органу (посадової особи), яка не є судом у його класичному розумінні, обов'язок належним чином та завчасно повідомити особу про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Це, зокрема, підтверджується Постановою Верховного Суду від 01.02.2021 року у справі № 488/3338/15-а, Постановою Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17 та інших судових рішеннях.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення № 001370 та постанова про адміністративне правопорушення № 000908 були складені та винесені відповідно в один день та до того ж однією посадовою особою, що свідчить про відсутність достатнього та тривалого проміжку часу між цими двома процесуальними діями.
У самому ж протоколі зазначається, що розгляд справи відбудеться о 19 годині 25 листопада 2021 року на «місці скоєння правопорушення». Одночасно з цим слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до п. 2.13 Інструкції № 264 від 05.07.2004 року - особа, яка склала протокол, роз'яснює порушнику його права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, (80732-10) про що порушник ставить свій підпис, а в разі відмови від підпису робиться відмітка у протоколі, та вручається чи надсилається повідомлення щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення (додаток 3).
Відповідно до п. 2.14 Інструкції № 264 від 05.07.2004 року - протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП щодо місця розгляду і вирішення зазначеної справи про адміністративне правопорушення поширюється загальне правило, відповідно до змісту якого справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Місцем вчинення адміністративного правопорушення в аспекті ч. 1 ст. 276 КУпАП відповідно до Рішення КСУ від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 розуміється не безпосереднє місцем, де було вчинено дію чи бездіяльність, які становлять склад адміністративного правопорушення, а адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з цим та враховуючи викладене, суд звертає увагу на імперативність та безумовність п. 2.14 Інструкції № 264 від 05.07.2004 року, який вимагає від посадової особи, що склала протокол про адміністративне правопорушення, надсилати його органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення. Тобто, чинне законодавство не передбачає можливості посадових осіб Державної екологічної інспекції, що склали протокол, здійснювати одразу розгляд справи про адміністративне правопорушення, а навпаки - вимагає надсилання зазначеного протоколу органу (посадовій особі), що уповноважений розглядати справу.
Зазначена позиція також підкріплюється тим, що відповідно до п. 2.13 Інструкції № 264 від 05.07.2004 року посадова особа, що склала протокол, зобов'язана також вручити або надіслати повідомлення щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому суд звертає увагу, що зазначене повідомлення має чітко встановлену та регламентовану форму, яка визначена зазначеною Інструкцією. Таке повідомлення має форму окремого документа, що має вручатися або надсилатися правопорушнику відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП не пізніше ніж за 3 доби до розгляду справи.
Крім того, форма зазначеного повідомлення, а також зміст форми протоколу про адміністративне правопорушення, що містяться у додатках до Інструкції № 264 від 05.07.2004 року, вимагає вказати саме повну назву органу, в якому відбудеться розгляд справи, а також повну адресу місця, де відбудеться розгляд справи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посадова особа Державної екологічної інспекції після складання протоколу про адміністративне правопорушення не тільки надсилає зазначений документ іншому органу (посадовій особі), що уповноважена розглядати справу, але ще і вручає або надсилає особі, що притягається до відповідальності, повідомлення встановленої форми щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому має бути зазначено дату, час і місцезнаходження (повна назва органу і його адреса, де відбудеться розгляд справи).
Аналіз протоколу про адміністративне правопорушення № 001370 від 25 листопада 2021 року дає можливість побачити, що зазначений протокол містить графи щодо повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Зазначений факт свідчить про порушення вимог чинного законодавства щодо належного повідомлення особи про розгляд справи, оскільки відповідно до Інструкції № 264 від 05.07.2004 року таке повідомлення має здійснюватися окремим документом встановленої форми, що надсилається або вручається особі.
При цьому матеріали справи не містять жодних доказів того, що про розгляд справи ОСОБА_1 повідомлявся шляхом вручення або направлення йому окремого відповідного повідомлення встановленої форми. Докази на підтвердження зазначених обставин не були надані і Відповідачем.
У будь-якому випадку Суд звертає увагу, що таке повідомлення, крім того, що є окремим документом встановленої форми, має вручатися і надсилатися не пізніше ніж за 3 доби до розгляду справи у відповідності до ст. 277-2 КУпАП.
У свою чергу зміст протоколу про адміністративне правопорушення № 001370 від 25.11.2021 року містить відомості про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 19 годині 00 хв. 25 листопада 2021 року на місці скоєння правопорушення. А зміст спірної постанови про накладення стягнення свідчить, що розгляд справи відбувся в той же день, що і складання протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому у графі «повна назва органу, в якому відбудеться розгляд справи» міститься зазначення «на місці скоєння правопорушення», що не відповідає вимогам зазначеної графи, яка вимагає зазначення саме назви органу, в якому буде справа розглядатися, а не місце розгляду справи. У свою чергу у графі «за адресою», яка вимагає зазначення повної адреси місцезнаходження органу, що буде здійснювати розгляд справи, взагалі відсутня будь-яка інформація. При цьому зазначені графи не містять жодного підпису ОСОБА_1 , який би свідчив про його ознайомлення з відповідними приписами щодо дати, часу і місця розгляду справи.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не був повідомлений про дату, час і місце розгляду його справи шляхом вручення або направлення окремого повідомлення встановленої форми, а також той факт, що повідомлення, яке у порушення вимог законодавства міститься у протоколі про адміністративне правопорушення, не містить жодної конкретної інформації, яка дає можливість визначити орган, що буде здійснювати розгляд і де відбудеться такий розгляд, а також той факт, що таке повідомлення у протоколі було надано менш ніж за 3 доби до дати розгляду справи, то суд приходить до висновку про порушення вимог законодавства в аспекті порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме забезпечення належного повідомлення особи про розгляд її справи.
