Справа № 132/2977/21
Провадження № 2/132/128/22
Іменем України
"01" листопада 2022 р. м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді - Ставнійчук С.В.,
за участю секретаря судового засідання Лисюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Калинівська об'єднана територіальна громада про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
встановив:
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Калинівська об'єднана територіальна громада, який обґрунтовувала тим, що на підставі рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26.01.2017 року, яке набрало законної сили 07.02.2017 року, їй та відповідачеві ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по Ѕ частки кожному житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Частки у праві спільної часткової власності не виділені в натурі. Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 16.08.2016, виготовленого Калинівським РСП КП «ВООБТІ» до складу будинку входять: житловий будинок, літера «А» з прибудовою, літера «а» та ганком, загальною площею 109 кв.м., житловою площею 70,5 кв.м., сарай, позначений літерою «Б», погріб «П/В», погріб літ. «Г», сарай літ. «Д», убиральня літ. «Е», огорожа №1, ворота з хвірткою №2, огорожа №3, колодязь №4, ворота з хвірткою №5. Окрім цього на ділянці є самочинно збудовані споруди: прибудова літ. «а1», веранда літ. «а2», сарай літ. «В», гараж літ. «Є», які збудовані за життя у період з 1995 року по 2001 рік батьком сторін ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент звернення до суду у 2017 році був відсутній порядок узаконення самочинно збудованих споруд, у зв'язку з чим у власність сторін ці самочинно збудовані споруди не перейшли. Після отримання у власність Ѕ частки будівель та споруд ОСОБА_2 09.11.2017 року звернувся до суду з позовом про поділ в натурі спільного майна, розгляд справи продовжується у Калинівському районному суді справа №132/3593/17.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства затверджено порядок обстеження та прийняття в експлуатацію таких об'єктів від 03.07.2018 року №158 дозволено вводити в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 кв.м., збудовані самочинно у період з 5 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року. Прийняття в експлуатацію здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання відповідної заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації поданої ними декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Оскільки у них з братом існують суперечки з приводу поділу та користування спадковим майном, відповідач вважає, що все, що ввійшло до складу спадщини (самочинно збудоване) належить йому, а їй лише Ѕ частки об'єктів збудованих відповідно до будівельних норм, вона вимушена звертатися до суду за захистом своїх прав, в позасудовому порядку спір врегулювати не вдається.
Згідно з ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже збудовані ОСОБА_3 прибудова літ. «а1» -2000 року побудови, веранда «а2» - 2000 року побудови сарай літ. «В» -1995 року побудови, гараж літ. «Є» - 2001 року побудови, розташовані по АДРЕСА_1 їй належать як спадкоємцю.
Просить визнати за нею право власності в розмірі Ѕ частки відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 16.08.2016 року, виготовлений Калинівським РСП КП «ВООБТІ»: прибудови літ «а1», веранди літ. «а2», сараю літ. «В», гаража літ. «Є», розташованих по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відзиві на позовну заяву поданому за підписом представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , відповідач у задоволенні позову просив відмовити. У відзиві зазначив, що самочинно збудовані прибудови, які є предметом спору, хоча і збудовані за життя батька ОСОБА_3 , однак не батьком, а ОСОБА_2 власними силами і за власні кошти, користувався ними і користується на даний час відповідач, оскільки збудовані для потреб його сім'ї.
