"11" листопада 2022 р. Справа № 149/1829/22
11 листопада 2022 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Баличева М.Б., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
02.08.2022 р. до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 з вищезазначеною заявою.
07.09.2022 року суддею Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області постановлено ухвалу про передачу справи для розгляду за підсудністю Вишгородському районному суду Київської області. Справа надійшла до Вишгородського районного суду Київської області 10.11.2021 року.
Ознайомившись з матеріали даної заяви, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про факт, але не спір про право цивільне.
Встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе за умови, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Заявницею у заяві зазначається, що від встановлення певних фактів, зокрема встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини однією сім'єю понад п'ять років, залежить оформлення нею спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з цим, відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як роз'яснено у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК) ( 435-15 ), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 заявлено вимоги про встановлення фактів, які не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, а саме виникнення у заявниці права на спадкування за законом майна померлого ОСОБА_2 , що є окремим предметом доказування та має здійснюватися шляхом подання до суду відповідного позову, що дає підстави відмовити у відкритті провадження у справі на підставі ч. 4 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 260, 293, 315, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику, що відмова у відкритті провадження по справі в порядку окремого провадження не перешкоджає звернутися до суду за захистом порушеного права у порядку позовного провадження.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя М.Б. Баличева