Крім того, зазначене свідчить про те, що винесення рішення суб'єкта владних повноважень відбувалося з істотним порушенням законодавства та прав особи, а тому свідчить про протиправність такого рішення, тобто постанови про накладення адміністративного стягнення № 000908.
Також слід зазначити, що зі змісту спірної постанови про накладення стягнення вбачається, що вона була винесена державним інспектором Кужель Євгеном Валерійовичем. Одночасно з цим зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений також зазначеним державним інспектором - Кужелем Є.В. Тобто складання протоколу та винесення постанови здійснювалося однією ж і тією ж особою.
За обставин, коли протокол про адміністративне правопорушення було складено державним інспектором, який у подальшому здійснював розгляд справи, надавав правову оцінку та перевіряв правильність складення матеріалів справи про правопорушення, які ним же і оформлено, у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо незалежності та безсторонності органу, що здійснював розгляд справи, а тому і сумніви щодо правомірності винесеного рішення суб'єкта владних повноважень.
Щодо наявності складу адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до наданих матеріалів справи ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 3 ст. 85 КУпАП та передбачає відповідальність за порушення правил рибальства.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 року № 2894-ІІІ - до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ спеціальне використання природних ресурсів характеризується тим, що воно здійснюється уповноваженими суб'єктами на підставі спеціального дозволу, який видається уповноваженими органами у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про тваринний світ» від 13.12.2001 року № 2894-ІІІ одним з різновидів спеціального використання об'єктів тваринного світу є промислове рибальство.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 08.07.2011 року № 3677-VI - промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування суден флоту рибної промисловості та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та спірної постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що зміст правопорушення вчиненого ОСОБА_1 полягає у тому, що він на Київському водосховищі здійснював промислову операцію без надання спеціального дозволу на використання водних біоресурсів, який був відсутній на промисловому судні.
Відповідно до п. 5.2 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України від 18.03.1999 року № 33 - рибалкам, які відповідають за вилучення водних живих ресурсів у виробничих підрозділах користувачів (ланки, судна, дільниці, бригади тощо), державними органами рибоохорони видаються промислові квитки та талони; іншим рибалкам, які здійснюють вилучення водних живих ресурсів у зазначених підрозділах, користувачі зобов'язані видати посвідчення рибалки.
З матеріалів справи, зокрема, наказу про прийняття на роботу № 3-к від 17.06.2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду рибалки прибережного лову. У відповідності до зазначеного припису Правил промислового рибальства він був зобов'язаний мати при собі лише посвідчення рибалки, яке йому видається у встановленому порядку.
У свою чергу відповідно до п. 6.1.2 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України № 33 саме на користувачів покладається обов'язок на кожному судні, ланці, дільниці, бригаді тощо вести промисловий журнал встановленої форми, а також мати документи, які підтверджують законність вилучення (промисловий квиток, талон) і здачі (квитанція) водних живих ресурсів.
При цьому відповідно до п. 2 вищезазначених Правил промислового рибальства - користувачі водних живих ресурсів - підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, а також громадяни України та особи без громадянства, які використовують водні живі ресурси.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 , на роботу до якого був прийнятий рибалкою ОСОБА_1 , отримав дозвіл № 51 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) від 03 січня 2019 року. Враховуючи це, користувачем у розумінні закону виступає саме ФОП ОСОБА_2 , а тому саме на нього покладається обов'язок на кожному судні забезпечити наявність дозвільних документів.
Викладені обставини спростовують відомості, що зазначені у протоколі та спірній постанові щодо відсутності у ОСОБА_1 дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів, оскільки такий дозвіл наявний у ФОП ОСОБА_2 , у якого працевлаштований ОСОБА_1 , а тому відповідно на виконання своїх трудових обов'язків здійснює спеціальне використання водних біоресурсів.
Одночасно з цим постанова про накладення адміністративного стягнення № 000908 від 25.11.2021 року містить лише опис правопорушення і не містить посилання, опису якихось належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б вказували на факт вчинення правопорушення та те, що це правопорушення було вчинено саме ОСОБА_1 .
Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Так само і додатки до спірної постанови, матеріали справи не містять жодних доказів фактів та обставин, що підлягають встановленню під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Внаслідок цього відсутні будь-які докази, які вказують на вину ОСОБА_1 . Таким чином вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За таких умов суд в черговий раз приходить до висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення як такої, що є немотивованою та винесеною з порушенням встановленого законодавством порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідач свій процесуальний обов'язок щодо доведення правомірності спірної постанови про накладення адміністративного стягнення не виконав шляхом подачі відзиву та доказів на підтвердження своєї правоти, то суд на основі виявлених порушень, досліджених доказів та наявних матеріалів справи доходить до висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення № 000908 від 25 листопада 2021 року.
Враховуючи викладене, суд відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС приходить до висновку про необхідність скасування постанови № 000908 від 25.11.2021 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП з огляду на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат на сплату судового збору, то суд зазначає наступне.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1,7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підставі викладеного, у зв'язку із задоволенням позову, в порядку ч. 1 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції столичного округу судові витрати за подання до суду позовної заяви у виді сплати судового збору у загальному розмірі - 496,20 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 121, 245, 247 п.1, 280, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, - суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції столичного округу про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати Постанову № 000908 від 25 листопада 2021 року про накладення адміністративного стягнення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції столичного округу понесені позивачем судові витрати у загальному розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Державна екологічна інспекція столичного округу (03035, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 1, код ЄДРПОУ 42163667).
Суддя: І.Ю. Котлярова