Крім того, якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або по право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у про цесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник) ; право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності. Отже самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 02.12.2020 у справі №288/1718/219 та у постанові від 27.05.2021 у справі № 127/5819/20. Крім того, просив застосувати до виниклого спору позовну давність, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 15.09.2022 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Жовміра О.В. про витребування доказів. Витребувано у Калинівській державній нотаріальній конторі Вінницької області належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та з Калинівського РСП КР «ВООБТІ» інвентарну справу на будинковолодіння по АДРЕСА_1 для огляду в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 06.10.2022 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Жовмір О.В. позовні вимоги підтримали, з підстав заявлених у позові. Просили вимоги задовольнити. Крім того, представник позивачки зазначив, що оскільки між сторонами існує спір щодо поділу майна в натурі - житлового будинку по АДРЕСА_1 і відсутнє право власності на земельну ділянку, а тому сторони в позасудовому порядку оформити право на самочинно збудовані об'єкти не можуть, а відтак не можуть вирішити спір щодо поділу майна в натурі, оскільки право власності на земельну ділянку набувається пропорційно до розміру частки в об'єкті нерухомого майна, якими володіють сторони, однак при поділі об'єкти самочинного будівництва не можуть бути враховані, що впливає на фактичний розмір часток сторін. Власником земельної ділянки є Калинівська об'єднана територіальна громада, самочинно збудовані об'єкти завершені будівництвом, однак не прийняті в експлуатацію. Самочинними дані об'єкти визнані через відсутність документів, що підтверджують надання дозволу на початок виконання будівельних робіт. Дані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Байдак В.Г. проти задоволення позову заперечили, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Крім того представник відповідача зазначив, що за життя спадкодавець не набув право власності на вказані будівлі, а відтак спадкоємець також не набуває право власності в порядку спадкування на вказані будівлі. Позивачка, звертаючись до суду з позовом, не надала висновку про технічний стан вказаних будівель, земельна ділянка перебуває у комунальній власності, не поділена між сторонами, позивачка також не надала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що є підставою для відмови у позові. Крім того позов пред'явлений до неналежного відповідача - а саме до іншого спадкоємця у справі, тоді як належним відповідачем повинен бути власник земельної ділянки - Калинівська об'єднана територіальна громада в особі Калинівської міської ради, що є самостійною підставою для відмови у позові. При цьому просив застосувати строк позовної давності, у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки ще у 2017 році позивачу було відомо про порушення його права.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26.01.2017 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як спадкоємцями першої черги в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Прилуцьке Калинівського району Вінницької області в рівних частинах визнано право власності на житловий будинок літ.А з прибудовою літ.а та ганком, загальною площею 109,0 кв.м., житловою площею 70,5 кв.м., сарай літ.Б, погріб П/В, погріб літ.Г, сарай літ.Д, убиральню літ. Е, огорожу №1, ворота з хвірткою №2, огорожу №3, колодязь №4, ворота з хвірткою №5, загальною вартістю 498843 грн. (окрім самочинно збудованих прибудови літ.а1, веранди літ.а2, сараю літ.В, гаражу літ.Є), розташовані в АДРЕСА_1 (а.с.7).
Як встановлено судом, спадщину на майно померлого батька у державній нотаріальній конторі сторони не могли оформити, оскільки право власності померлого на житловий будинок не було зареєстроване, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
На підставі вказаного рішення суду за ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності зареєстровано право на Ѕ частки вказаного житлового будинку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 91094740 від 04.07.2017 року (а.с. 6).
Як встановлено з матеріалів спадкової справи №15/2015 , заведеної до майна померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняли, звернувшись із заявами про прийняття спадщини сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 87,88).
Як вбачається з технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 , виготовленого 16.08.2016 року Калинівським РСП КП «ВООБТІ» та інвентаризаційної справи №64, оглянутої судом в судовому засіданні, на земельній ділянці самочинно збудовані прибудова «а1» - 2000року побудови, веранда «а2» - 2000 року побудови, сарай «В» - 1995 року побудови, гараж «Е» - 2001 року побудови (а.с.13).
Вказані об'єкти не прийняті в експлуатацію, що не заперечується сторонами.
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За змістом статей 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частинами першою, третьою, п'ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно, слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Ураїни.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Стаття 331 ЦК України регулює питання набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва: право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.
Частиною третьою статті 331 ЦК України визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно з ч.ч.1,2,3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.
Відповідно до п. 6 постанови пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування".
За змістом зазначених роз'яснень спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із частинами 3, 5 ст. 376 ЦК і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК).
Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини 3, 5 ст. 376 ЦК) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.
Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до частин 3, 5 ст. 376 ЦК є суб'єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до норм статей 1216, 1218 ЦК.
Зазначене право може бути реалізовано також у порядку процесуального правонаступництва на будь-якій стадії цивільного процесу (ст. 37 ЦПК), якщо спадкодавець звернувся до суду із відповідним позовом, проте помер.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 червня 2018 року у справі № 640/13030/16-ц (провадження № 61-1073св17) та від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17 (провадження № 61-39346св18).
Відповідно до роз'яснень, що надані у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186,381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення частини п'ятої статті 376 ЦК України не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди.
Прийняття в експлуатацію таких об'єктів нерухомості має здійснюватися органами державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно з п. 3.1 розд ІІІ Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91, прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється:
- оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними.
Верховний Суд України у постанові від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 сформулював правову позицію згідно з якою у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а і об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
При цьому в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 Верховний Суд зауважив, що норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується також і до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик.
Отже, вищезазначеними нормами права встановлено, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно технічним паспортом на будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 від 16.08.2016 року було здійснено таке будівництво без дозвільних документів: прибудова літ. «а1» -2000 року побудови, веранда «а2» - 2000 року побудови сарай літ. «В» -1995 року побудови, гараж літ. «Є» - 2001 року побудови.
Матеріали справи не містять даних на підтвердження факту звернення спадкодавця ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об'єктів до експлуатації у встановленому законом порядку.
Акт про надання (відведення) спадкодавцю земельної ділянки для будівництва, наявність дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутні.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що спадкове домоволодіння у 2000 році зазнало реконструкції внаслідок здійснення самочинних прибудов до будинку, також у 1995 році та 2001 році здійснено будівництво господарських будівель.
Таким чином, за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не набув у власність прибудови, господарські будівлі і споруди, які є предметом спору, не був власником земельної ділянки, на якій вони розташовані, а тому це майно не увійшло до спадкової маси після його смерті.
За таких обставин, враховуючи той факт, що позивачем не доведено узаконення будівель спадкового домоволодіння, а суд не може підміняти орган, який наділений саме такими повноваженнями, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім іншого, суд звертає увагу на те, що як правило, належним відповідачем у справі про визнання права власності в порядку спадкування на самочинне будівництво є відповідна місцева рада, до компетенції якої належить вирішення питання щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності (статті 8 - 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК)); вирішення питання вибору, вилучення (викупу) земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування; вирішення питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій (ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій").
Органи місцевого самоврядування, БТІ (територіальні органи міністерства юстиції України), інспекції архітектурно-будівельного контролю можуть бути залучені в якості відповідачів, якщо спадкодавець за свого життя або спадкоємці звертались до зазначених органів в межах їх компетенції та отримали відмову у вчиненні певних дій або мала місце бездіяльність цих органів.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України та ст. 20 ЗК органи державної влади та орган місцевого самоврядування здійснюють право власності на землю від імені Українського народу. Це означає, що лише ці органи можуть вирішувати питання про відведення земельних ділянок, передачу їх у приватну власність, визначення цільового призначення землі.
Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване майно, позивачка ОСОБА_1 визначила відповідачем іншого спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , при цьому Калинівську об'єднану територіальну громаду зазначила як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
А тому доводи представника відповідача адвоката Байдака В.Г. про те, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у цій справі є слушними.
Щодо доводів представника відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає, що виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов необґрунтований, а тому відсутні підстави для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 316,328,376,392,1218,1261,1268,1296 ЦК України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Калинівська об'єднана територіальна громада про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );
третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Калинівська об'єднана територіальна громада в особі Калинівської міської ради (Вінницька область, місто Калинівка, вулиця Нестерчука,47, ЄДРПОУ 04326106);
Повний текст рішення складено 11 листопада 2022 року.
Суддя С.В. Ставнійчук